ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Фізика → Видатний вчений-фізик родом з Вінничини А.М. Будкер

Реферат

ВВидатний вчений-фізик родом з Вінничини А.М. Будкер идатний вчений-фізик родом з Вінничини А.М. Будкер

Слово „неможливо\" для нього не існувало. Чим важчою була задача, тим більше вона його захоплювала. Рішення, які він знаходив, були оригінальні, несподівані, прості та ефективні

В. Вайскопф. професор Массачусетського

технологічного інституту. США

Фронтон головного корпусу Інституту ядерної фізики у Новосибірську прикрашає світлова доріжка, яка загоряється у святкові дні. І тоді над спорудою мчать одна одній назустріч дві яскравих цятки, щоб, зустрівшись посеред доріжки, спалахнути сліпучою зіркою. Це - символічне зображення зустрічних пучків і одночасно емблема інституту ядерної фізики, який дав світовій науці найефективніший метод дослідження структури мікросвіту.

А тоді, в кінці п\'ятидесятих, потрібна була неабияка сміливість і всеперемагаюча віра в успіх його керівника - Андрія Михайловича Будкера (в світі науки він більше знаний під цим ім\'ям), якими зумів захопити своїх колег, щоб узятися за реалізацію такої, здавалося б, абсолютно безнадійної на той час ідеї зустрічних електронних пучків. І так було усі роки...

Мабуть не всі вінничани знають, що видатний вчений - фізик, академік Академії наук СРСР, засновник і до кінця життя незмінний директор Інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР Герш Іцкович (Андрій Михайлович) Будкер, - уродженець Подільського краю.

За своє недовге 59-річне життя академік Будкер зробив так багато в науці, що його цілком можна поставити в один ряд з такими видатними вченими колишнього Радянського Союзу, як І.В.Курчатов, І.Є.Тамм, А.Б.Мигдал та іншими. Як великий учений та вмілий організатор своєю самовідданою працею та яскравим талантом він заклав основи експериментальної бази ядерної фізики і термоядерних досліджень1.

Народився Андрій Михайлович 1 травня 1918 р. в селі Мурафа Шаргородського району Вінницької області. Коли малюку виповнилося всього два тижні від роду, батько його трагічно загинув. Мати виростила хлопця одна. У другій половині 20-х років сім\'я Будкерів переїхала жити у Вінницю. Юнак вчився легко, йому досить було послухати пояснення учителя, щоб наступного разу відповісти на відмінно.

В 1936 р. Андрій Михайлович закінчує середню школу № 9 і вступає на фізичний факультет Московського державного університету, Фізика, як наука, захопила молодого Будкера з самого початку. Свою першу наукову працю A.M.Будкер здійснив ще у студентські роки під керівництвом І.Є.Тамма. Вона була присвячена проблемі пошуку тензора енергії - електромагнітного поля у рухомих середовищах. Можливо вже тут майбутній академік побачив величезні перспективи у дослідженнях таких складних систем, як потужно-струменеві прискорювачі та термоядерні реактори.

24 червня 1941 р. з останнього державного іспиту молодий Будкер іде на фронт. У польовій зенітній частині він зробив своє перше відкриття, вдосконаливши систему управління зенітним вогнем. Командир частини назвав створений ним прилад \"АМБ\".

У 1945-1957 pp. Герш Іцкович працював в Інституті атомної енергії (нині ім. І. В. Курчатова) в Москві, а у 1957 році очолив організований за його ініціативою інститут ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР у Новосибірську.

Основні праці Г. І. Будкера висвітлюють питання теорії ядерних реакторів, фізики плазми, керованих термоядерних реакцій, прискорювачівзаряджених частинок тощо. Вчений запропонував методи зустрічних пучківдля досліджень у фізиці елементарних частинок і \"електронного охолодження\" у прискорювальній техніці. Г. І. Будкера відрізняло чітке практичне спрямування його теоретичних фізичних досліджень. Під його керівництвом в інституті ядерної фізики були розроблені і створені прискорювачі оригінальної конструкції для потреб народного господарства.

Вчений багато уваги приділяв вихованню молодих наукових кадрів. Герш Іцкович розпочав викладання ще в 1947 році, на щойно організованому фізико-технічному факультеті Московського університету. З переїздом до Сибіру Г. І. Будкер бере активну участь в організації Новосибірського університету: він створив і очолив кафедру загальної фізики, потім і кафедру ядерної фізики. За його ініціативою у місцевому електротехнічному інституті був створений фізико-технічний факультет, який підготував багато талановитих інженерів-фізиків.

Гершу іцковичу Будкеру було присуджено Сталінську (Державну) премію СРСР 1949 року за дослідження з теорії циклічних прискорювачів та Ленінську премію 1967 року за дослідження у фізиці елементарних частинок. Помер Г. І. Будкер 4 липня 1977 року в Новосибірську.1

Андрій Михайлович все більше переконувався, що моральний обов\'язок вчених — знайти більш раціональні і дешевші методи виготовлення прискорювачів. Він вважав, що такі методи існують - варто лише глибше замислитись, добре попрацювати і не йти стандартними шляхами. Академік Будкер любив повторювати, що в науці є багато можливих шляхів, крім одного - по якому пішли інші, тому його улюбленим гаслом було: „Переганяти, не наздоганяючи\".

Всесвітню популярність Андрію Михайловичу принесли висунуті ним ідеї з розробки і створення термоядерних установок з магнітними пробками, методу „електронного охолодження\" у прискорювальній техніці. Ним були запропоновані декілька нових напрямів у фізиці плазми та керованого термоядерного синтезу, які покладені в основи досліджень, що проводились у багатьох наукових центрах світу.

У 1958 р. при активній підтримці І.В.Курчатова лабораторія, очолювана Андрієм Михайловичем, переїздить з Москви до Новосибірська; де перетворюється у самостійний Інститут ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР. Умови роботи і атмосфера інтенсивної творчості молодого наукового центру сприяли здійсненню багатьох оригінальних ідей. Особливо плідною була робота A.M. Будкера на посаді директора інституту (1958-1977 pp.), який став