Конституція США 1787 року ( розробка, зміст, оцінка ) → Дипломна робота

Більшість науковців погоджується, що основним каменем спотикання під час ратифікації Конституції була відсутність в її початковому змісті білля про права, що був прийнятий у 1789 році і вступив в силу у листопаді 1791р. (див. Додаток 1). При обговоренні федеральної Конституції сім штатів обумовили свою згоду на її ратифікацію лише за умови, що вона буде доповнена статтями про права людини. Прийняття білля про права було вимушеним заходом, який став серйозним успіхом демократичних сил і надав вже ратифікованій Конституції інше звучання.

Отже, як бачимо прийняття Конституції породило в країні складні політичні процеси. У нової Конституції були як свої прихильники, так і противники і обидві сторони мали свої аргументи. Перші переконували, що ратифікація Конституції зміцнить і згуртує молоду незалежну державу, зробить її сильною, другі ж побоювались деспотизму центральної влади, ущемлення інтересів місцевої еліти, а також вимагали занесення в текст основного закону поправок про права людини. Аргументи і засоби досягнення цілі у федералістів виявилися сильнішими і Конституція нової незалежної держави вступила в силу.

Розділ 2. Основні принципи Конституції США 1787 року.

При розробці державно-політичної системи більш досконалого союзу об'єднання штатів, засновники Конституції керувалися певними політико-правовими принципами та ідеалами, які у той час у американській системі цінностей вважалися основоположними. І це справді було так, адже ми не можемо не зауважувати те, що американська Конституція з'явилася тоді, коли основи буржуазної демократії існували лишень у окремих країнах. У той час ще не існувало жодного писаного конституційного документу, який можна було б порівняти із Конституцією США.

Досліджуючи американський Основний закон ми чітко можемо прослідкувати ряд принципів, які у ньому закріплені. Це, перш за все, республіканізм, федералізм, розподіл влади, обмежене правління, суспільний договір, захист свободи і власності, верховенство федерального права, принцип охорони прав і свобод громадян.

Творці Конституції відчували неприязнь до монархічної форми правління, яка асоціювалася в них із британським колоніальним гнітом і тиранією у тому змісті, який вкладала в це слово американська суспільна думка післяреволюційної доби. Однак, ідеї народовладдя теж були їм чужі. „Батьки-засновники" Конституції явно не ототожнювали поняття „республіка" і „демократія". Вони вважали, що керувати державою можуть лишень освічені люди, власники, які добилися високого становища в суспільстві своєю працею, а не в силу аристократичного походження. Як переконують А. Мішин та Е. Язьков, під республіканською формою правління засновники Конституції розуміли вибірну відповідальну владу, що змінювалася в установлені строки. При цьому вони були єдинодушні у переконанні, що маси не повинні приймати безпосередньої участі у державних справах. Маси могли приймати деяку обмежену участь у виборах уряду, але можливості впливати на його діяльність вони фактично були позбавлені. [ 22 ; с. 71 ] Якщо такий світогляд „батьків-засновників" висвітлити мовою сучасної науки, то виявиться, що їх ідеалом була елітарна республіка, при якій відносно широка виборність органів влади і наявність формально проголошених прав і свобод зовсім не виключали, а навпаки припускали розкол суспільства на тих, хто править і тих, ким правлять.

Що стосується принципу федералізму, закріпленого у Конституції США, то слід сказати, що федеративна форма державного устрою стала результатом класового компромісу буржуазії і рабовласників, наляканих народними виступами та конфедеративною нестабільністю. Необхідність сильної централізованої державної машини була досить очевидною, оскільки тільки з її допомогою пануючі класи сподівалися зміцнити своє становище і приборкати народ. Творцям Конституції було зрозуміло, що при теперішній системі влади вони довго не проіснують і якщо вони найближчим часом тим чи іншим способом не зміцнять союз, то з'являться повстанці, які віднімуть у них борозди правління. [ 31 ; с. 128 ]

Об'єднання тринадцяти штатів у державних рамках більш досконалого союзу – акт великого значення. Це була перша у світовій історії буржуазна федерація. Її демократизм проявлявся хоча б в тому, що за штатами були збережені досить широкі права. Творці Конституції намагалися забезпечити одночасно цілісність та ефективність держави. Федеральному урядові країни з самого початку делеговані найважливіші внутрішні і зовнішні політичні повноваження. Тому при наявності усіх рис федерального механізму американська буржуазна держава була єдина і цілісна.

Конституція 1787 року встановила систему дуалістичного федералізму, в основу якого покладено відносно жорсткий розподіл компетенції держави і штатів, що її утворюють. Розділ 8 статті 1 містить перелік предметів правового регулювання, що складають виключну компетенцію центральної федеральної влади. Усі ж інші повноваження, що не згадані в цьому переліку, можуть відноситися до компетенції штатів.

Конституція прямо чи опосередковано припускає ще чотири положення, які доповнюють вищенаведену схему. По-перше, існує сфера повноважень, які співпадають. Питання, що до неї належать, входять як до компетенції об'єднання штатів, так і окремих штатів. По-друге, Конституція містить приписи, які забороняють певні дії як об'єднанню в цілому, так і штатам, зокрема. По-третє, Конституція забороняє об'єднанню здійснювати певні, визначені, перелічені в її тексті дії. По-четверте, штатам у свою чергу забороняється вступати у союзи, укладати міжнародні договори, випускати гроші, утримувати армію у мирний час, порушувати федеральну Конституцію чи не виконувати федеральні закони.

Федеральна форма державного устрою наклала свій відбиток на всі, включаючи і позаконституційні, інститути американської політико-правової системи. У ході розвитку Сполучених Штатів Америки у системі американського федералізму нерідко виникали кризові ситуації. Іманентні буржуазному федералізму внутрішні протиріччя властиві американській федерації і в наш час. Централізму протистоять певні відцентрові сили, але в цілому розвиток американської держави характеризується розширенням влади федерального уряду.

Розробники американської Конституції втілили також у ній принцип суспільного договору. Однак його ідеї, висвітлені європейськими просвітниками, вони підлаштували до американських умов. На думку „батьків-засновників" державне правління ґрунтується на договорі народу з владою. Остання, відповідно до цього договору, повинна забезпечувати належне здійснення природних прав народу, а той, у свою чергу, - проявляти відданість і покору по відношенню до влади. Автори Конституції, як бачимо, слідували заповідям Декларації незалежності, хоча проголошене нею ж право народу на повалення неугодного йому уряду було, тим не менше, ними забуте.