ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Наразі позачергові вибори міського голови Черкас призначено на 6 липня 2003 року. Це означає, що принаймні до липня напруга в обласному центрі не спадатиме.

Регіональні лідери

Найбільш впливовим політичним гравцем регіону є черкаський губернатор Вадим Льошенко. Поки що він намагається набирати очки за рахунок започаткування гучних проектів, в основному пов\'язаних із святкуванням 50-річчя з дня заснування області. Він постійно наголошує на соціальній складовій своєї політики, значну увагу приділяє ліквідації заборгованості по заробітній платі, опікується розвитком малого та середнього бізнесу. В своїй роботі губернатор схильний до авторитарних методів управління, хоча зовні демонструє навички публічного політика, не цурається демократичності у відносинах з пресою та представниками громадськості.

Істотний вплив на події в Черкасах справляють народні депутати - голова наглядової ради найпотужнішого підприємства області ВАТ \"Азот\" Борис Райков та президент концерну \"Нафтаенерго\" Сергій Подобєдов. Високим авторитетом користується глава Чорнобаївської районної адміністрації Петро Душейко. Традиційно значним є вплив голови обласної ради Геннадія Капралова. Ці політики є ініціаторами багатьох регіональних новацій. Також вони мають широке коло зв\'язків поза межами області, зокрема й у столиці, вміють знайти спільну мову з багатьма помітними постатями в області і користуються неофіційним правом вести переговори з позиції сильного.

З-поміж опозиційних політиків варто виділити екс-мера Черкас Володимира Олійника, котрий сьогодні є координатором блоку Ю. Тимошенко на Черкащині, і народних депутатів Володимира Єщенка (КПУ) та Олексія Малиновського (СПУ), які є лідерами протестного руху регіону. Вони володіють навичками публічних політиків, постійно ведуть діалог із громадськістю та журналістами з приводу найважливіших політичних та економічних питань життя країни. До того ж В. Олійник є, напевне, найкрасномовнішим оратором, який уміє привертати пильну увагу слухачів та чудово володіє навичками публічного спілкування.

Оцінка стану економічного розвитку регіону

Сьогодні Черкаська область є індустріально-аграрним регіоном. У загальному обсязі виробництва домінуючими галузями Черкащини є харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції (39,9%), хімічна і нафтохімічна промисловість (29,6%), машинобудування (2,5%), легка промисловість (1,5%). У перспективі промисловий комплекс області намічено розвивати переважно за рахунок технологічного переозброєння та реструктуризації наявних підприємств без освоєння додаткових територій.

Якщо розглядати економіку регіону в розрізі загальноприйнятого в світі класифікатора за видами економічної діяльності, то маємо такі показники: видобувна галузь Черкащини виробляє 2,2% продукції, обробна - 86,9%, виробництво і розподіл електроенергії, газу та води становить 10,9%.

У стані тривалого занепаду продовжує перебувати значна частина найпотужніших підприємств регіону. Так, на найбільшому в радянські часи за чисельністю працівників підприємстві \"Орізон\" (м. Сміла), де у 80-ті роки було зайнято 17 тис. трудівників, нині працює всього півтори тисячі. На черкаському \"Роторі\" колись працювало до 10 тис. осіб. Нині воно банкрут. Щоправда, вже цього року тут обіцяють налагодити виробництво малолітражних автомобілів \"Тарас\", а відтак певна частина працівників підприємства матиме змогу повернутись у його цехи. На Черкаському заводі телеграфної апаратури працювало 6 тис. осіб, тепер - 600; на Черкаському шовковому комбінаті було зайнято 6,5 тис., нині - 1 тис.; на заводі хімічних реактивів було 3,5 тис. працівників, залишилося 600.

Отже, тенденція, яка набула обертів після розвалу Радянського Союзу, коли високотехнологічні підприємства (переважно ті, що працювали на оборонну промисловість) зупинялись, оскільки були не в змозі ефективно здійснити конверсію та дати роботу своїм працівникам, поглиблюється.

Це добре видно з переліку обласних підприємств, які мають найбільшу частку в загальному обсязі виробництва продукції в регіоні. В ньому зазначені переважно підприємства хімічної, переробної та харчової промисловості. Приміром, ВАТ \"Азот\", який виробляє 25,4% від загального обсягу виробництва промислової продукції області, спеціалізується на виробництві мінеральних добрив та аміачної селітри. Значна частина його продукції йде на експорт. Не заперечуючи величезного внеску підприємства в економіку регіону, варто проте нагадати, що воно справляє суттєвий вплив на погіршення екологічної ситуації в обласному центрі, понад те, його виробничі потужності більш ніж на половину відпрацювали встановлений термін придатності, а ту частку обладнання, що її керівництво \"Азоту\" збирається модернізувати, аж ніяк не можна назвати оптимальною. Вслід за \"Азотом\" у списку розмістилося спільне українсько-німецьке підприємство ЗАТ \"Графія України\" - 6%. Воно спеціалізується на випуску упаковки для цигарок. Далі йдуть \"Ліггет-Дукат\" - 5,6%, ВАТ \"Черкасиобленерго\" - 4,4%, Черкаська ТЕЦ - 4%, ТОВ \"Світ ласощів\" (бісквітна фабрика) - 2,8%, ДП \"Перемога Нова\" (птахофабрика в селі Будище Черкаського району) - 2,5%, ВАТ \"Звенигородський сирообробний комбінат\" - 2,1%, Черкаська продовольча компанія - 1,4%, Смілянський електромеханічний завод - 1,5%, ВАТ \"Білосвіт\" з Умані - 1,4%, ВАТ \"Черкасихліб\" - 1,3%, ЗАТ \"Юрія\" (Черкаський молокозавод) - 1,1%, НВК \"Фотоприлад\" (м. Черкаси) - 1,1%, ВАТ \"Ватутінський завод вогнетривів\" - 1%, ЗАТ \"Золотоніський маслоробний комбінат\" - 1%, ВАТ \"Черкаський автобус\" - 1%.

Бюджетні процеси та міжбюджетні відносини

Протягом 1998-2001 років у Черкасах відбувались запеклі міжбюджетні баталії між міським і обласним керівництвом. Як відомо, до 2002 року бюджетні кошти в Україні розподілялись у \"ручному\" режимі. Це ставало підставою для щорічного конфлікту між міським головою В. Олійником і губернаторами - Анатолієм Даниленком, а згодом Володимиром Лук\'янцем.

Після введення в дію постанови Кабінету міністрів, яка регулює міжбюджетні відносини між державою, областями і містами ситуацію можна вважати нормалізованою. Бюджетні кошти розподіляються згідно з прийнятими фінансовими формулами, тому нині претензій практично не виникає.