ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Релігія. Релігієзнавство → Школа церковного співу в Манявському Скиті

Реферат на тему:

Школа церковного співу в Манявському Скиті

Вже перші ігумени Манявського Скиту, Іов і Феодосій велику увагу приділяли церковному співові. З \"Житія Іова\" - настоятеля скиту знаємо про \"болгарський улейний спів\". Наступник Іова Княгиницького ігумен Феодосій сам був творцем гимнографічних співів, один з яких \"Аллилуйя\" 3 гласу дійшов до наших днів в двох Манявських Ірмолоях 1684 і 1731-1733 років . Феодосій (†1629) - диякон, ігумен Манявського Скиту, деякий час був дияконом буковинського монастиря Путна. Музикознавець проф. Ю. Ясиновський припускає, що путянський знавець болгарського співу Феодосій Зотик (Зонара) і ігумен Манявського Скиту - та ж сама особа. Правдоподібно, за час ігуменства цього Феодосія зародилася ідея створення школи церковного співу.

Про функціонування тут школи церковного співу з виразною орієнтацією на болгарський напів добре засвідчують згадувані вже три нотолінійні Ірмолої, що були створені у Манявському Скиті. Збереглося ще декілька Ірмолоїв, котрі собою нагадують манявське походження, наприклад Ірмолой середини XVII століття (НД 103), \"по преданію\", переписаний у Манявському Скиті, як це стверджував жертводавець пам\'ятки Фаддей Левицький . Це підтверджується і записами на полях рукопису, в яких мовиться про його передачу у 1803 році \"do wiesi Maniawy\" та приналежність до \"Ecclesia Maniaviensis\"- тобто манявській церкві. Подібну легенду про походження з Манявського Скиту носить також Ірмолой кінця XVIII століття (ПЕТР.209), в якому є запис \"З Скиту\".

Школа церковного співу Манявського Скиту виховувала не лише кадри для своїх власних потреб. Вихованці Скиту дуже часто діяли у навколишніх містах, містечках та селах, де не лише підтримували дух святого Православ\'я, плекаючи церковний спів, але й вчили дітей співати в церквах, і з цією метою часто переписували нотолінійні Ірмологіони, в яких в певній мірі відображалися традиції скитського співу. Збереглося декілька таких пам\'яток, створених в далеких околицях. Це передовсім два Ірмолої Симеона Бронницького (F-301 і Рук.86). У рукописі \"Рук.86\" зберігся титульний аркуш, з якого стало відомо, що він переписаний у 1726 році в м. Богородчани при церкві Успенія Пресвятої Богородиці. В іншому, гірше збереженому рукописі Симеон Бронницький занотував, що він сам створив художні прикраси в цій книзі. Нотолінійні Ірмологіони були створені і у містечках Тисмениці, Лисці, Загвіді. Збереглося декілька пам\'яток, які були в ужитку в навколишніх селах і містечках: Горохолина, Гринівка, Іваниківка, Кривець, Старі Богородчани, Грабовець, Глибока. Сьогодні всі ці села належать до Богородчанського району Івано-Франківської області. Майже всі книги писані чіткою і гарною каліграфією, мальовничо оздоблені орнаментом, багаті на співочий репертуар, мають вказівки на різні напіви - скитський, острозький, київський, болгарський, сербський, грецький та інші. Всі ці факти ще раз підтверджують, що разом з Манявським Скитом, Святу Православну віру ревносно оберігали від чужих зазіхань довколишні міста і села.

Вплив культури церковного співу Манявського Скиту охоплював і значно ширші території, що добре підтверджується розповсюдженням \"скитського напіву\". Не можна забувати і про те, що Скит постійно підтримував зв\'язки з найважливішими центрами розвитку Православного церковного співу: Перемиською та Львівською Єпархіями. В умовах тодішньої Галичини три найбільші осередки церковного співу (Перемишль, Львів і Манявський Скит) культивували його по різному. Львів та його Успенське Братство запозичував новітні надбання Заходу і пристосовував їх до місцевих умов і православного обряду. Перемишль твердо тримався давніх форм церковного православного співу. А Манявський Скит забезпечував вплив новітньої хвилі з поствізантійської мистецької культури, дякуючи діяльності відомої тоді школи \"болгарського напіву\". Така тісна взаємодія забезпечувала рівновагу й збереження основ самобутності української церковної музики. Саме в таких умовах формувався Галицький розспів, коріння котрого найбільше переплетені з традиціями Школи церковного співу Манявського Скита.

Український нотолінійний Ірмолой є багатожанровим збірником духовних піснеспівів, до якого входять молитви з різних Богослужінь. Сама назва \"Ірмолой\", або \"Ірмологіон\" походить від терміну \"ірмос\", що в перекладі з грецької мови означає \"пісня величальна\", або \"гимн\" . Як вже згадувалось вище, відкриття і перші дослідження Манявських Ірмолоїв належать болгарській досдідниці музикознавцю Є. Тончевій. А перше оформлення і упорядкування Ірмолоїв Манявського Скита в єдиний Каталог українських та білоруських Ірмологіонів здійснив професор Львівської Державної консерваторії, музикознавець Ю. Ясиновський, фундаментальна праця котрого має титул \"Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16-18 століть\", видана у Львові в 1996 році. Серед понад тисячі описів Ірмолоїв, що сьогодні зберігаються по музеях, архівах, чи приватних збірках в усіх кінцях світу, автор подає також опис трьох нотолінійних Ірмолоїв, створених у Манявському Скиті в XVII-XVIII століттях, що сьогодні знаходяться в Бухаресті.

Коротко ознайомимось з описами цих Ірмолоїв, згідно послідовності років видання, умовно назвемо їх \"перший\", \"другий\" і \"третій\".

\"Перший\" манявський Ірмолой був створений в 1675-1676 роках, в Каталозі під № 239, містить в собі 305 аркушів, частина текстів писана грецькою мовою кириличними буками, в грецьких текстах зустрічаються вставки. В орнаментиці переважають рослинні мотиви. На титульному аркуші зберігся напис: \"Ірмологіон сиріч Гимнослов содержай в себі церковния пінія по преданію преподобнаго отца нашего Іоана Дамаскина і прочих святих отец. В святой общежительной обителі Скитской в літо 7184, року 1676 місяца апріля 5 дня\". В даному Ірмолої знаходимо також \"Передмову к боголюбивому півцу\" (стр.3-4), Воскресні співи Октоїха з вказівкою \"болгарского напіва\": \"Господи возвах\", Догматики, стихири Богородичні, подобні стихирам (стр.7-48), вибрані стихири на свята: Собор Архістратига Михаїла, Введення во храм Пресвятої Богородиці, свт. Миколаю, Різдво Христове, св. ап. Петру і Павлу, на Успеніє Пресвятої Богородиці \"Богоночальним мановенієм\", з вказівкою \"болгарского напілу\", та піснеспіви інших свят.