ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Реферат на тему:

Донецька область

Історія регіону

Донецька область у її сучасних межах утворена 2 липня 1932 року.

Літописна ж історія донецького краю веде ще до часів князя Ігоря, доля якого стала сюжетом безсмертного \"Слова\". Вважається, що саме в районі сучасного Слов\'яногірська відбулась історична битва русичів із половцями. На території Донбасу розгорнулась, імовірно, і легендарна битва на Калці (нині річка Кальчик).

Найстарші міста регіону - Маріуполь, Артемовськ (Бахмут) і Слов\'янськ.

Візитними картками історії Донбасу є Святогірський монастир і знаменита Савур-могила. Перші письмові згадки про монастир у горах Святогір\'я (нинішній Слов\'яногірськ) на березі Сіверського Дінця датуються 1526 роком, хоча академік Д. Багалій доводить, що він існував іще до монголо-татарської навали. Інші вчені стверджують, що ще в ХІ-ХІІ століттях серед половецьких станів жили християни-слов\'яни, які і вирили перші печери монастиря в крейдових горах над Дінцем. Савур-могила, за легендою, отримала свою назву від імені козака Савура, який героїчно загинув на цій 277-метровій висотці в сутичці з татарами.

Основний поштовх розвитку регіону дало відкриття родовищ вугілля та розвиток металургії. Наприкінці XIX століття в Донбасі було засновано 12 металургійних заводів.

Важливою подією в історії Донбасу було проголошення тут у 1918 році більшовиком Федором Сергєєвим, відомим під псевдонімом Артем, Донецько-Криворізької республіки із столицею у Харкові. Це політико-адміністративне утворення було покликане відірвати від України, керованої тоді Центральною Радою, гірничо-металургійний промисловий район. Однак проіснувала ця республіка недовго, незабаром Москва окупувала Україну і зайві \"республіки\" їй були ні до чого.

Особливо сильний підйом розпочався на Донбасі в роки перших п\'ятирічок. Регіон став головною \"кузнею\" і \"кочегарнею\" Радянського Союзу, одним із найбільш високорозвинених промислових районів країни. Тоді почалася друга хвиля його заселення. За комсомольськими путівками, рятуючись від репресій чи просто вирушаючи на заробітки, в 20-30-ті роки сюди стікалися люди з усього Союзу.

Не можна залишити поза увагою і такі визначальні для СРСР та України події в історії регіону, як шахтарські страйки 1989 і 1993 років. Останній із них став каталізатором дострокових президентських і парламентських виборів в Україні.

Демографічна довідка

За даними останнього перепису 2001 року, в Донецькій області живе 4841,1 тис. чоловік (близько 10% населення України), з них 2 млн. 621,2 тис. жінок (54,1%) і 2 млн. 219,9 тис. чоловіків (45,9%). У містах живуть майже 4,4 млн. осіб (90%), у селах - близько півмільйона (10%). Щільність населення одна з найбільших у Європі - 189 осіб на кв. км.

В останнє десятиліття чисельність населення області почала різко скорочуватися. Причина - природні втрати, що до 1990-х років перекривалися значним міграційним приростом. Але починаючи з 1991 р. міграційний приплив пішов на спад, і демографічна ситуація стала особливо гострою. Протягом 10 років спостерігається низька народжуваність, яка торік склала всього 6,5 народжених на 1 тисячу населення. На тлі низької народжуваності фіксується високий рівень загальної смертності, який складає 17 випадків на 1 тис. населення. Таким чином, в області немає навіть елементарного відтворення населення. Водночас спостерігається тенденція до зниження тривалості життя, яка в 2002 році склала по Донецькому регіону 66,5 року, тоді як по Україні - 68,1.

Залишається високою смертність у працездатному віці, питома вага якої складає понад 24% загальної смертності. Це є одним із чинників старіння населення. Питома вага людей старіше працездатного віку станом на 1 січня 2003 року складає 24,7% від жителів області.

У загальній чисельності населення трудові ресурси сягають близько 3 млн. чол.

Територія

Область знаходиться на південному сході України і займає 26,5 тис. кв. км (4,4% території держави). Вона є однією з найбільш ресурсозабезпечених областей. Тут зосереджені основні запаси коксівного і кам\'яного вугілля Донбасу, значні запаси повареної солі, є численні родовища високоякісної мінерально-будівельної сировини (карбонати, вогнетриви). У Волноваському районі відкрито значні родовища ртуті і рідкоземельних елементів.

Рівень урбанізації

Адміністративно область поділяється на 17 сільських районів, 51 місто (в т. ч. 28 обласного підпорядкування), 21 внутрішньоміський район, 134 селища міського типу і 1125 сільських населених пунктів.

Частка міського населення складає 90,2%, що характеризує Донецьку область як найбільш урбанізовану в Україні.

Населення по території області розміщено нерівномірно. Можна виділити два типи регіонів. Перший тип характеризується наявністю територій з найвищою щільністю населення: це Донецько-Горлівська і Шахтарська агломерації, що мають стосунок до видобувної і металургійної промисловості. Їх продовженням є другий тип територій, що включає в себе Костянтинівську, Краматорську, Дружківську і Слов\'янську агломерації (або так звану Північно-Донецьку), що пов\'язуються з машинобудуванням, хімічною і металургійною промисловістю. Найнижча щільність населення відзначається в сільських районах області.

Найбільшими за чисельністю населення містами регіону є Донецьк (1016 тис. чоловік), Макіївка (435,9 тис.), Маріуполь (521,5 тис.).

Деякі дані соціологічних досліджень регіону

Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу здійснив у січні-лютому 2003 року соціологічне дослідження, темою якого була проблема бідності на Донеччині. Опитування проводилось у 10 містах області та шести селах двох районів. Обсяг вибірки склав 700 чоловік.

Дослідження показало, що загалом мають якісь засоби для існування (роботу, пенсію, стипендію) 88% жителів. Кожен восьмий житель (12%) не має ні роботи, ні пенсії чи стипендії, 4% з них стоять на обліку в службі зайнятості, інші 8% - не стоять. Означили себе як безробітні 9% опитуваних. Дві третини донеччан указали, що отримувані ними зарплати, пенсії і стипендії їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66%). Також дві третини опитаних (67%) заявили, що на одного члена їхніх сімей припадає менше 200 грн. Ясно, що в більшості своїй респондентів саме цієї групи не влаштовують їхні доходи. З-поміж цієї групи слід окремо виділити підгрупу людей (27%), сімейний душовий дохід яких удвічі нижчий - всього до 100 грн. Більша частина таких сімей проживає в сільській місцевості та в малих депресивних містах. Ці сім\'ї відкинуті за межу фізичного виживання. Саме серед даної групи багато тих, хто відчуває гостру потребу буквально в усьому - від ліків, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, заміни меблів (загалом до 20%). Іще 43% членів регіональної громади не можуть собі дозволити придбати побутову техніку і пристрої, аудіо- та відеотехніку, комп\'ютер, хоч і відчувають у цьому гостру потребу.