ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Реферат на тему:

Акварелі Т.Г.Шевченка

До акварелі Шевченко звертався упродовж майже усього життя і залишив у цій техніці найбільшу частину своєї живописної спадщини. 94 акварелі Шевченка зберігаються у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві; 17, виконаних в Альбомі 1845р. — в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка Національної Академії Наук України (ІЛ НАНУ). Окремі твори — у колекціях Музею О.С.Пушкіна, Інституті російської літератури (Пушкінський дім) Академії наук Російської федерації (СПб), Російського музею (СПб), Варшавського національного музею. Разом з тим значна кількість оригінальних Шевченкових акварелей залишається незнайденою або й втраченою . На щастя, кілька з них збереглися в копіях інших художників або в репродукціях у різних виданнях (на жаль, здебільшого однотонних). За друкованими та архівними джерелами зареєстровано ще понад 20 акварельних творів Шевченка, місцезнаходження яких невідоме (можливо, їх більше — у багатьох згадках не вказана техніка виконання).

Доробок Шевченка в акварельному живописі складається переважно з творів портретного та пейзажного жанрів, включає він також кілька сюжетних малюнків. До перших, ще не впевнених спроб прилучитися до виконання розповсюдженого тоді мініатюрного портрета до нас дійшли \"Енгельгардта П.В. портрет\" (1833) та \"Портрет невідомої\" (1834). Вони засвідчують досить вправне володіння рисунком — основою образотворчого мистецтва, набутим, цілком ймовірно, ще у Вільні на лекціях Й.Рустемаса, копіюванням з різних естампів (приміром \"Жіноча голівка\", 1830). У них виявлений пошук у відтворенні аквареллю кольорових співвідношень та світлотіньових градацій. Як зазначав Шевченко в Автобіографії, він тоді багато малював аквареллю портретів з натури. Згодом, у Петербурзі, під час відвідування 1835 рисувальних класів Товариства заохочування зудожників, де також приділялася значна увага копіюванню, Шевченко звертається до поширених в Академії мистецтв історичних сюжетів і в техніці акварелі створює композиції \"Александр Македонський виявляє довір\'я своєму лікареві Філіппу\", \"Смерть Віргінії\" (обидві 1836), з частковим застосуванням акварелі \"Смерть Сократа\" (1837), вирішені за канонами академічного історичного живопису. Шевченко застосовує підкреслено графічний рисунок, ілюмінований аквареллю. Колір у них значною мірою служить також розв\'язанню композиційних завдань. Упродовж кількох років митець досягає високого професіоналізму у складній техніці письма прозорою водяною форбою. Легкістю й прозорістю відзначаються портретні твори передакадемічних років \"Абази К.(?) портрет\", \"Портрет невідомого\" (донедавна помилково вважався портретом Є.Гребінки) — обидва 1837, \"Портрет невідомого\" (1837–38), \"Портрет дівчини з собакою\", \"Луніна М.О. портрет\" (обидва 1838). Проте творчість Шевченка в галузі акварельного портрета років навчання в Академії мистецтв не могла залишатися поза К.Брюлловим. Учень копіює його акварельні портрети І.А.Крилова та В.А.Жуковського. На осінній 1839 академічній виставці експонувалися два акварельні портрети пензля Шевченка [1]. Вони схвально відзначені у газеті \"Северная пчела\" (1839, 14.10, 4.11), досить широко схарактеризовані у розгорнутій рецензії на виставку в журналі \"Отечественные записки\": \"... Два вельми непогані портрети аквареллю художника Шевченка. Вони добре нарисовані й мають багато сили у фарбах. Бажано б тільки трошки більшої легкості в тонах\"[2].

Звертається в цей час Шевченко і до сюжетних композицій. На замовлення видавця альманаху \"Утренняя заря\" В.А.Владиславлєва він скопіював акварелі К.Брюллова \"Перерване побачення\" та \"Сон бабусі і онуки\", за якими виконувалися гравюри для видання[3]. Іншу копію з акварелі \"Перерване побачення\" Шевченко подарував В.А.Жуковському перед його від\'їздом на початку травня 1841 за кордон. Створені у ті роки власні композиції — \"Жінка у ліжку\" (орієнтовно 1839–40), \"Натурниця\", \"Марія\" — за поемою О.С.Пушкіна \"Полтава\" (обидві 1840), \"Циганка-ворожка\"(1841) засвідчують уважне студіювання учнем технічних прийомів вчителя. Це і виразно живописний характер акварельного письма, часто досить густого, і тонально-світлова дуже пластична розробка драпірованих тканин, і застосування контрастних палаючого червоного та синього кольорів при вирішенні композиційних завдань. Найбільш виразно вплив учителя проглядає при порівнянні його \"Перерваного побачення\" з Шевченковою \"Циганкою-ворожкою\" (а відтак, певною мірою, і з картиною \"Катерина\"). Значне місце у композиції малюнків цих років посідає антураж — фрагменти інтер\'єру та екстер\'єру. Одночасно посилюється роль інтер\'єру і в портретних творах (\"Соколовського М.П.портрет\", \"Портрет невідомої біля фортепіано\", обидва 1842), і в жанрових композиціях (\"В гаремі\", 1843).

Акварелі Т.Г.Шевченка

Цілком новий етап творчості Шевченка-аквареліста розпочався по поверненні в Україну після закінчення навесні 1845 Академії мистецтв. Помітне місце, як і раніше, посідає у ній портретний жанр. \"Портрет невідомої в коричневому вбранні\", \"Портрет невідомої в блакитному вбранні\", \"Портрет невідомої в бузковій сукні\" позбавлені статичності деяких ранніх, більш розкуті за композицією, в них виразніше виявлено характер і внутрішній стан портретованих. Артистичної вишуканості прозорого акварельного письма досягнуто у портретах членів родини Катериничів (1846).

Саме в Україні започатковується новий у творчості Шевченка жанр акварельного пейзажу, який і надалі залишився провідним і в якому митець досяг першокласного рівня. На відміну від поширених у Росії літографічних видань з пишними краєвидами міст, Шевченко, подорожуючи 1845 тодішніми Полтавською і Київською, а 1846 Подільською і Волинською губерніями, а також у Києві, малює з натури сучасну йому Україну — її хутори, містечка, пам\'ятні місця, пам\'ятки культової архітектури або й просто ландшафти, воскрешає сторінки її славної та гіркої історичної долі. Є підстави вважати, що художник задумував, або й створив, подорожню серію з Полтавщини, нумеруючи низку цих малюнків. У виконуваних з натури пейзажах — \"Селянське подвір\'я\", \"Хутір на Україні\", \"Воздвиженський монастир у Полтаві\", \"Будинок І.П.Котляревського в Полтаві\", два малюнки \"В Решетилівці\" — Шевченко беззастережно звільняється від штучного компонування зображення і спирається винятково на точку огляду, яка б дозволяла концентрувати увагу на головному й відсікати другорядне. Художник досягає природного поєднання конкретики передніх планів з панорамним узагальненням дальніх. Більшості акварельних пейзажів притаманний стриманий, наближений до сепійної тональності колорит, а відтак пріорітет світлотіньових засобів художньої виразності. Тут вбачаємо суголосність із завданнями, вирішуваними незадовго до того в офортах серії \"Живописная Украина\" (див.: Живописная Украина), намір продовження якої і тепер володів автором.