ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Риторика → Текст як результат мовленнєвої діяльності

Реферат на тему:

Текст як результат мовленнєвої діяльності

План

1. Поняття про текст

2. Типи тексту

3. Композиція тексту

4. Стилі тексту

Література

1.Поняття про текст

Текст (від лат. textus - \"тканина, сплетіння, з\'єднання\") виникає й існує тільки у процесі спілкування; це мовна одиниця, утілення комунікативного акту; це послідовність вербальних знаків.

Б. Н. Головін визначає текст як словесне усне чи писемне досягнення , що становить собою єдність якогось більш-менш завершеного змісту і форми , що формує і виражає цей зміст.

Таким чином, основними ознаками тексту є :

1)Членимість. Текст складається з декількох речень , являє собою комунікативну одиницю вищого рангу, у порівнянні з реченням . Однак це положення є дискусійним: репліку в діалозі деякі дослідники вважають текстом.

2)Значеннєва цілісність досягається тоді, коли добір матеріалу підкоряється задачі передати основну думку. Тобто , речення тексту повинні поєднуватися темою й ідеєю.

3)Зв\'язність полягає в тім, що текст складається з речень, зв\'язаних між собою за змістом і формально - за допомогою мовних засобів: повторюваних слів, особових і вказівних займенників, синонімів, антонімів, сурядних сполучеиків і т.п.

2.Типи тексту

Сторіччя розвитку мови, мислення виробили найбільш експресивні, ощадливі й точні способи, схеми, словесні структури для розв\'язання задач, що ставить перед собою мовець . Тому здавна виділяють такі компоненти монологічного мовленняи, як опис, оповідання, роздум , які у лінгвістиці прийнято називати функціонально - значеннєвими типами тексту, що підкреслює їхню залежність від мети і змісту висловлення. Цей розподіл, який знаходимо ще у риториках X1X століття, є умовним. На практиці, у виступі типи тексту чергуються, додаючи мовленню розмаїтості. Опис розкриває ознаки предмета, його тимчасові характеристики чи постійні властивості, якості, стани. Текст цього типу ніби відповідає на запитання: \"Який предмет?\" Найчастіше опис - це статична картина, що з\'являється одномоментно. Різновидом опису в офіційно – діловому мовленні виступає характеристика, різновидом якої вважається технічний опис.

Оповідання розкриває тісно зв\'язані між собою події, явища, дії , які об\'єктивно відбувалися в минулому. Даний тип тексту представляє світ у динаміці : \"Що відбулося?\"

Роздуммає на меті досліджувати предмети чи явища, розкрити їхні внутрішні ознаки шляхом аргументації, установлення причинно – наслідкових відношень . З логічної точки зору роздум - це ланцюг висновків , демонстрація на яку-небудь тему, викладених у послідовній формі. Таке розкриття світу в його причинно – наслідкових зв\'язках - це відповідь на питання: \"Чому?\" Варіантом роздуму вважають визначення і пояснення, що існують у наукових текстах, у мові масової комунікації.

Логика мислення вимагає, щоб у будь-якім роздумі містилися частини: теза – основна думка, яку треба довести; обґрунтування висловленої думки за допомогою аргументіва, доказів

Сукупність аргументів - положень, істинність яких перевірена і доведена практикою - називається аргументацією.

Аргументи поділяють на 2 види:

1.Аргументи до документів. Це факти, установлювані шляхом спостереження, досвіду, цифровий чи статистичний матеріал, документи, доведені положення і т.д.

2Аргументи до людини. Це посилання на висловлення, думки авторитетних людей: учених, письменників, суспільних діячів, фахівців; привертання уваги до достоїнств і недоліків, смаків опонента; виклик жалості і співчуття.

Аргументи першого виду націлені на те, щоб довести, тобто установити істинність тези, а другого - на те, щоб переконати - зробити слухачів однодумцями, посилити впевненість, що істинність тези доведена. Основа переконливості мовлення - доказовість, але важливу роль відіграє риторична майстерність: пафос, манери, голос і т.д.

3.Композиція тексту

Композиція (лат. compositio - \"складання, твір\") - це розташування всіх частин тексту закономірним, мотивованим змістом і задумом .

Найбільш розповсюдженою класичною структурою тексту вважається така, що включає в себе : вступ, головну (основну) частина, висновок. Цю структуру часто мають інформаційна промова, доповідь. Привітальна, торгова промова у наш час відрізняються вільною композицією, що багато в чому визначається ситуацією й адресатом.

У ході експериментів було встановлено, що запам\'ятовується і засвоюється найкраще те, що дається на початку чи наприкінці повідомлення, це пояснюється дією так званого психологічного закону \"краю\". Тому важливо продумати зміст вступу і висновку.

Задача вступу - підготувати слухачів до сприйняття теми. На думку досвідчених ораторів, варто відразу привернути увагу аудиторії. \" Гачків, що зачипають\" (А. Ф. Коні), існує безліч : цікавий чи навіть несподіваний приклад; прислів\'я, приказка, крилате вислів , цитата; розповідь про події , що мають відношення до теми виступу; питання, що дозволяють спонукати слухачів до активної розумової діяльності .

Висновок повинен бути коротким, стислим. У ньому, як правило, підводяться підсумки сказаного , робляться узагальнення; коротко повторюються основні положення, підкреслюється головна ідея і важливість для аудиторії розглянутої теми; намічаються шляхи розвитку висловлених думок; ставляться нові задачі, окреслюються перспективи, звучить запрошення висловити свою думку, посперечатися.

Сучасні оратори використовують методи викладу матеріалу головної частини , що сформувалися на базі багатовікової практики:

1)Індуктивний метод - аналіз матеріалу від часткового до загального, від конкретних фактів до висновків.

2)Дедуктивний метод - міркування від загального до часткового , висування яких –небудь положень, а потім роз\'яснення їхнього змісту на прикладах.

3)Східчастий метод - послідовний виклад одного питання за іншим. Розглянувши проблему, автор тексту, уже більше до неї не повертається.

4)Історичний метод - подача матеріалу в хронологічній послідовності, наприклад, на історичні чи біографічні теми.

5)Концентричний метод - повідомлення ведеться навколо головної проблеми, єдиного центра. Мовець аналізує предмет з усіх боків, за допомогою різних визначень (прикладів, пояснень і т.п.), переходячи від загального розгляду до більш глибокого.