ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Політологія. Політика → Політичне пробудження східної України (1989 р.)

Влітку 1989 року Верховна Рада України ухвалила закони \"Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР\" та \"Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР\", які були більш демократичні, ніж попередні законодавчі акти. Передбачалося обрання альтернативних кандидатів, висування кандидатів від громадських організацій тощо. Саме останнє положення сприяло легалізації нових громадських об\'єднань. Значну роль у демократизації виборів відіграла міжрегіональна депутатська група від України, яка розробила один з варіантів проекту законів про вибори. У листопаді 1989 року на Пленумі ЦК КПУ було ухвалено передвиборчу програму Компартії України та план організаційно-політичних та пропагандистських заходів, починаючи з етапу формування виборчих комісій (листопад 1989 - січень 1990 рр.).

24 червня 1989 р. у Політбюро ЦК КПУ обговорювалося питання \"Про серйозні недоліки в організаторській і політичній роботі деяких партійних комітетів щодо протидії екстремістським, антисоціалістичним елементам\", у яких \"відсутня чітка програма такої роботи\" (у тому числі Харківського обкому КПУ). Політбюро визнало, що \"екстремістським, антисоціалістичним елементам у багатьох випадках вдається перехопити ініціативу в партійних, радянських органів, брати верх у постановці і обговоренні питань, які зачіпають корінні інтереси людей\". У серпні С.Гуренко Л.Кравчук, М.Стріла та Б.Вихристенко звернули увагу вищого керівництва республіки на те, що у низці регіонів, особливо в містах Києві, Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Харкові почала ускладнюватися обстановка: \"націоналістично та антирадянські настроєні особи організують масові несанкціоновані мітинги, демонстрації, маніфестації, висувають вимоги виходу України із СРСР, реабілітації петлюрівщині та бандерівщини\". Політбюро КПУ в черговий раз зажадало від обкомів партії вжити \"невідкладні заходи щодо стабілізації обстановки, недопущенню антирадянських, націоналістичних заходів\" [9].

На процес демократизації в Україні деякою мірою вплинув відхід від влади В. Щербицького. Першим секретарем Компартії України 28 вересня 1989 року було обрано другого секретаря В.Івашко. На зміну В. Щербицького Компартія не змогла висунути авторитетних, сміливих, масштабних лідерів. Та і не готувалися вони ні на республіканському рівні , ні на регіональному.

15 липня 1989 р. в Донбасі розпочався шахтарський страйк, який 19 липня охопив 84 із 252 шахт України, у тому числі - 66 шахт Донецької області з участю 170,7 тис. осіб. [10]. Основними формами протесту страйкуючих були мітинги, присутність на центральній площі міста. Швидко створювалися страйкові комітети, які заявили про солідарність з шахтарями Донецької області та Кузбасу. Страйкуючи виступили із соціально-економічними вимогами: самодіяльність підприємств, покращення умов праці і побуту, підвищення заробітної плати, збільшення відпусток тощо [11]. Страйк виявив кризу довіри шахтарів до влади, адміністрації та громадських організацій. Створив свої органи самоуправління - страйкоми різного рівню - шахтарі обрали до них неформальних лідерів, причому партійних та господарських керівників серед них було обмаль. 17 серпня 1989 р. у м. Горлівка Донецької області у залі засідань виробничого об\'єднання \"Артемвугілля\" почала роботу I установча конференція представників страйкомів шахт Східної України, м. Павлограду, Дніпропетровську та м. Гукова Ростовської області (усього 50 осіб від 16 страйкомів). На конференції була створена Регіональна Спілка страйкових комітетів Донбасу (РССКД), прийнято її Статут на основі Статуту Донецького міського страйкому, обрано Координаційну Раду (від м. Донецька до її складу увійшли Ю.Болдирев, В.Бойко) [12].

Страйк, що почався лише виголошенням економічних вимог, швидко переріс в багатьох містах у політичний. 20 липня страйкарі в м. Стаханові Ворошиловградської області виступили за відставку місцевого партійно-радянського керівництва, негайного скликання позачергового пленуму міськкому партії та сесії міськради. Шахтарі змусили піти у відставку кожного третього директора шахти, багатьох партійно-радянських керівників На хвилі зростаючої політизації робітничого руху проходив у Донбасі страйк 1 листопада 1989 р., на якому висувались і політичні вимоги. Головні з них - включення до порядку денного Другого з\'їзду народних депутатів СРСР питання про відміну 6 статті Конституції, яка закріплювала керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії в радянському суспільстві; обговорення питань про вільне створення політичних партій та рухів, про заборону обіймати одночасно посади в партійних і радянських органах[13].

Проведення виборчої кампанії 1989 року та шахтарський страйк активізували формування на Сході України нових демократичних громадських об\'єднань. Після створення у Києві 4 березня 1989 року Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства \"Меморіал\" імені В.Стуса, 30 березня 1989 року відбулася установча конференція Донецької обласної організації товариства. На конференції була обрана Рада у складі 11 осіб та три співголови - О.Букалов, В.Дуленко, Б.Парсенюк. Були проголошені основні завдання товариства: увічнення пам\'яті жертв політичних репресій, сприяння їх повної та гласної реабілітації, надання допомоги особам, які постраждали від репресій. 16 вересня члени товариства \"Меморіал\" провели свій перший траурний мітинг пам\'яті жертв сталінських репресій, який відбувся у Донецьку на знайденому навесні 1989 року місці перезаховання загиблих від рук сталінських катів. У подальшому щорічні мітинги на Рутченківському полі стали однією з акцій, які були спрямовані на привертання уваги громадськості до проблем історичної пам\'яті. 30 жовтня 1989 року у будівлі колишнього НКВС у Донецьку було проведено мітинг, присвячений Дню політв\'язня. Члени Донецької обласної організації товариства \"Меморіал\" зібрали сотні документів та матеріалів, які свідчили про добу сталінізму. Представники товариства працювали у міській комісії з відновлення прав реабілітованих, у редакції книги \"Реабілітовані історією\" (у Донецькій області було реабілітовано 48 тисяч громадян, які були незаконно репресовані в роки радянської влади). Делегати від Донецької обласної організації були присутні на усіх конференціях Українського, Всесоюзного та Міжнародного товариства \"Меморіал\", на другій міжнародній конференції з прав людини, яка проходила у вересні 1990 року у Санкт-Петербурзі [14].

Установча конференція Ворошиловградської міської організації Українського історико-просвітницького товариства \"Меморіал\" відбулася 23 грудня 1989 року в будинку політпросвіти (засновником виступив Ворошиловградський міський виконком), а 10 лютого 1990 року була заснована й обласна організація товариства. З доповіддю про джерела сталінізму виступив доктор історичних наук О.Фомін, зі співдоповіддю про мету та завдання товариства \"Меморіал\" - В.Карабулін [15]. Харківська міська організація товариства \"Меморіал\" постала 1 квітня 1989 року, хоча почала діяти раніше [16].Треба зауважити, що з самого початку свого існування обласні філії товариства \"Меморіал\" потрапили під вплив місцевих осередків Народного Руху України, а у своїй діяльності виходили за межі своїх програмових завдань.