ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Українознавство. Україністика → Чи існує в Росії українська діяспора

Реферат на тему:

Чи існує в Росії українська діяспора

Українці – європейський народ, значна частина представників якого живе за межами України. Українська діяспора – явище складне і неоднозначне. Українська діяспора в Росії – це вже не явище, це – проблема – історична, політична, мовна. У Росії немає точної статистичної інформації про чисельність українців і оцінки варіюються від двох до п\'яти мільйонів. У Росії навіть складно зрозуміти хто такі українці. Українська діяспора в Росії – унікальна. Вона унікальна не своїми досягненнями і культурними традиціями. Вона унікальна тим плачевним станом, в якому вона вимушена існувати. Уявимо собі ті умови, в яких живе, наприклад, канадський, американський чи навіть бразильський українець. Свої газети, свої організації, своя недільна школа, своя церква. Хай він навіть українською вже не говорить, але всі ці інституції у нього і для нього є. А що в Росії?

Перш ніж відповісти, давайте подивимося на положення росіян в Україні – і російська книга, і російські газети, і російське телебачення. А українці в Росії? Ну що ж? Українських засобів масової інформації немає, телевізійних каналів не існує, школи – є, але дуже мало, українські газети – є, але неясно – живуть або вмирають. Іншими словами українська діяспора в Росії витиснена в Інтернет, вона більш віртуальна ніж реальна. Українська діяспора – це ентузіясти, які страждають за свій народ. Але українська діяспора в Росії – складова частина української діяспори і, тому, в цьому огляді я спробую проаналізувати сучасний стан української діяспори в Росії.

Колись український історик Михайло Грушевський назвав одну з своїх книг \"Хто такі українці і чого вони хочуть\". Це питання і до цього дня зберігає свою актуальність в Росії. У Росії складно зрозуміти, хто такі українці. Ця складність пов\'язана з тим, що більшість населення сучасної Російської Федерації – росіяни – народ з украй низьким рівнем політичної культури і слабкою власною національною ідентичністю. Іншими словами, більшість росіян погано знає російську мову, ще гірше російську історію. Яка нація – таке її відношення до інших націй. Тому, для середньостатистичного росіянина українці – це не українці. Отже, для звичного росіянина українців не існує, а є хохлы. Від масових міфів російської політичної несвідомості перейдемо до реальності.

Українці в Росії, як українці, наприклад, в Канаді – багаторівнева етнічна група з своїми підгрупами і стратами. Українців в Росії можна розділити на дві групи. Українці, що належать до першої групи, це – громадяни України, які приїхали до Росії на заробітчанство. Значна їх частина є носіями української мови і культурних традицій. Вони зберігають зв\'язки з Україною, своїми сім\'ями і родичами. Багато хто з них планує повернутися до України і їх перебування на території Росії має тимчасовий, економічний, характер.

Друга група – це громадяни Російської Федерації українського походження. Українці, що належать до цієї групи, є нащадками українських переселенців, які освоювали, наприклад, території Сибіру або Далекого Сходу. Значний відсоток таких громадян має тільки українське походження і прізвища, але вже втратив українську самосвідомість. Умовно їх можна називати українськими колоністами, що були асимільовані росіянами. Але існує і інша група, статус якої викликає більше суперечок. Це громадяни Росії українського походження, що живуть на українських історичних територіях (Східна Слобожанщина, Кубань, Ставропілля), які не ввійшли до складу України. Серед них – багато українців з українською самосвідомістю. Таким чином, всі громадяни українського походження в Росії володіють російською мовою. Українці, які крім російської знають і українську мову складають меншину. В такій ситуації по ступеню асиміляції українська діяспора в Росії наближається до української діяспори в Америці.

Українці в Росії, як і українці в західних країнах мають свої, інституції і організації. Якщо на Заході, наприклад, в США або Канаді, українські організації виникли дуже рано – практично зразу після появи в цих країнах перших українських емігрантів, то в Росії українці дістали можливість зареєструвати свої об\'єднання тільки з початком демократичних реформ після розпаду Радянського Союзу. Всі українські організації в Росії можна розділити на дві групи – загальноросійські і регіональні. Окремо згадаю і культурні організації. Найбільші українські організації – Об\'єднання українців Росії і Федеральна національно-культурна автономія \"Українці Росії\". Серед лідерів автономії – Стефан Паняк (Єкатерінбург), Анатолій Костюк (Калінінград), Володимир Манович (Новосибірськ), Наталія Літвіненко-Орлова (Мурманськ). Цілями діяльності національно-культурної автономії \"Українці Росії\" є об\'єднання зусиль суспільних організацій українців Російської Федерації, координація спільної діяльності по відродженню, вивченню, розвитку і пропаганді української культури, розвитку національної самосвідомості, захисту законних прав і інтересів українців Російської Федерації, налагодженню зв\'язків українців з етнічною батьківщиною – Україною – та українцями, що проживають в інших країнах світу. Автономія прагнє діяти на всій території Російської Федерації, де проживають українці.

У регіонах існує і діє декілька українських організацій, які виконують як суспільні, так і культурні функції. У Республіці Башкортостан діє Республіканський національно-культурний центр українців Башкортостана \"Кобзар\". Зусиллями Центру в 2006 – 2008 роках заплановано розробити Республіканську програму по збереженню і розвитку української культури \"Українці Башкортостана\", організувати республіканський український культурний центр в Уфі, створити український професійний театральний колектив при Республіканському російському академічному драматичному театрі, продовжити підготовку фахівців у галузі української мови, літератури, історії і культури України, відкрити загальноосвітні школи або класи з вивченням історії і мови українців в місцях компактного мешкання українців, створити Республіканський методичний центр по розробці методики викладання предметів українознавчього циклу в школах і університетах, підготувати і видати адаптовані підручники по українській мові і літературі для російськомовних дітей, організувати трансляцію україномовних радіо і телепередач. Активно прагне діяти і Ніжнекамська національно-культурна автономія \"Українське товариство \"Вербіченька\" в Республіці Татарстан. У плани місцевої української общини входить видання української газети і розвиток української культури. Таким чином, найсприятливіші умови для існування українських організацій виникли в національних республіках, населення яких стурбоване заощадженням своїх ідентичностей і мов, а місцеві власті не створюють перешкод для розвитку української культури.