Загрузка...
ГМД має забезпечити вирішення таких основних завдань [11]: вивчення стану захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави та сприяння формуванню національної ідеї, цінностей та інтересів; обґрунтування необхідного рівня національної безпеки і стабільності держави, виходячи з динаміки розвитку геополітичної, геоекономічної, воєнно-політичної та воєнно-стратегічної ситуації у світі та регіоні; синтез раціональної структури й оцінка ефективності функціонування системи забезпечення національної безпеки та обґрунтування комплексних заходів щодо її підвищення; обґрунтування вимог до сектору безпеки та його окремих складових; обґрунтування рекомендацій щодо залучення зусиль регіональної та міжнародної систем безпеки тощо.
ГМД має бути теоретичною базою для формування державної політики забезпечення національної безпеки і розроблятися на підставі загальної теорії забезпечення національної безпеки та результатів експериментів з комплексною моделлю, завдяки якій здійснюється адаптація ГМД до реальних умов.
Державна політика забезпечення національної безпеки знаходить своє концентроване відображення у системі відповідних офіційних документів, таких як стратегії, концепції, доктрини, закони, програми, плани тощо. У книзі А. А. Кокошина вказується на необхідність повномасштабного врахування як прямих, так і зворотних зв'язків між політикою і стратегією, їхнього взаємовпливу та взаємодії, взагалі здійснення досліджень у трикутнику "ідеологія — політика — стратегія" [21]. Та на практиці часто цілі політики і цілі стратегії не гармонізовано. Дослідження у цій сфері, а також розробка стратегій та інших стратегічних документів (рівня і призначення) та їх імплементація набувають системності та обґрунтованості тільки за умов врахування ними усієї глибини та масштабності впливу політики і соціальних процесів на сферу національної безпеки.
Так, наприклад, воєнна стратегія реально формується не тільки відповідно до раціонально визначених зовнішньополітичних цілей і завдань, чітко визначених національних інтересів та цінностей, результатів оцінки загроз (викликів, ризиків) у сфері безпеки, а значною мірою в результаті складної комбінації внутрішньополітичних, соціальних і економічних чинників [21].
Тому державна політика забезпечення національної безпеки є вкрай важливим джерелом вихідної інформації для стратегічного планування, насамперед щодо місії та завдань системи забезпечення національної безпеки, які мають бути визначені на основі сформульованих вищим державним керівництвом політичних цілей, пріоритетних напрямів зовнішньої та внутрішньої політики, системи обмежень та констант, низки зовнішніх та внутрішніх чинників, що мають найбільшу вагу і найпотужніший вплив на процес стратегічного планування тощо.
При цьому необхідно враховувати і зворотні зв'язки між державною політикою та стратегічним плануванням. Так, усунення або нейтралізація суттєвих розбіжностей між рівнем загроз (викликів, ризиків) та ресурсними можливостями держави щодо забезпечення потреб системи забезпечення національної безпеки потребує коригування як державної політики з метою зменшення рівня загроз (викликів, ризиків), так і уточнення завдань і місії для системи забезпечення національної безпеки держави.
Сьогодні в Україні немає чіткого розуміння стосовно стратегічного управління у сфері державного управління та його особливостей у сфері забезпечення національної безпеки України. У той же час тільки за останні два роки було розроблено або перебувають на стадії розробки понад два десятки документів загальнодержавного рівня, зокрема Енергетична стратегія України на період до 2030 року, Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006—2015 роки, Стратегія економічного та соціального розвитку України, Стратегія розвитку системи державних закупівель, Стратегія національної безпеки України та Стратегія воєнної безпеки. Але всі вони розроблялися за відсутності єдиної методології, механізмів і підходів. Вперше зроблена спроба усунення цього недоліку для сфери оборони та військового будівництва у Законі України "Про організацію оборонного планування" та Постанові Кабінету Міністрів України "Порядок організації та фінансування стратегічного планування у сфері оборони та військового будівництва" [3, 22].
Під стратегічним плануванням у цих документах розуміється функція державного управління з визначення мети, завдань, пріоритетів та комплексу заходів щодо реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення протидії реальним та потенційним загрозам у сфері національної безпеки і здійснюється в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також Збройних Сил України, інших військових формувань (включаючи розвідувальні органи), правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту підприємств, установ та організацій, діяльність яких може впливати на національну безпеку.
Під час стратегічного планування мають розроблятися відповідні стратегії, концепції, доктрини, закони та державні програми розвитку, інші нормативно-правові акти, що визначають завдання, структуру, механізм взаємодії складових системи забезпечення національної безпеки, а також плани їх утримання та розвитку, прогнозні показники зведеного бюджету України за основними видами доходів і видатків, фінансування на довгострокову перспективу, проект Державного бюджету на відповідний рік у частині видатків на національну безпеку та оборону.
Стратегічне планування передбачає обґрунтування та розрахунки забезпечення матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами програмних заходів реформування та розвитку сектору безпеки.
Основними заходами стратегічного планування є:
-
визначення засад державної політики у сфері забезпечення національної безпеки;
-
визначення напрямів розвитку Воєнної організації держави та правоохоронних органів держави;
-
розроблення заходів з реалізації державної політики у сфері оборони та військового будівництва;
-
визначення органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, діяльність яких забезпечує і може впливати на національну безпеку держави;
-
визначення обсягу і механізму фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки.
Вжиття заходів стратегічного планування має забезпечувати адекватне реагування на реальні та потенційні загрози у сфері забезпечення національної безпеки держави, готовність системи забезпечення національної безпеки держави до виконання покладених на неї функцій і завдань, сприяти інтеграції України до систем міжнародної та регіональної безпеки.
Аналогічно основними вихідними даними для здійснення стратегічного планування є: