ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Спрямованість історичного розвитку в сучасній західній соц. філософії

Отже, якщо для епохи індустріалізму було притаманне прагнення високого рівня життя, то сучасний перехід до постіндустріалізму вимагає обережної переорієнтації базових цінностей соціуму на поступове досягнення високої якості життя, відтворення навколишньої природи.

Таким чином, суспільства змушені будуть проходити через засвоєння досягнень техногенної цивілізації і переходу до антропогенної. Саме антропогенна цивілізація піднесе людину над її егоїстичними цілями і допоможе вийти на рівень світоглядних парадигм. Історичний розвиток, у свою чергу, буде реалізуватись лише в процесі трансформації соціально-світоглядних настанов, що визначають ставлення людини до світу загалом.

Багато вчених і філософів дають своє розуміння майбутньої цивілізації. Один із них, А. Печчеї, приходить до висновку, що вихід з тупиків прогресу слід шукати не ззовні, а в середині людини – в її особистості, зі всіма без виключення потребами і прагненнями. Звідси випливає, що майбутньою цивілізацією може бути антропогенна цивілізація.

Сьогодні не можна уявити собі цю цивілізацію. Однак можна впевнено констатувати альтернативність шляхів її можливого розвитку. Аналіз індивідуальної і колективної поведінки людей в умовах сучасних, найбільш розвинутих країн, дозволяє говорити про можливі сценарії розвитку цивілізації.

Один з таких сценаріїв відповідає тому \"кінцю історії\", який змальований в однойменній статті Ф. Фукуями. \"Кінець історії\" Фукуяма вбачає в тому, що людство врешті-решт знайшло кінцеву, розумну форму суспільства і держави, яка вже реалізована в розвинутих країнах світу. Професор вважає, що такою формою є \"ліберальні ідеї і погляди, об\'єднані в своєрідну ідеологію, в межах якої вирішені всі суперечності і задоволені людські потреби\".

Основним недоліком ліберально-гедоністичного сценарію є обмеженість його рамками найбільш благополучних в економічному відношенні суспільств. Але в дійсності ці суспільства не зможуть існувати ізольовано від світу, цивілізація майбутнього не може не бути планетарною.

Населення бідніших країн чим дальше, тим більше буде прагнути володіти тим, що має західний світ. Воно буде прагнути підвищити свій статус на світовій арені. \"Благополуччя\" і \"спокій\" Заходу будуть знаходитися під загрозою доти, поки єдність людства підриватиметься нерівністю країн і народів.

Загрозою даному сценарію є не тільки глобальна ситуація, але і його внутрішня недосконалість. Фукуяма близький до істини, поки говорить, що перспектива багатовікової нудьги заставить історію взяти ще один новий старт. Адже нудьга народжується із беззмістовності життя. Історія вчить, що суспільства, які орієнтуються на гедонізм, прирікають себе на занепад; адже прагнення до самонасолодження не може мобілізувати потенціал творчої активності, який закладений в людині і суспільстві, і тому призводить до деградації волі і свідомості. Прикладом реальності такої перспективи є масова наркоманія, яка поширена навіть в найбільш благополучних країнах.

Існує немало фактів, які свідчать про те, що сучасна людина далеко не завжди задовольняється гедоністичним способом життя. Проблему смислу життя вона дедалі частіше вирішує іншими способами. Цей спосіб можна характеризувати як масовий пошук смислу життя в творчій активності особистості.

Можна виділити два основні напрямки цього пошуку. По-перше, він іде по лінії зростаючих вимог до творчого змісту, особистого смислу, а також самостійності трудової діяльності людини. Ця тенденція протилежна логіці гедонізму, для якого зміст праці не важливий, адже він розглядається як засіб забезпечення \"багатого\" відпочинку.

Другий напрямок пошуку – це розвиток нового типу соціальних зв\'язків людей. Він охоплює всі рівні соціуму – починаючи від сім\'ї і завершуючи відносинами між людиною і суспільством на політичній арені.

У відмічених тенденціях проявляються риси такого розвитку цивілізації, вищим смислом якого є універсальний творчий гуманізм. Універсальним він є тому, що орієнтується на вільний розвиток кожної людини і її зв\'язків з іншими людьми, а творчим тому, що цей розвиток означає максимальну мобілізацію потенціалу особистості.

Неважко замітити подібність цього сценарію традиційному комуністичному ідеалу. Однак універсальний творчий гуманізм не може ототожнюватися з утопією, яка, як тепер відомо, несумісна зі свободою особистості.

Важливим досягненням універсально-гуманістичного сценарію є його адекватність глобальному характеру нової цивілізації. Для того, щоб нова цивілізація подолала протиріччя між \"багатими\" і \"бідними\" суспільствами потрібно, щоб відбувся розвиток родової планетарної свідомості. В наш час допомога більш розвинутих країн народам \"третього світу\" одержує щороку суспільну підтримку в ряді країн. В цьому і полягає симптоми становлення цієї нової свідомості.

Багато з вчених приходять до висновку, що виявлені сценарії рідко здійснюються в чистому вигляді. Реальна історія звичайно дає простір для боротьби і компромісів різних тенденцій. Швидше всього, такою буде й історія антропогенної цивілізації. Сьогодні ця цивілізація тільки народжується. Їй прийдеться перебороти опір цивілізацій, що передували, особливо техногенної, яка поки що досить сильна в усіх існуючих суспільствах...

Багатьом суспільствам доведеться пройти через період одночасного засвоєння досягнень техногенної цивілізації і переходу до антропогенної цивілізації.

Все це свідчить про те, що історія людства не закінчується разом з кінцем техногенної цивілізації. Правильніше буде сказати, що це знаменує початок нової історії. Визначну роль в цій історії будуть відігрівати не держава, класи чи партії, а сама людина, розвиток людської особистості і взаємовідносини між людьми і народами.