ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна РПС. Розміщення продуктивних сил. Регіональна економіка → Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.)

Реферат на тему:

Використання тваринного світу козаками Кубані (XIX - XX ст.)

Природне географічне середовище є постійним чинником матеріального життя людини і необхідною умовою розвитку всього комплексу традиційних народних знань. Впливи на організм людини певних природних речовин, перевірені тривалим досвідом, дали поштовх до цілеспрямованого збору і систематизації відомостей про лікувальні властивості фізичних чинників, засобів рослинного, тваринного, мінерального походження, формування системи традиційного лікування.

Процес формування і розвитку основ народної медицини кубанських козаків протікав з урахуванням особливостей природно-географічного середовища і взаємодії з нею людей. У кінці XIX - на початку XX ст. він привів до вироблення стійких елементів, що характеризують цю область етнічної культури. Цей процес і його результати стали можливі внаслідок емпіричного вивчення козаками місцевих природних умов і високої пристосовності до них, завдяки чому був накопичений великий народний досвід раціонального використання багатої місцевої природи. Ознаки і властивості природного середовища знайшли відображення в формах світогляду, мистецтва, народних знаннях, мові, фольклорі. Можна говорити, таким чином, про безпосередній взаємовплив об\'єктивних умов життя і сфер духовної культури кубанського етносу.

Однак потрібно констатувати, що природно-географічний чинник був зовсім не єдиним, далеко не визначальним і з вельми специфічним діапазоном впливу на зміст і форми традиційної культури.

Багатство і своєрідність тваринного світу Кубані, - а на її території спостерігається поєднання фауни Середземномор\'я, Малої Азії, Ірану, Афганістану, Східної Європи, Альп, Піренеїв, - накладало свій специфічний відбиток на використання природних ресурсів [1]. Не дивно тому, що в господарстві, побуті, фольклорі і віруваннях козаків велика роль належить тваринному світу Кубані. Полювання на диких тварин, рибний лов, бджільництво і скотарство традиційно відігравали важливу роль в системі життєзабезпечення і складали характерні риси побуту кубанських козаків. \"Звіроловний промисел\", за твердженням Щербини, давав населенню, харчові продукти, у вигляді м\'яса і шкіри або хутра для одягу і господарських потреб. Риба ж \"складала як найголовніший харчовий предмет населення, так і помітну статтю в грошових прибутках козака\" [2]. Тривалий час скотарство було галуззю сільського господарства (завдяки великій кількості порожніх земель і чудовим пасовищам Кубані, схожих з Великим Лугом Дніпра), що переважала і лише на початку XX ст. остаточно поступилося позиціями зерновому землеробству [3]. Однак тваринний світ Кубані служив не тільки господарською основою, на якій розвивалося життя козаків. Тваринний світ навколишньої природи складав найбагатший резерв лікарських ресурсів, а продукти тваринного походження займали значне місце в народній медицині.

У Краснодарському краї зустрічаються понад 600 видів тварин, причому серед них багато ендеміків, що не зустрічаються в інших регіонах [1]. Ця своєрідність і визначила відмінні риси народної медицини кубанців по відношенню до метропольних традицій (південно-руської і української) і послужила причиною схожості номенклатури лікарської сировини у кубанських козаків і інших етнічних груп Кубані, тоді як в рецептурі і технології приготування ліків, а також в демопатичних уявленнях, пов\'язаних з тваринами, спостерігаються істотні особливості. Знавець проблем, доктор медичних наук І.І. Брехман ще в 70-х роках XX ст. писав: \"У нас лікарські рослини вивчаються величезним числом лабораторій, кафедр вузів і науково дослідницьких інститутів, і мало хто займається лікарськими тваринами. Ймовірно, однією з причин такого стану служить трудність вивчення хімічного складу тваринної сировини. Підйом наукового інтересу до лікарських рослин багато в чому був зумовлений успіхами біоорганічної хімії у встановленні структури головних діючих речовин. Подібні успіхи потрібні і для розвитку науки про лікарських тварин. І тоді вони займуть у фармакології належне їм місце\" [4]. Однак це не єдина причина, яка вимагає уважного дослідження цієї галузі народної медицини. І з наукової і з практичної точки зору важливо вивчити, як відбувався відбір тих або інших елементів народних медичних знань, методів їх використання. Подібний аналіз, зокрема, необхідний для вивчення особливостей медичних систем різних етносів в природних і соціально культурних умовах їх мешкання, а також процесів взаємовпливу різних етномедицин. Такого роду дослідження передбачають, як перший етап, вивчення складу народних медичних знань.

У процесі роботи над темою \"Народна медицина кубанських козаків\" з 1983 р. під час щорічних фольклорно-етнографічних експедицій був накопичений значний матеріал, який і ліг в основу даної роботи (стаття підготовлена при фінансовій підтримці РГНФ, проект № 01 01 38008 а/Ю).

Широке застосування ліків, виготовлених з тварин і продуктів їх життєдіяльності пояснюються, з одного боку, широким спектром лікувальної дії цих засобів на організм людини, а з іншого - традиційними уявленнями про хворобу і її етіологію, способи впливу на надприродні сили (хвороба уявлялася у вигляді тварини - від цього і способи, направлені на реальне і ритуальне її знищення).

Причини деяких хвороб були пов\'язані з проникненням в тіло людини дрібних тварин. На Кубані, для прикладу, поширені казки-бувальщини в яких описується, як в рот сплячої людини вповзла гадюка (вуж) і поселялася у нього всередині (такі ж оповіді зустрічаються і на сучасній Подніпровщині - прим. ред.). Для того щоб виманити гада, перед обличчям хворого ставили блюдце з молоком, клали ягоди суниці [5].

На думку відомих вітчизняних психіатрів, академіка В.М.Бехтерева і професора В.П.Осипова, \"одержимість гадами\" була пов\'язана з психічними розладами, але мала (крім психічних моментів) в основі свого виникнення наявність у хворого глистів або хворобливі явища в області шлунка [6].

Застосування в народній медицині (особливо в лікувальних обрядах) засобів тваринного походження в цілому ряді випадків засноване на принципі \"подібне лікується подібним\", коли для вигнання-знищення хвороби тварини використовуються реальні представники тваринного світу. Наприклад, лихоманка, яка втілювалася в образі змії, лікувалася за допомогою зміїної шкіри. Згідно з традиційними народними уявленнями, грижа - це надприродна істота, що вселяється в людину і гризе її. Найбільш поширений спосіб лікування цієї хвороби \"загризання\" грижі зубами. На Кубані \"загризав\" грижу чоловік (мати хворого або знахарка) покусуючи хворе місце, однак в замові, яка при цьому вимовлялася, зверталися за допомогою до тварин, здатних знищити хворобу (щурі або миші) [5].

Тваринам прагнули \"передати\" хворобу як за допомогою безпосереднього контакту, так і за допомогою замов, магічних дій. Хвору дитину носили \"під курей\", \"під свинь\" (так лікували пліснявку тощо). Коли перший раз в\'їжджали в новий будинок, то попереду пускали кішку, \"щоб на кішці збиралися всі незгоди і хвороби\", а коли кішка тікала, то вона \"незгоди і хвороби відносила з собою\" [5] (подібний звичай сьогодні практично повсюдно зберігається в Україні – прим.ред.).