ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Реферат на тему:

Дніпропетровська область

Коротка історична та статистична довідка

У VI-VIII ст. на берегах Дніпра в межах області виникають перші поселення літописних слов\'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) по річці Орелі проходив кордон із землями кочівників, де не раз зустрічались у жорстоких сутичках руські воїни з половцями. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров\'я, й ця територія дістала назву \"Дикого поля\". Нове заселення пов\'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалось у XV-XVI ст. Територія нинішньої Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. П\'ять із восьми Запорозьких Січей дислокувалися на території області. У 1783 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі територія області ввійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії. Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати, й у 1793 році тут налічувалось уже 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої ввійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У ІІ пол. XVIII й у XIX ст. тут зростає промисловість і торгівля. На початку ХХ ст. губернія посідає перше місце на Україні за рівнем концентрації промисловості. У 1923-1925 роках у зв\'язку з адміністративною реформою губернію було поділено на 7 округів, у т. ч. Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938-1939 роках, частина території області ввійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровщина набула сучасних кордонів.

Адміністративно область поділяється на 22 райони. У ній налічується 20 міст (у т. ч. 13 обласного підпорядкування), 45 селищ міського типу та 1439 сільських населених пунктів.

Станом на 1 січня 2003 року в регіоні проживали 3532800 осіб (близько 7,4% населення країни). Середня густота населення становить 117 чол. на 1 кв. км. Найщільніше заселені придніпровські райони області, найменше - її східна частина. Для області характерний високий рівень урбанізації. Міське населення становить 84%. Значна частина його (76%) проживає в містах з кількістю населення понад 100 тис. чол.

В останнє десятиріччя в Дніпропетровській області, як і в інших східних, центральних і північних областях країни, спостерігається стрімке скорочення кількості населення. Нині коефіцієнт народжених складає 8 на кожну тисячу чоловік, померлих - 17,4.

Динаміка розвитку політичних партій регіону

Впродовж 1993-1996 років в області було зареєстровано 15 парторганізацій, напередодні ж парламентських виборів-1998 їх стало 27, а станом на 1 січня 2001 року тут було представлено вже 52 партії. Але рекорд партійного будівництва на Дніпропетровщині було зафіксовано в червні 2003 року, коли кількість осередків політичних партій, за даними управління внутрішньої політики ОДА, сягнула 99. Наразі кількість обласних парторганізацій поволі зменшується - станом на 1 серпня 2003 року налічувалося 90 організацій. Утім, за показниками суспільної активності, що підтверджується оцінками експертів, найвпливовішими серед них є провладні НДП (майже 33 тис. членів) і СДПУ(о) (близько 17 тис.) та опозиційні КПУ (майже 6,5 тис.), \"Батьківщина\" (близько 4,7 тис.), СПУ (майже 2 тис.), ПРП (близько 700), УНП (майже 500).

Центристські партії

Першою центристською партією, яка серйозно заявила про себе в регіоні, стала в 1993-1994 роках Ліберальна партія України, обласну організацію якої очолив Сергій Конєв, який, будучи в 28 років депутатом Верховної Ради СРСР останнього скликання, став автором фрази про Дніпропетровщину як \"батьківщину застою\". На виборах-1994 місцеві ліберали висунули і до парламенту, і до місцевих рад низку своїх кандидатів - переважно чиновників і бізнесменів середньої ланки. Здобутком ЛПУ стали тоді 2 мандати в облраді та декілька в місцевих радах - найкращий тогочасний результат серед нелівих партій. Після розколу ЛПУ та провалів на наступних виборах місцева організація відійшла на маргінеси.

Наступником ЛПУ в лідерстві на центристському фронті в регіоні став місцевий осередок Міжрегіонального блоку реформ, очолюваний генеральним директором приватного підприємства \"Москва\" Геннадієм Балашовим. МБР навіть вдалося на якийсь час стати лідером усіх нелівих місцевих парторганізацій. У розпалі конституційного процесу навесні-влітку 1996 року під егідою \"ембеерівців\" було сформовано регіональний блок на підтримку Конституції, до якого ввійшли також ЛПУ, НРУ, КУН та інші партії. Наразі МБР фактично припинив своє існування в регіоні.

На зміну регіоналам прийшла того ж 1996 року перша українська \"партія влади\" - Народно-демократична партія. Її обласну організацію очолив наближений до Л. Кучми перший заступник регіонального відділення Фонду державного майна Петро Кравченко, колишній секретар парткому ВО \"Південний машинобудівний завод\". З огляду на походження керівника НДП Валерія Пустовойтенка Дніпропетровщина була разом із Харківщиною базовим для партії регіоном. Понад те, дуже скоро, в 1997-1998 роках, після \"чистки\" обласної і районних державних адміністрацій від кадрів антагоніста Л. Кучми П. Лазаренка НДП стала кістяком виконавчої вертикалі в регіоні. Свідченням її впливу стало призначення в 1997 році П. Кравченка на посаду першого заступника глави облдержадміністрації. У 1999 році позиції НДП дещо послабилися з призначенням губернатором екс-мера обласного центру М. Швеця, який почав просувати своїх людей на ключові посади в регіоні. Але й нині за рівнем впливу на виконавчу владу регіону НДП залишається лідером серед інших партій.

Якщо НДП вважалася всеукраїнською партією влади, то П. Лазаренко, колишній глава облдержадміністрації та прем\'єр-міністр у 1996-1997 роках, створив перший у країні прецедент регіональної \"партії влади\". Всеукраїнське об\'єднання \"Громада\" з маловідомої групи київських інтелектуалів протягом 1997-1998 років перетворилося на потужну загальноукраїнську партію. Адже безперечно, що базою \"Громади\" в усіх можливих сенсах була Дніпропетровщина. Відкрито використовуючи вагомий адміністративний ресурс не лише місцевих рад, але і районних державних адміністрацій, П. Лазаренко, який після звільнення з посади прем\'єра був обраний почесним (!) головою обласної ради, фактично легітимізував через партію авторитарну систему особистого контролю в регіоні. Чисельність обласної організації, яку очолювала заступник голови облради Тетяна Полєйко, у 1998 році сягала понад 200 тис. членів, бо в її лави вступали під тиском цілими трудовими колективами. У пропагандистській кампанії, розгорнутій \"Громадою\" в місцевих ЗМІ, основний наголос робився на критику чинного Президента Л. Кучми та регіональний \"дніпропетровський\" патріотизм. Така опозиційність дозволила \"громадівцям\" з тріумфом перемогти на виборах-1998 до рад усіх рівнів. Після відкриття кримінальної справи на П. Лазаренка, зняття депутатської недоторканності та виїзду його з України у 1998 році, а також чергової \"чистки\" в області тощо активність \"Громади\" в регіоні різко знизилася - більшість колишніх співпартійців екс-прем\'єра вирішили поміняти свого патрона. Відтак \"Громада\" з часом припинила своє існування в регіоні.