ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Фома Аквінський - італійський філософ середньовіччя

Рефера на тему:

ФОМА АКВІНСЬКИЙ

Італійський філософ середньовіччя

Домінання ориганальності:

В питаннях віри будь-яка бабця знає більше всіх філософів, бо яка ж бабця не знає, що душа безсмертна?

Головні роботи:

\"Про правління володарів\"

\"Сума теології\"

\"Сума істини католицької віри проти язичників\"

\"Пояснення Апостольського Символу Віри\".

Життя:

Італійський філософ, богослов

Народився у 1225р. в замку Роккасекка поблизу Аквіно

В 17 років вступив в домініканський орден, звідки був відісланий вчитись у Париж де його вчителем стає Альберт фон Больштедт.

  • 1252 - академічна діяльність Фоми в якості магістра богослов\'я Парижського університету.

  • 1259 - папа Урбан IV відізвав Фому в Рим. Аквінат викладає теологію, знайомиться з працями Арістотеля

  • 1269 - 1272р.р. -Фома знову працює в Парижському університеті.

  • 1272р.р. - Повертається в Італію і викладає теологію в рідному Неаполітанському університеті.

Помер Фома Аквінський 7 березня 1274р. в монастирі бернандиндів, тяжко захворівши по дорозі з Неаполя в Ліон.

  • 1368р. - його останки були перенесені в Тулузу.

Думки

  • Наш розум знаходиться по відношенню до сторонніх предметів як очі сови по відношенню до сонця.

  • Людина має волю вибору, бо в протилежному випадку поради, нагороди і покарання були б беззмістовними.

  • Неможливо бажати того, що до цього не було освоєно.

  • Коли несправедливе правління здійснюється багатьма особами, то це називається демократією.

  • Недосконалість виступає раніше того, що досконале.

  • Наявність друзів не є необхідністю для людського щастя, тому що людина має вже всю повноту своєї досконалості в Богові.

  • Блаженство і Бог - одне і те ж.

  • Бог вічний, а душі не існувало раніше її тіла. Бог незмінний, а в душі проходять зміни. Бог - це чиста діяльність, а душі притаманні страждання і муки

  • Загальні поняття, роди (universalia) існують всюди і завжди. Колір взагалі вище окремого кольору. Людство вище окремої людини. Бог вище всякої окремої істоти.

  • Бог називається неіснуючим не тому що йому не вистачає існування, а тому що він перевищує існуюче.

  • Як може справжнє щастя витікати з багатства, коли для накопичення багатства приходиться терпіти муки?

  • Ми повинні щиро любити інших задля їх власного блага, а не задля нашого.

  • Щасливій людині потрібні друзі... і не для того, щоб мати з них користь, і не для того щоб захоплюватись ними, а для того щоб творити добрі справи для цих друзів.

Вчення

У 26 років Фома став магістром теології і викладав її в університетах Парижа. На той час Фома розробив вже в загальних рисах свою систему \"покатоличеного\" арістотелізму - томізму, як стали називати це вчення За іменем автора. Фома визнає відмінність між філософією і теологією, але вбачає її лише в методах досягнення результатів. Що ж до предмета, то він відрізняється у філософії і теології лише частково. Фома визнає, що деякі з догматів теології можуть бути доведені філософією / буття бога, безсмертя людської душі тощо).

Більшість догматів проте, не підвладні філософським засобам доведення, тому що вони \"надрозумні\", тобто цілком раціональні з позиції \"божественного розуму\" який набагато переважає людський розум.

Фома тлумачить людину як неповторну індивідуальну істоту, що знаходить свій вияв у неповторності індивідуальної людської душі. Індивідуальність ця зберігається в безсмертній душі і після смерті тіла.

\"Повна\" субстанція людини потребує єдності душі і тіла, так само як і їх неповторності виявляє певну гуманістичну тенденцію в міркуваннях \"ангельського доктора\".

За Аквінським є 5 доведень буття божого:

\"Все, що рухається, має причиною свого руху щось інше\"- це перше томістське \"доведення\" виходить із неможливості саморуху предмета, в результаті чого утворюється довгий ряд причин, серед яких остання - арістотелівський першодвигун, або бог.

Друге \"доведення\" виходить із арістотелівського поняття \"продуктивної причини\". Так само як і в першому \"доведенні\", міркування доводиться до існування первинної продуктивної причини\", яка і є богом. Третє доведення виходить з ідеї неможливості допущення випадкового характеру світу.

Оскільки світ існує, повинна існувати і якась абсолютна причина, якою може бути лише бог. Четверте доведення апелює до факту існування у світі різних ступенів якостей. Але ж мусить існувати і якесь абсолютне мірило, що визначає ці ступені і цим мірилом є бог.

П\'яте доведення виходить з арістотельського розуміння причинності як обов\'язково цілеспрямованої - Але якщо світ причинно зумовлений, то він і цілеспрямований, отже, має бути той, хто цілеспрямовує існування світу, тобто бог.

Фома Аквінський намагався поставити філософію на службу реглігії, між знаннями і вірою, доводячи можливість гармонії між ними, а також необхідність їх співіснування. Відповідно він розрізнив істини розуму і одкровення.

Для нього це були найвищі істини, які недоступні свідомості і можуть бути досягнені тільки через віру.

Таким чином Фома виступає з одного боку проти Тертуліана: \"Вірю тому, що абсурдно\" який відкидав значимість розуму у справах віри, з іншого боку підтримує Абеляра, який доводив, що релігійні догми не мають суперечити розуму. Критикуючи попередні світоглядні системи, Фома стверджував, що світовий рух передбачає не першорушія, а цілеспрямованість у світі - мету.

Фома - поміркований реаліст, він вважав, що загальні поняття первинні щодо речей, виступав проти крайнього реалізму, який вів до пантеїзму.

Вся філософія Фоми була спрямована на збереження і зміцнення влади католицької церкви.

За своїми поглядами Фома переконаний монархіст. Він вважав государя не тільки правителем, а й творцем держави. Верховну волю папи, його владу він розглядав як \"Божу волю\", а самого папу як намісника бога.

Він рішуче виступав проти соціальної нерівності людей.

На сучасному етапі розвитку філософії його вчення трансформувалось у філософську течію \"неотолізм\".