ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Буття людини і буття світу

Львівський державний університет ім. І.Франка

Реферат

Буття людини і буття світу.

Виконав:

Львів – 1998

______________________________________________________________

Розвернуту концепцію цього роду вперше створили німецькі екзистенціалісти. В 1927 році вийшла книга М. Хайдеггера \'Буття і час\', де був розроблений перший проект езистенціалістичного вчення про буття (онтології). В цілій лаві робіт 20-30-х років К. Ясперс запропонував свій варіант онтології. Згодом, спираючись на розробки німецьких мислителів К. П. Сартр створив оновлене розуміння буття (особливо в книзі \'Буття і ніщо\'). Ще раніше нові, некласичні варіанти онтології, вплинути на екзистенціалістів, розробляв Е. Гуссерль (1856- 1938) засновник феноменологічного напряму, протягом всього сторіччя що збережеться великий вплив в філософії. Феноменологічну школу пройшли видні філософи XX сторіччя - один з засновників релігійної (католицької) антропології М. Шелер (1874-1928) творець \'критичної онтології\' Н. Гартман (1882-1950) М. Мерло-Понті (1908-1961). Феноменологія сильно вплинула на багато інших філософських напрямків: екзистенціалізм, герменевтику і т. д.

Чому ж особлива увага філософських напрямків ,що розглядаються привернула вчення про буття? І як це поєднати з поворотом до людини? Адже в філософії XX сторіччя,на відміну від традиційної онтології, не світ, не природа, а людина ставала проблемною точкою відрахунку. Філософи XX сторіччя стали рішуче переглядати внутріфілософські пріоритети минулого. Вони заперечували тим представникам класичної онтології, що відштовхувались від самостійного буття світу і від нього рухалися до розуміння людини, поставленої в залежність від світу. В таких випадках, говорили вони, філософія і перетворювалася в \'філософію речей\', а людина найчастіше також розглядалася як річ. Не менш категоричними були заперечення проти тих напрямків класичної філософії, де на перший план висувалися логіка, гносеологія, теорія ідей: панування \'філософії ідей\', стверджували прибічники \'нової онтології\', перетворює людину в свого роду пізнавальну машину.

На противагу класичному онтологізму і гносеологізму представники напрямків що аналізуються вважали необхідним справді зробити людину центром філософії. Адже сама людина є, існує, є буттям, при цьому буттям особливим. Філософи-класики розглядали \'буття\' як гранично широке (людське) поняття про світ і в той же час вважали буття

цілком незалежним від людини. Винятком було вчення Канта. В ньому філософи XX сторіччя особливо високо оцінили ту ідею, згідно якої світ ми бачимо винятково крізь призму людської свідомості.Предмет світу, самий світ існують в собі, цілком незалежно від свідомості, але \'в собі\' вони нам, людям, не видні. Оскільки світ,предмети і процеси світу є людина, то результати його усвідомлення вже невіддільні від людини. До цих тез Канта, значно посилюючи їхній субъективистский крен, приєднуються не тільки феноменологи, екзистенціалісти, персоналісти, але і представники багатьох інших напрямків. Однак на відміну від класиків, і навіть від Канта, центром \'антропологічної філософії\' XX сторіччя є не вчення про разуме, не гносеологія і логіка, а онтологія.

Центром же \'нової онтології\' стає не деяка ізольована свідомість людини, а свідомість, точніше, духовна (свідоме і несвідоме), взяте в нерозривній єдності з людським буттям. Цей новий сенс і вкладається в традиційне поняття Da - sein (наявне буття, тут - буття),

що стає базовою категорією екзистенціалістської онтології.

Отже, шлях феноменолога, екзистенціаліста, персоналіста не шлях від Sein, буття взагалі, не від світу як буття до буття людини, як це було в класичній онтології. Обирається зворотній шлях - від людського Dasein до світу, як він бачиться людині і \'вибудовується\' навколо нього. Такий підхід представляється філософам XX сторіччя більш прийнятним не тільки з реалістичної точки зору (адже по-іншому, говорять вони, людина і не освоює світ), але і з точки зору гуманістичної: в центр ставиться людина, його активність, можливості, свободи, що відкриваються самим його буттям.

Першоосновою екзистенціалістської онтології (а водночас феноменології, бо і в ній увага зосереджується на пояснені, вірніше, \'самопояснені\' феноменів, проявів свідомості) є, але Хайдеггеру, Dasein що тлумачиться як особливе людське буття. Його особливості і переваги, роз\'яснює Хайдеггер, полягають в тому, що воно - єдине буття, що здатно \'питати\' про самого себе і буття взагалі, якось \'встановлювати себе\' (\'встановлюватися\') по відношенню до буття. Ось Чому таке буття-екзистенція і є, але Хайдеггеру, фундамент, на якому повинна будуватися всяка онтологія. Таке розуміння специфіки людського буття не позбавлене підстав. Жодне з відомих нам живих істот, окрім людини, неспроможне думати, задатися питанням про буття, як таке, - про універсум і його цілісність, про своє місце в світі. Тут ми, до речі, бачимо певну відмінність в розумінні \'екзистенції\' Хайдеггером і Сартром. Сартр, вживаючи це поняття, робить акцент на індивідуальному виборі, відповідальності, пошуках власного \'Я\', хоча, звичайно, ставить в зв\'язок з екзистенцією і світ в цілому. У Хайдеггера акцент все ж перенесений на буття, для \'запитуючої\' людини буття розкривається, \'світиться\' через все, що люди пізнають і

роблять. Треба тільки вилікуватись від небезпечної хвороби,що вразила сучасне людство, \'забуття буття\'. Що страждають нею люди, експлуатуючи багатства природи, \'забувають\' про її цілісне, незалежне буття; бачучи в інших людях всього лише засіб, люди \'забувають\' про високу ціль людського буття.

Отже, перший крок екзистенціалістсько онтології констатація \'початковості\' людського буття як буття-запитання, буття - встановлення, як буття, що \'є я самий\'. Наступний онтологічний крок, що екзистенціалісти запрошують зробити свого читача і що, взагалі говорячи, природно випливає з логіки їхнього міркування, полягає в тому, що вводиться поняття і тема буття-в-світі. Адже суть людського буття справді полягає в тому, що це буття-в-світі, зв\'язане з буттям світу.