ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Релігія. Релігієзнавство → Гер-огли — володар Чамбулі мастон

Реферат на тему:

Гер-огли —володар Чамбулі мастон

У один семантичний ряд з вищезгаданим народженим у померлої Настасі \"золотосяючим дитям (або \"золотосяючими близнюками)\" Кощеєм та ведично-буддиським божеством Кшітігарбха (\"Лоно землі\") пов\'язується нами тюркський міфо-епічний герой іранського походження Гер-огли (\"син могили\") чи Кер-оглу (\"син сліпого\"), народжений у могилі (пор. перший компонент імені з вищезгаданим іменем Керсаспа). Його батько конюх був осліплений ворогом і за це герой мстить.

Кер-огли — воїн, чарівник, співець, поет і музикант. Справжнє його ім\'я — Равшан, належав він до племені теке (текінців) з Північного Хорасану. Він — представник династії ханів Мевру (Морі), його дід — Тулібай-сінчі (або Джігалі-бек чи Чагалібек), син хана Кавушті, був взятий у полон Оділ-ханом (у туркменській версії — османом Хункаром) та одружений на принцесі Бібі-Ойші. Їх син, який і є батьком Горгулі (Кер-оглу), називається теж Равшан (варіант: Адібек, Майтар) і свого часу був взятий у полон Шахдар-ханом, царем Зангара з країни кизилбашів (персів-шиїтів). Тут він зустрічається з текінською принцесою Бібі-Хілал. Змушений втікати від правителя, Равшан залишає свою вагітну дружину, яка перед пологами помирає. Її слуга пастух Рустам викопує їй могилу, де в неї народжується син. Немовля вигодовує кобилиця. Підрісши, Гер-огли під час гри побив сина знатного вельможі, через що йому загрожує кара від царя. Тут розкривається таємниця походження Горогли і хлопчику вдається втекти за допомогою Рустама до батька в Євмут на березі Хорасанського озера, де його вихователем стає дядько по матері купець Ахмед-бек (або Боз-оглан). З часом, після смерті брата останнього, Урай-хана, сина Одил-хана, народ обирає правителем саме Горогли, а не Ахмед-бека (Ахмед-сардара). Це породжує між ними ворожнечу. Даний переказ про Горогли повністю ідентичний переказові про дитинство засновника імперії Ахеменідів Кіра Великого в переказі Геродота (порівняймо ім\'я Кір з першою частиною імені середньоазійського героя Кер-оглу).

Кер-оглу, або Гургулі (у іраномовних таджиків), стає засновником і царем країни ЧАМБУЛІ МАСТОН (тадж. \"Чамбулі щаслива\"; азерб. Ченлі-бел, Шамлі-біл, Шамбіл, Чандибіль, туркм. Чардагли-Чандибел, Чанглібель; узб. Чамбіль, що перекладається як \"сосновий перевал\"i), тобто Шамбхали (Шамбали). В османській версії його країна називається \"ліс Саганлу\", а столиця – \"Керогли каласі\"ii. У Грузії іменем Кер-огли названі стародавні фортеці, як от, наприклад, біля Коджорі неподалік від Тбілісі. М. Аджі (Аджієв) виправляє назву по-тюркськи як Шамбкала — \"сяюча фортеця\", яка \"... була у горах Алтаю, де сім сніжних вершин і де зберігається божественний залізний хрест — світова ваджра\"iii. Є. Парнов, проте, вважає, що назва країни належить до гімалайського культурного кола: \"... Шамбала! Загадкова назва. А що, якщо це Чампала? Перевал Майтрейї, бо ла — перевал, а Чампою, королем улюбленим, називають у Гімалаях грядучого вчителя віри (якої — буддизму, індуїзму ? — О.Г.). Якщо це дійсно так, то Шамбала не більше ніж наочний символ віри. Це внутрішня країна, котру кожен може відкрити у собі на вершині восьмичленного шляху на шляху до досконалості...\"iv. Ю. Захаров солідаризується з цим підходом, зауважуючи, що у тібетській традиції терміном Шампа позначають як бога Шіву, так і його священну гору Кайласуv.

У зв\'язку з тлумаченням назви країни як \"сосновий перевал\" напрошується паралель з героєм узбецького дастану про Санубара (\"Стрункого, як сосна\"), сина царя Хуршіда (\"Сонце\"). Він подорожує у північну країну в пошуках царівни-пері Гуль і сюжет цей дуже схожий з давньо-індійським переказом про першого царя Місячної династії Пурураваса, сина Іли-персоніфікації жертви вогню та Будхи-\"Мудрого\", персоніфікації планети Меркурій (народжений богинею Тарою від асури Соми-\"Місяця\", який викрав її, чим спровокував війну між богами) та діву-апсару Урваші та західноєвропейським про Раймондіна (Енно Довгозубий) та Мелюзину (Мелізанду).

Тулібай-сінчі та Бібі-Ойші

?

Сома і Тара

Равшан (Майтар) і Бібі-Хілал

Хуршід

Будхі і Іла

Кер-огли і пері Ага-Юнус

Санубар і Гуль

Пуруравас і апсара Урваші

Покровителі Кер-оглу – 40 чілтанів (святих) чи еренів (шейхи дервішів), халіф Алі і пророк Хізр, які дарують йому богатирський обладунок, заговорюють зброю, наділяють розумінням 72-х мов та створюють для нього за одну ніч чарівне місто Чамбіл та коронують його вінцем \"тодж\" (начебто, від слова \"тодж\" походить етнонім \"таджики\" та назва Тоджик у тібетській традиції стосовно країни іраномовних народів; вважається, що етнонім \"таджики\" походить від назви кочового арабського племені \"тай\", що завоювало Таджикістан. У вірменських та пехлевійських документах воно називається \"тачік\", у мусульманський період постали форми \"тазік\" і \"тазі\", китайці називали арабів \"даші\" (< *d\'ai\', d\'ziek, тобто tajjik), завжди конкретизуючи, що вони завоювали землі Боси (Персію). Проте саме іраномовне населення китайські джерела називали \"доші\", що в час імперії Тан звучало як ta zie, ta da, і застосовувалося задовго до арабських завоювань. Тобто етнонім \"таджики\" вже існував: від сакськ. ttaji \"ріка\" (пор.: саки-апасіаки \"саки-водяні\", саки-яксарти \"саки (ріки) Яксарт) тощоvi). Місто Горогли недоступне для ворога, але загине лише від води (потопу; мотив затонулого міста)vii. Але одночасно з цим відмовляють у даруванні нащадків.

У туркменській версії сплячого Гер-огли спонукає до благочестивої діяльності голос святого Камбараviii, а в інших версіях — заповіт осліпленого ворогами батька. У поемі \"Нуралі\" про Гер-огли говориться, що він — \"Хазрат-Алі цього часу\", тобто маючи на увазі шиїтського праведного імама Алі, зятя засновника ісламуix, а пологи матері Гер-огли пояснюються появою духа Фатіми — дочки пророка Мухаммеда. Також, начебто, мати Гер-оглу була служанкою Алі, яка завагітніла від того, що її господар плюнув їй у рот, за що була прогнана Фатімою. Повернувшись у Чамбіль, вона там померла, а дитина народилася у могиліx.

Невірним, як на нас, тут є твердження про \"мусульманізацію\" епосу. Швидше за все епос про Гер-огли постав з натужного пошуку етносів Турану протистояння ідеології арабізму ісламу за \"легітимним\" для самого ісламу шляхом: матір Ізмаїла, родоначальника арабів, рабиню Агарь, після того як вона завагітніла від свого господаря Авраама (Ібрагіма), виганяє з дому Сара (пор. з теософською традицією, за якою євреї є удатною расою вихідців з Індії, котрі поселилися як колоністи-тороговці в шумерському Урі і Авраам є вдійсності означенням касти брахманів у цій діаспорі, а каста, що виникла внаслідок змішання аріїв з семітами, — араби, дв.-інд. harab \"поганий, дурний, зіпсутий, невиправний\"; від змішання з шумерами — сойоти-\"туба\" Урянхайського краю (Туви); від змішання з іберами — грузини (картвели): дв.-інд. bheriya \"вовк\"; з хамітами — єгиптяни: дв.-інд. mishra \"змішаний, з\'єднаний\"; від змішання з дравідомовними еламітами — цигани: санскр. bogemi \"йди геть від мене\").

Також невірним є погляд про значно пізніше формування епосу про Кер-оглу, а саме, що Х. Корогли відносить лише до XVI ст., вважаючи: в епосі оспівується туркменський герой з анатолійської області Боли, вождь джалалідів, які боролися проти турків та іранців-шиїтів. Проте факт, що цей вождь називає себе лише \"Роушан з роду керогли\", а його соратники мають подвійні імена, друга частина яких тотожна тим, які мали й центральні фігури епосу, свідчить про претензію на відродження героїчного звитяжництва предків, спробу перетворення епоніму на етнонім, перенесення епічної героїки в історичну сучасність, а також легітимізацію моральних та правових нормативів. Аналогічно прізвисько \"Герогли\" присвоювалося й іншим героям (як от Салор-Огурджик алп, хан туркмен, які переселилися в Західний Вран та Ірак)xi.