Загрузка...
В інтересах середньострокового оборонного планування (6 років) додатково має здійснюватися моніторинг та аналіз функцій та завдань формувань за мирних та воєнних часів; макроекономічних показників розвитку національної економіки; прогнозних показників видатків державного бюджету на оборону з урахуванням показників державного оборонного замовлення. За реалізації короткострокового оборонного планування (2 роки) мають також аналізуватися бюджетні запити суб'єктів оборонного планування та оборонного замовлення. Але необхідно зазначити, що сьогодні існує проблема розробки та реальної імплементації ефективних механізмів стратегічного моніторингу та аналізу у сфері оборони та військового будівництва та їх поширення з врахуванням особливостей на інші складові сфери забезпечення національної безпеки України.
У процесі стратегічного планування передбачена спеціальна процедура стратегічного моніторингу та аналізу — Огляд сектору безпеки, результати якого мають бути основною інформаційною базою для розробки Стратегії національної безпеки України та стратегій для кожної складової національної безпеки, зокрема Стратегії воєнної безпеки. Але чинним законодавством не визначено механізм здійснення цього Огляду, відсутні єдина методологія та підходи до його проведення і формування на його основі відповідних документів. Виняток становить тільки сфера оборони та військового будівництва: згідно зі ст. 9 Закону України "Про організацію оборонного планування" передбачено здійснення Оборонного огляду.
Оборонний огляд — процедура оцінки стану та готовності Збройних Сил України та інших військових формувань до виконання завдань у сфері оборони, за результатами якої створюється Стратегічний оборонний бюлетень і вживаються заходи щодо зміцнення обороноздатності держави.
Вперше в Україні Оборонний огляд було проведено у 2003—2004 роках, на його основі у 2004 та 2005 роках було розроблено й затверджено відповідно Стратегічний оборонний бюлетень на період до 2015 року та Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006—2011 роки.
Серед основних недоліків цього Оборонного огляду була, по-перше, низька достовірність та неповнота отриманих даних; по-друге, обмеженість цього Огляду станом і перспективами реформування та розвитку тільки Збройних Сил України без врахування інших суб'єктів цієї сфери. Що стосується низької достовірності результатів Оборонного огляду, то підтвердженням цього є суттєві розбіжності між якісними та кількісними показниками Стратегічного оборонного бюлетеня на період до 2015 року та Білої книги 2005: оборонна політика України [26, 23].
Основними причинами такого стану є відсутність на той час ефективних механізмів стратегічного та оборонного планування, зокрема стратегічного моніторингу та аналізу, неготовність інших військових формувань до проведення Оборонного огляду, недостатнє координування з боку Ради національної безпеки та оборони України і Кабінету Міністрів України, низька якість вихідних даних з першоджерел, а також незадовільна наукова підтримка — відсутність ефективних методів, методик та моделей дослідження.
Труднощі, з якими зіткнулося Міністерство оборони України під час проведення Оборонного огляду, не є винятком для нашої країни, вони притаманні й деяким провідним країнам світу. Так, наприклад, у США за результатами здійснення Оборонного огляду у 1993, 1997, 2001 та 2004 роках було розроблено та впроваджено "Всебічний огляд стану та перспектив розвитку збройних сил США" — аналог Стратегічного оборонного бюлетеня на середньострокову перспективу. За оцінками керівництва Міністерства оборони США, суттєвим недоліком перших трьох оглядів був відрив цих документів від реального стану справ в оборонній сфері. Тільки за підготовки останнього документа у 2004—2005 роках під безпосереднім керівництвом міністра оборони США Рамсфелда цей недолік було в основному усунено [24].
Актуальним є питання поширення досвіду проведення Оборонного огляду на весь сектор безпеки. При цьому вкрай важливо забезпечити прив'язку стратегічних документів, що формуються на основі Огляду сектору безпеки, до процесу розробки, прийняття та виконання бюджету у сфері забезпечення національної безпеки України та їх безпосередній вплив на ці процеси. Саме на вирішення цієї проблеми спрямовано Порядок організації та фінансування стратегічного планування у сфері оборони та військового будівництва [22].
Вихідні дані стратегічного моніторингу та аналізу, інформація про місію та завдання, що покладаються на систему СЗНБ України, офіційні дані про можливості держави щодо ресурсного забезпечення потреб СЗНБ України об'єднуються та оброблюються з метою пошуку компромісного рішення між допустимим рівнем реальних та потенційних загроз (викликів, ризиків), необхідним рівнем стабільності у цій сфері, переліком завдань, покладених державою на СЗНБ України, мінімальними потребами в ресурсах, необхідних для їх виконання, та можливостями держави щодо їх забезпечення. Такі рішення оформлюються у вигляді відповідних стратегічних документів.
Впровадження має на меті завершення переходу від стратегічного планування до стратегічного менеджменту у спосіб практичної реалізації затверджених стратегій, концепцій, доктрин, законів, програм, планів та інших стратегічних документів. Цей перехід має бути гнучким і коригованим відповідно до нової інформації та нових умов. Такий підхід сприятиме ефективнішому впровадженню кращих стратегій, що охоплюватимуть наміри, директиви, плани, дії, рішення та принципи розподілу ресурсів, а також створення теоретичної й практичної основи для нових стратегій та циклів стратегічного планування [13].
Впровадження стратегій та інших документів стратегічного рівня й призначення є однією з найважливіших функцій державного управління забезпеченням національної безпеки й має здійснюватися на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях.