ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Соціологія → Вітчизняні соціологічні рефлексії початку – середини ХІХ ст.

Реферат на тему:

Вітчизняні соціологічні рефлексії початку – середини ХІХ ст.

План

1. Вплив соціально-політичного середовища на формування специфіки вітчизняної гуманітарної науки.

2. Феномен Кирило-Мефодіївського Товариства.

3. Протоетносоціологічні мотиви в українській гуманітарній науці.

1. Розвиток української суспільно-наукової думки з кінця XVIIІ ст. значною мірою відбувався у географічному і державно-політичному просторі Російської імперії. Разом з цим, ідеологічний вектор великого числа досліджень вітчизняних гуманітаріїв був спрямований на пошук якісних відмінностей автохтонних культурних процесів від \"великорусских\" – тут, на нашу думку, простежується подібність наукових пошуків з апологією XVI - XVII ст., спрямованою тоді проти польсько-католицького впливу.

Науковці здійснювали ретроспективний пошук причин занепаду української культури, вбачаючи їх, в цілому, у чужому суспільному ладі, який штучно і безапеляційно був насаджений царизмом - так, наприклад, у 1764 році було скасовано гетьманський лад, у 1781-83 рр. ліквідовано полково-сотенний устрій.

Вчені і видатні громадські діячі, погляди яких розглядатимуться нижче, пов\'язували депресивні культурні явища також з неприродністю для вітчизняного соціуму кріпацтва (його було поширено на наших землях у 1780-90 рр.), чужого українській душі явища, яка потребує особистої свободи.

Насправді кріпосна система, як підкреслюють дослідники, переживала неминучу кризу не лише в Україні, а й у всій імперії. Це зумовило загострення політичної та громадської боротьби як у її центрі, так і на периферії. Характерною особливістю цієї суспільної кризи у Росії було співпадіння відцентрових суспільно-політичних і громадських процесів. Іншими словами, національно-визвольні, антикріпосницькі рухи відбувалися водночас з поширенням європейських ліберально-демократичних настроїв серед інтеліґенції.

Одним з яскравих прикладів цього є наукова діяльність професора філософії Харківського університету (заснованого у 1804 р.) Іогана Шада. З 1820-х років він був активним прихильником концепції природного права. Намагаючись розвинути цей просвітницький напрям, а також деякі німецько-класичні концепції, філософ ставив їх на релігійний підмурівок.

Раціональна складова людини, - вважав І.Шад, - має божественне джерело, при цьому він допускав, що біологічна її статура виникає шляхом еволюції. Виходячи з цього, у праці \"Природне право\" філософ називав \"першопочатковими правами\" (природними потягами) такі:

  • на життя;

  • на свободу мислення;

  • на участь в інститутах громадянського суспільства.

До цих потреб, завдяки божественному дарунку (розуму), людина додатково отримує потяг до піклування участю оточуючих.

Найбільшим порушенням наведених \"природних прав\", за І.Шадом, є рабство – явище, яке принципово не повинно бути присутнім при побудові суспільних відносин і має викорінюватися як неприродне для людського єства насилля. Таке міркування привело філософа до висновку про правомірність людини боротися з порушеннями її свободи і гідності шляхом залучення різноманітних засобів.

Професор Іоган Шад був зрештою висланий за межі Російської імперії, оскільки, зокрема, такі його погляди реакційна влада не могла допускати.

Загалом у російсько-імперських територіальних межах суспільна думка у розглядуваний період розвивалася двома векторами – тривало інтелектуальне протистояння між \"західняками\" та \"славянофілами\". \"Західняки\" захищали позицію, що \"великорусская\" культура є складовою європейської, і тому політичні імперські умови наближатимуться до європейських. Натомість їх опоненти вказували на культурні особливості Московії, з чого, зокрема, випливала непотрібність їх узгодження з європейськими. Позиції, подібні цим напрямкам, спостерігаються у сучасній російській науці донині.

2. У таких умовах в Україні у 1845 - 1846 роках відбувається створення таємної політичної організації \"Братство святих Кирила і Мефодія\" з вираженим науково-просвітницьким і громадсько-політичним спрямуванням. Фундаторами \"Братства\" були: Микола Костомаров, Василь Білозерський та Микола Гулак. Згодом до них приєдналися Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та інші представники патріотично налаштованої вітчизняної інтеліґенції.

Таємна спілка мала серйозні стратегічні цілі: поборення кріпацтва, скасування станових привілеїв, встановлення республіканської форми державного устрою, при цьому наголошувалося на необхідності мирного об\'єднання всіх слов\'янських країн у єдину державну форму (федерацію), очолювану Україною - на засадах збереження рівноправності, певної політичної незалежності.

Провідною персоналією у \"Братстві\" був Микола Іванович Костомаров (1817 – 1885 рр.) – на час створення організації – викладач Київського університету, український етнограф, історик та письменник.

Він опікувався розробкою ідеологічних і стратегічних засад діяльності організації, зокрема, створюючи програмний документ \"Закон Божий\" чи \"Книга буття українського народу\". У „Законі\" говориться про провідну роль українського народу у майбутній боротьбі за свободу і незалежність, значення України, Києва для всіх слов\'ян. Примітно, що у цій праці чітко простежується вплив стилю \"Енеїди\" І.П.Котляревського – вона теж являє собою \"переклад на новий лад\" Вітхого Завіту.

Документ також має елементи аналізу головних рис слов\'янського і, зокрема, українського і російського менталітету – М.Костомаров, зокрема, наголошував на надмірному індивідуалізмі українців і водночас зайвій толерантності до чужоземного впливу.

У інших своїх працях („Руїна\", „Павло Полуботок\", \"Дві руські народності\" та ін. ) Костомаров вказував, що росіянам загалом властиві: примат загального, слабка толерантність до носіїв іншої культури, представників іншої віри, авторитарна влада. Натомість український менталітет Микола Іванович наділяв такими рисами: повагою до особистості, національною і релігійною терпимістю, творчим і мистецьким потягом до природи).