ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Світовий ринок. Торгівля → Які організації займаються регулюванням міграції. Як вони це здійснюють? Основні типи інтеграційних утворень. Міжнародний поділ факторів виробництва (

Контрольна робота

з предмету \"Міжнародна економіка\"

Які організації займаються регулюванням міграції. Як вони це здійснюють?Основні типи інтеграційних утворень. Міжнародний поділ факторів виробництва

1. Які організації займаються регулюванням міграції. Як вони це здійснюють?

Міграція ( лат. Migratio) означає переміщення, переселення.

Поряд з рухом товарів, послуг і капіталів міграція робочої сили яляє собою рух цього важливого фактора виробництва у міжнародному маштабі. Міграція робочої сили - переселення працездатного населення складних держав до інших строком більше ніж на рік, викликане причинами економічного чи іншого характеру.

Залежно від географічних напрямків розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію робочої сили. Під внутрішньою розуміється переміщення робочої сили між містами і регіонами однієї країни, а під зовнішньою – з однієї країни до іншої.

Регулювання міграції здійснюється на різних рівнях за допомогою адміністративного-правових і економічних методів, міжнародними організаціями, міжурядовими угодами. Це дає змогу досягти мети, яку ставлять країни – експортери та імпортери робочої сили.

До методів регулювання міграції робочої сили належать:

    1. адміністративно-правові методи, які включають:

а)законодавство про юридичний, політичний і професійний статус іммігрантів;

б) національні служби імміграції, які проводять:

  • контроль за в\'їздом іммігрантів до країни;

  • видають дозвіл на в\'їзд на роботу;

  • видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;

в) міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2) економічні методи:

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули для імміграції робітників:

  • надання роботи;

  • порівняно високий рівень заробітної плати;

  • житлові умови;

  • отримання кваліфікфції й освіти;

  • медичне обслуговування тощо;

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в) видача ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

До рівнів регулювання міграції робочої сили належать:

1) національний – суккупність заходів окремої держави, що до здійснення міграційної політики у своїй країні;

2) міжнародний – система заходів міжнародних організацій щодо здійснення регулювання міграції робочої сили;

3) інтеграційний – методи, які застосовуються країнами – учасницями інтеграції щодо регулювання міграції робочої сили в рамках інтеграційного об\'єднання.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлення кількісних квот на вїзд іммігрантів до країни. Сенс кількісних обмежень полягає в тому, що за їхньою допомогою забезпечується поступовість напливу іммігрантів до країни, включається їх безконтрольний в\'їзд, а отже, зводяться до мінімуму можливі негативні зовнішні ефекти. Так, згідно з законом про імміграцію США, починаючи з 1995 року, в\'їзд до країни для осіб, які шукають роботу, обмежується 140 тис. осіб на рік. Ускладнюється імміграційне законодавство і в європейських країнах. Наприклад, у 1993 р. Франція обмежила в\'їзд нових іммігрантів, а Німеччина прийняла рішення не надавати свідоцтво на проживання претендентам на в\'їзд і не визнавати права громадянства за дітьми іммігрантів, які працюють за контрактом.

Крім того у межах встановленої квоти країни, які приймають робочу силу, діють вибірково, відбираючи іммігрантів для допуску у країну. Перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом.

Для іммігрантів існують також певні обмеження за станом здоров\'я. Так, багато країн відмовляють у вїздній візі хворим на СНІД, особам з психічними захворюваннями, наркоманам та ін. Ускладнено або заборонено імміграцію для людей, які мають кримінальне минуле, членів екстремістських політичних чи релігійних організацій тощо.

Квотування імміграції, як правило, поєднується з суворим контролем за строками перебування мігрантів у країні, яка їх приймає. З цією метою у всіх промислово розвинених країнах створені державні органи, яким доручено вирішення питань, пов\'язаних з переміщенням іноземної робочої сили через національні коридори.

Одним із важливих методів регулювання імміграції працівників є укладання міжнародних угод, які можуть бути дво- і багатосторонніми. Основна їх мета полягає у тому, щоб ввести кількісні обмеження в процес трудової міграції. Так, у січні 1991 р. на Віденській конференції було прийнято спільне комюніке з метою нейтралізації хвилі неконтрольованої еміграції з країн колишнього СРСР.

На вказаних рівнях регулювання міграції робочої сили міграційна політика здійснюється відповідними органами.

І. На національному рівні регулювання міграції робочої сили до них належать:

  • міністерство праці;

  • міністерство юстиції;

  • міністерство внутрішніх справ;

  • національні міграційні служби;

  • посередники міграційної фірми.

ІІ. На міжнародному рівні діють міжнародні організації:

  • Міжнародна організація праці (МОП);

  • Міжнародна організація з міграції.

МОП створена у 1919 р. З 1946 р. це спеціальна установа ООН, членами якої є:

  • уяди країн-учасниць;

  • профспілки;

  • організації підприємців.

Основні завдвння МОП:

  • регламентація робочого часу;

  • регламентація набору робочої сили;

  • боротьба з безробіттям;

  • гарантії заробітної плати, які забезпечують нормальні умови життя;

  • захист робітників від професійних захворювань нещасних випадків на підприємстві;

  • захист дітей, підлітків і жінок;

  • регламентація питань соціального страхування і соціального забезпечення;

  • організація професійно-технгічного навчання.

Саме завдяки діяльності МОП пом\'якшилась і ослабла дискримінація трудящих-мігрантів. Більшість держав світу в тій чи іншій формі включили до своїх законів положення, які відповідають духові конвенції МОП.

Основні функції МОМ:

1) розробка довгострокових програм у сфері регулювання міграційних процесів;

2) надання допомоги у питаннях організації міграції;

3) розвиток технічного співробітництва в області міграції;

4) запобігання імміграції та рееміграції;

5) надання експертних послуг.

Регулювання міграції робочої сили на інтеграційному рівні здійснюється за допомогою угод, договорів, правил, які приймаються країнами-усасницями з питань:

а) безвізового пересування їх населення в рамках інтеграційного угрупування ;

б) створення загальних інформаційних систем з міграції робочої сили;

в) укладання спільних угод щодо боротьби з нелегальною міграцією;

г) прийняття спільних технічних проектів для провадження контролю над іммігрантами.

  1. Основні типи інтеграційних утворень

Процеси міжнародної економічної інтеграції активізувались в другій половині ХХ ст. в різних регіонах земної кулі. На мікрорівні цей процес іде шляхом взаємодії її відтворювальних суб\'єктів (підприємства, фірми), що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні економічна інтеграціябазується на розвитку міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростанні міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), які набирають форми міждержавних угод, погоджених з національними стратегіямиекономічного і політичного розвитку.