ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів



Головна Соціологія → Соціологія і релігія. Сатанізм та інші деструктивні секти, їх характеристика

РЕФЕРАТ

на тему:

Соціологія і релігія. Сатанізм та інші деструктивні секти, їх характеристика

ПЛАН

Вступ

1. Соціологія та релігія

2. Деструктивні релігійні об'єднання в Україні, їх місце в релігійних і соціальних конфліктах

3. Сатанізм, історія його виникнення, основні погляди

та особливості розвитку в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Релігія в сучасному світі відіграє роль невід'ємного та активного компоненту більшості соціально-політичних подій, тому майже всі соціально-політичні загострення та конфлікти на своєму ґрунті мають різні віросповідання та витікаючі з них релігійні непорозуміння. Адже переважна більшість населення земної кулі – віруючі, і тому не рахуватися з релігією, а тим більше з релігійним фанатизмом, у його різних модифікаціях і трансформаціях просто неможливо. Для з'ясування місця і переборення цього явища необхідний систематизований, комплексний підхід до його вивчення, який враховував би зовнішні фактори мікрооточення, внутрішні сyб'єктивні настанови віруючого.

Поруч з традиційними релігійними течіями існують деструктивні релігійні обєднання, які формують класичних релігійних фанатиків. За своєю суттю релігійний фанатизм — явище, яке завжди носить соціальний характер. Людина не може бути фанатичною тоді, коли вона поставлена перед богом, вона робиться фанатиком тоді, коли вона поставлена перед людьми. Фанатик завжди потребує ворога, завжди повинен засуджувати, страчувати. Ортодоксальні догматичні форми створені не по відношенню до бога, а по відношенню до інших людей.

У чинному законодавстві достатньо норм для захисту від деструктивного впливу будь-яких, не тільки релігійних організацій. Зокрема – це ст. 6 Закону Про свободу совісті та релігійні організації та ст. 181 Кримінального кодексу . Крім того, можливості обмеження реалізації права на релігійну свободу зазначені в ратифікованих Україною міжнародних документах, у Конституції України та у законі Про свободу совісті та релігійні організації . Ці умови – охорона громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захист прав та свобод інших людей – і так достатньо широко сформульовані, і, згідно з загальними принципами правостосування не можуть бути додатково розширеними.

1. Соціологія та релігія

Соціологія релігії є частиною соціології, однією із соціологічних дисциплін, які використовують вироблені соціологією поняття і методи для аналізу окремих соціальних феноменів, таких, як сім'я, політика, освіта і т.д.

Соціолог має справу з релігією як соціальним феноменом, тобто він вивчає релігію як доступне спостереженню, емпіричними методам дослідження соціальне поводження людини (індивідів і груп): як утворяться і функціонують і релігійні групи й інститути, завдяки чому вони зберігаються або перестають існувати, які відносини між релігійними групами, чому між ними виникають конфлікти, що лежить в основі ритуальних дій і т.д.

Проблема полягає в тому, щоб виявити мотивацію людських дій. При цьому не обов'язково вірування впливають на поводження: індивід може стати членом релігійної групи і не знаючи тих вірувань, яких вона притримується.

Релігійні інститути, установи, організації можуть впливати на поведінку крім вірувань і навіть йти врозріз з ними, стимулюючи по тим чи іншим причинам дії, які суперечать офіційному вченню. Але це зовсім не скасовує того факту, що соціальна дія є дією осмисленою, тобто в її основі лежать визначені соціальні регулятори – норми, цінності, вірування, чекання і переваги індивідів і груп.

Таким чином, релігія як предмет соціологічного аналізу є сукупність структур і процесів, зв'язаних з функціонуванням суспільства на різних рівнях, система регулятори соціальних зв'язків, зразків поведінки і т.д. – система структур і відносин із приводу релігійного феномена, на ньому саме "зав'язаних". Тому одна з головних проблем соціології релігії – проблема визначення того, що відноситься до поняття "релігія".

Соціологія релігії відноситься до числа соціологічних теорій середнього рівня. Вона добуває емпіричні дані, що характеризують релігію як одну із соціальних підсистем, і, узагальнюючи ці дані, розробляє її теоретичну модель у рамках загально-соціологічної теорії.

Будучи частиною соціології, соціологія релігії використовує вироблені нею поняття і методи, без яких неможливе пізнання соціальної реальності як цілісної системи (група, роль, влада, культура і т.д.) і усередині її – окремих соціальних феноменів (родина, клас, економіка і т.д.) Застосування соціологічного інструментарію і соціологічних методів у вивченні релігії виявилося виправданим і ефективної насамперед для пояснення цієї соціальної підсистеми. Однак особливість релігії як однієї із соціальних підсистем виразилася в тім факті, що на основі аналізу релігійного феномена виявилося можливим виявити багато загальсоціологічних параметрів, визначити підходи і розробити найважливіші моделі, обґрунтувати зміну парадигм соціального пізнання.

Соціологія релігії – одна з багатьох наук, яка займається вивченням релігійного феномена в різних його аспектах. Не тільки соціологи, але й історики, філологи, психологи, у принципі - усі вчені, що мають справу з людиною і його культурою, так чи інакше у своїх дослідженнях торкаються релігії. Однак, до релігієзнавства відносяться лише ті науки, предмет яких складає саме релігія і тільки релігія. До їх числа поряд із соціологією відносяться психологія релігії, історія релігії, що представляють собою самостійні наукові дисципліни.

2. Деструктивні релігійні об'єднання в Україні,

їх місце в релігійних і соціальних конфліктах

Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, дiяльнiсть якої супроводжується підривом громадського порядку, здоров'я і моральності населення та іншими антиконституційними виявами, що порушують права і свободи громадян.

Деструкцiя (лат. desructio) порушення чи руйнацiя нормальної структури чогось. Деструктивні культи наносять державі шкоду тим, що їх члени часто зрікаються громадського життя і трудової діяльності або чинять протизаконні дії, знаходячись під впливом їх керівників. У значної частини адептів деструктивних культів спостерігаються порушення фізичного та психічного стану. Більшість деструктивних культів є тоталітарними. Тоталiтарний культ - це релігійна або містична організація, яка характеризується необмеженою владою духовних лідерів, жорсткою дисципліною, сильним впливом на психіку адептiв, релiгiйним фанатизмом та екстремізмом, переслiдуванням людей, якi покинули цей культ.

Конкретним прикладом деструктивної, або навіть терористичної діяльності нових релігійних рухів у сучасному світі, є секта „Верховна істина". Її засновник і гуру Шоко Асагара 1995 року наказав членам своєї секти розпилити бойовий газ (зарин) у токійському метро, внаслідок чого було отруєно кілька тисяч осіб, дванадцятеро з яких померло. Донині сотні людей, отруєних цією сектою, потерпають на симптоми, схожі на ураження мозку. Вождь секти „Верховна істина", бажаючи досягти цілковитого послуху підданих, примушував їх уживати наркотики (LSD), замикав в ізольованих приміщеннях і піддавав прополіскуванню мізків. Ш. Асагара, якого пізніше судили в японському суді, на запитання про свою релігійну доктрину відповів, що він єдиний, хто врятує людство від близької неминучої загибелі. Бажаючи мати певність, що його пророцтва справдяться, він сам готував кінець світу. Щонайсильніші суспільні побоювання має породжувати те, що після нападу на токійське метро японська поліція виявила: у власності секти були фабрика зброї (карабінів) і хімічна фабрика, у якій вироблялися зарин та LSD.