ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Політологія. Політика → Політичне пробудження східної України (1989 р.)

Успіх демократичних сил Ворошиловградщини на виборах восени 1989 року став поштовхом до виникнення тут найбільш впливової на той час демократичної громадської організації - Луганської асоціації виборців, установча конференція якої відбулася у листопаді 1989 року за ініціативи Ю.Щекочихіна, В.Белікова, І.Іванова та інших. За словами лідера асоціації В.Поклада причиною її виникнення стала необхідність після виборів закріпити свої досягнення шляхом створення неформального механізму прямого зв\'язку виборців з депутатами усіх рівнів, незалежними від \"консервативних офіційних структур\". Саме в надрах цієї організації згодом зародився рух луганських прихильників \"Демократичної платформи в КПРС\", багато її членів стали членами нових політичних партій. Асоціація не мала керівних органів (діяла лише Координаційна Рада для обміну інформацією), не існувало фіксованого членства, планування діяльності [17].

Основними завданнями асоціації було проголошено: подолання відчуження громадян від влади, підвищення рівня їх політичної культури, пробудження громадянської активності широких верств населення, підготовка та проведення на дійсно демократичних засадах виборів до республіканських та місцевих органів влади. Перші збори асоціації відбулися 16 листопада 1989 року, де було обрано Координаційну раду. Це була перша демократична громадсько-політична організація на Ворошиловгардщині, яка поставила за мету участь у виборчих кампаніях. На відміну від місцевих організацій КПУ вона не мала фіксованого членства, жорсткої організаційної структури. Згодом були створені й районні відділення асоціації. У січні 1990 року при асоціації були сформовані комітети з правових питань, культури, екології, соціально-економічних проблем та місцевого самоврядування, а також група захисту прав виборців. Асоціація відіграла значну роль як координаційний центр демократичних сил Ворошиловгадської області [18].

У травні 1989 року була створена Демократична асоціація Харківщини - громадський демократичний рух, основним завданням якого було сприяння радикальним політичним реформам та усунення від влади КПРС. З метою здійснення передвиборчої роботи восени 1989 році групи підтримки кандидатів у народні депутати та неформальні самодіяльні громадські організації \"Шанс\", \"Апрель\", \"Ноябрь\", \"Вибір-1989\" об\'єдналися у Харківській клуб виборців \"Вибір\" [19].

У 1989 році на Сході України були створені осередки Народного руху України (НРУ) за перебудову і першою постала Донецька крайова організація (ДКО) НРУ, установча конференція якої відбулася 20 серпня 1989 року. На конференції були присутні прихильники Руху, партійні функціонери, міліція, гості з інших областей України. В дискусії на захист створення НРУ виступили доктор економічних наук, професор Г.Губерна, письменниця Г.Гордасевич та інші присутні. Від опонентів - секретар Донецького міськкому Компартії України Ж.Пашнова. Атмосфера у залі нагадувала установчі збори обласного Товариства української мови імені Тараса Шевченка, пролунали заклики внести до залу синьо-жовтий прапор. Делегати обрали Координаційну Раду і делегатів на республіканський з\'їзд НРУ за перебудову, ухвалили Статут ДКО НРУ [20].За Статутом Донецька крайова організація Народного руху України за перебудову визначалася як \"самодіяльне об\'єднання громадян - активних прихильників програми всебічного оновлення політичної та економічної системи нашого суспільства, що діє згідно з Конституцією УРСР та СРСР, Програмою НРУ та власним Статутом\". \"Організація співпрацює на рівноправних засадах та підтримує діяльність усіх громадських та політичних об\'єднань і організацій, що сприяють перебудові радянського суспільства, проголошеній квітневим (1985 р.) Пленумом ЦК КПРС\" [21].

До кінця року були створені міські осередки Руху у Донецьку, Димитрові, Горлівці, Єнакієве, Червоноармійську, Маріуполі. Основою кравої організації НРУ стало обласне відділення Товариства української мови імені Тараса Шевченка (створене раніше - 14 січня 1989 р.), тому і більшість активістів ДКО НРУ представляли його лідери: В.Білецький, І.Шутов, М.Тищенко, В.Тиха та інші. Соціальний склад ДКО Руху був досить строкатим - письменники, службовці, викладачі, науковці, шахтарі. Зокрема, із 26 членів Димитрівської міської організації Руху більшість становили шахтарі. Однак в цілому в обласній організації НРУ переважали представники інтелігенції.

Установча конференція Харківської крайової організації НРУ за перебудову відбулася у вересні 1989 року, де було обрано Координаційну Раду та делегатів на установчий з\'їзд Руху. Ворошиловградська крайова організації Руху постала вже після проведення з\'їзду - 24 грудня 1989 року [22].

Аналізуючи перший етап становлення Народного руху України, треба зазначити, що у 1989 році були спроби створення альтернативного громадсько-політичного руху на підтримку перебудови як у центрі, так і на Сході України. Так, ще влітку 1988 року у Києві була створена Народна спілка сприяння перебудови. Проте ця організація була маловідома громадськості регіону, на відміну від громадських об\'єднань Східної України, особливо Донбасу, які почали створюватися з кінця 1989 року. Так, у Ворошиловграді постав Комітет підтримки перебудови.

25 листопада 1989 року відбулася перша конференція Народного руху Луганщини (НРЛ) за перебудову, ще до створення обласної організації Народного руху України (грудень 1989 року). Перша назва організації - Народний рух Донбасу, але на конференцію не прибула делегація від Донецької області і була прийнята назва Народного руху Луганщини. Спочатку його ініціатори планували стати складовою, але самостійною частиною НРУ, тому на зборах були присутні представники Руху. Однак згодом позиції цих двох \"рухів\" розійшлися. На наш погляд, с самого початку НРЛ створювався на противагу НРУ. Достатньо порівняти проект Програми Народного руху України за перебудову з проектом Основних принципів Народного руху Донбасу за перебудову. Головна різниця між ними полягала у різних підходах щодо національного питання. Так, в окремому пункті Програми записано, що Народний рух Донбасу поділяє програму Народного руху України з питань демократизації суспільства, утвердження прав людини, соціальній справедливості, укріплення суверенітету республіки, екологічної безпеки, відродження національної культури, але не може згодитися з \"декларативностью многих формулировок, необязательностью личного участия в выполнении поставленных задач, однобоко митинговым характером деятельности, ... решительно отвергает явные и скрытые националистические идеи,...считает недопустимым растворение в рядах НДУ членов УХС и других формирований, реабилитирующих бандеровщину, ратующих за выход Советской Украины из СССР, развитие ее по несоциалистическому пути\" [23].Тому присутні на конференції прихильники НРУ одразу виступили проти організаційного оформлення НРЛ як альтернативної структури, яка може привести до розколу ще не створеної організації. На противагу їм працівник обкому КПУ Є.Селіванов заявив, що обком підтримує будь-яку неформальну громадську організацію, якщо її діяльність спрямована на підтримку перебудови, а не націоналізму, шовінізму та екстремізму. Немає сумніву, що створення НРЛ було узгоджено з місцевим партапаратом [24].