ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна РПС. Розміщення продуктивних сил. Регіональна економіка → Рекреаційне районування Хмельницької області

Рекреаційне районування Хмельницької області

Сучасні процеси регіонального розвитку об\'єктивно свідчать про те, що вирішення складних управлінських завдань неможливе без комплексного дослідження регіонів і розробки оптимальних стратегій управління на середньострокову перспективу. Стратегія управління регіональним розвитком будується з урахуванням результатів багатоаспектного аналізу стану регіону та його основних підсистем. У процесі дослідження рівня розвитку регіонів використовуються наступні методи: метод економічного районування, метод типології і класифікації, методи оцінки економіко-географічного положення тощо. В процесі багатоаспектного аналізу стану регіону першочерговим та основним методом є метод економічного районування.

Під економічним районуванням розуміють таке членування території країни, що виходить з об\'єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різних масштабів і структури, необхідності збереження екологічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки і культури національно-територіальних утворень і є найважливішою передумовою дійового регіонального програмування, проведення ефективної державної політики.

Розширення функцій територіальних органів влади у розв\'язанні соціально-економічних питань та інші чинники зумовлюють підвищення інтересу до проблем економічного районування, яке передбачає максимальну дієздатність територіальних економічних систем і створення таких відносин між районами, які б сприяли підвищенню ефективності суспільного господарства. Цього можна досягти насамперед за рахунок господарської спеціалізації районів відповідно до їх природних та еколого-економічних умов.

Економічне районування сприяє економії матеріальних цінностей у сфері обігу, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв\'язання соціально-економічних завдань. Отже, система управління, що передбачає науково обґрунтоване районування, буде не лише більш економною порівняно із сучасною, а й більш гнучкою, здатною пов\'язувати у межах великих районів загальнодержавні та місцеві інтереси соціально-економічного розвитку.

За даними досліджень, доцільною є практика використання кількох різних за призначенням, тобто різноцільових мереж районування, а саме макро-, мезо- і мікрорайонів [3,67]. Результати районування залежать від того, наскільки повно враховані його критерії та найсуттєвіші показники складових природи й суспільства. Зокрема, для вивчення територіальної організації господарства, регіональних аспектів взаємодії суспільства і природи виключно важливе значення має мікрорайонування. Одним із його видів є внутрішньообласне районування. Воно зумовлене соціальними та еколого-економічними процесами, такими як урбанізація, зростання територіальної концентрації виробництва, формування територіальних систем господарства внаслідок інтеграції виробництва.

Внутрішньообласне районування дає змогу науково обґрунтувати розвиток господарських комплексів, вивчати і регулювати взаємодію господарства і природного середовища. Воно ґрунтується на аналізі природних і соціально-економічних процесів, явищ і чинників. Потреба у нових комплексних природно-господарських підходах до районування для поліпшення територіального управління наголошується в багатьох наукових працях. Пропонується виділяти райони територіального управління за трьома чинниками: географічне середовище (умови розвитку), економічний чинник (причини розвитку) і адміністративний поділ (умови управління). Комплексний підхід до внутрішньообласного районування забезпечується за таких умов:

1) врахування внутрішньообласних відмінностей у спеціалізації господарства та виявлення їх рівня сталого розвитку і господарської доцільності;

2) виявлення районоутворювального значення міст, промислових вузлів та інших центрів, що розвиваються разом із зростанням територіальної концентрації галузей, спеціалізації внутрішньообласного економічного району і визначають його місце в ієрархії районів вищого рангу;

3) аналізу транспортно-економічних зв\'язків, їх інтенсивності й конфігурації, що відображають характер територіальної організації господарства навколо промислових вузлів і центрів на базі певних галузей спеціалізації;

4) врахування ймовірності будь-яких великих новобудов у районі, експлуатації відкритих джерел природних ресурсів та формування різних локальних територіально-виробничих комплексів з оцінкою можливого їх впливу на економіку району;

5) виявлення особливостей окремих частин області та району з надмірним розселенням населення, заболоченістю, гористістю та іншими компонентами природного середовища, які помітно вливають на спеціалізацію господарства.

З наведених вище передумов внутрішньообласного районування найважливішою є спеціалізація окремих частин області по випуску видів продукції або наданні певних видів послуг. При слабковираженому географічному поділі праці усередині області районоутворювальними факторами є передусім: а) однорідність спеціалізації сільського господарства; б) економічне тяжіння до того чи іншого транспортного вузла або ділянки залізниці, плеса судноплавної річки, а також до того чи іншого центру в сусідній області; в) однорідність і велика специфічність природно-ресурсного потенціалу порівняно з іншою територією області.

У зв\'язку з тим, що на сучасному етапі розвитку невиробнича сфера та туризм і рекреація відіграють все більшу роль у становленні світогосподарських зв\'язків, а також враховуючи той факт, що Україна має всі необхідні передумови для розвитку туризму і його виділення як однієї з провідних галузей економіки, можна виділити в окремий вид рекреаційне районування території.

Результати аналізу природних, культурно-історичних ресурсів, соціально-економічних факторів, територіальних аспектів їх розміщення дозволяють перейти до вирішення проблем рекреаційного районування регіону.

Як вже зазначалось вище, районування розглядається як процес поділу території на відносно цілісні частини, як систематизацію за галузевою ознакою. Рекреаційне районування необхідне для територіального управління та регулювання, проведення внутрішньорегіональної рекреаційної політики, посилення рекреаційної спеціалізації, яка дасть поштовх до вирівнювання соціально-економічної ситуації в усіх адміністративних районах області, а в нашому прикладі також подолає відставання деяких районів Хмельниччини.