ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Космопланетарні ідеї у творчості мислителів України та Росії

Геліокосмічні чинники соціально-політичних процесів

Поглиблений аналіз свідчить про наявність глибинних зв\'язків та закономірностей суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку на Землі з космопланетарними процесами. Спільний розгляд цих систем дає можливість визначити прямі й зворотні зв\'язки між соціально-економічними та еколого-природними системами і моделювати їх як загальний коеволюційний процес розвитку суспільства та навколишнього середовища в кожній з його сфер – літо-гідро-атмо-біо-сферах. Соціум, що також належить до біосфери, тобто є невід\'ємною частиною природи, створює, за Володимиром Вернадським, сферу розуму – ноосферу, а за Павлом Флоренським – духовну сферу, так звану пневмотосферу як \"особливу частку речовини, що залучена в колообіг культури, а точніше, у коловорот духу\".

Визначивши ці закономірності та їхню причинність, можна через різні регулятори цілеспрямовано посилювати вплив позитивних тенденцій і послаблювати – негативних. Таким чином, системний аналіз і прогнозування циклічно-еволюційної динаміки соціально-економічних та еколого-природних процесів з акцентом на синхронізацію різнохарактерних циклів ставить за мету попереджувати і пом\'якшувати наслідки соціальних та природних катастроф.

У науковому середовищі існує певний скепсис щодо можливості передбачення майбутніх історичних подій, оскільки це дуже рідко вдавалося зробити, користуючись традиційними підходами. Більше того, досить часто, якщо згадати, наприклад, нещодавню розбудову \"світлого комуністичного майбутнього\", при реалізації масштабних цільових комплексних програм отримували результат, подекуди діаметрально протилежний тому, що задумувалось при їх плануванні та проектуванні. Проте ряд вчених продовжували шукати коеволюційний взаємозв\'язок між суспільними та космічними процесами у їх циклічно-еволюційній динаміці.

Ще наприкінці ХVІІІ ст. засновник зоряної астрономії – англійський вчений Уільям Гершель, що побудував першу модель Галактики та відкрив планету Уран, зробив спробу встановити зв\'язок між числом сонячних плям, неврожаями та цінами на хліб.

У 70-і роки ХІХ ст. його співвітчизник Уільям Джевонс (разом з економістами – австрійцем Карлом Менгером та швейцарцем Леоном Вальрасом заснував відому теорію маржиналізму) розвинув думку, що поведінка соціальних колективів у їх діяльності залежить від циклічних явищ на Сонці. Це допомогло йому пояснити економічні цикли не тільки у сільському господарстві, де вони пов\'язані з прямим впливом сонячної активності на врожайність, а й у промисловості. До речі, маржиналізм, що став, можливо, найкардинальнішим переворотом у світовій економічній думці (визнання його на пострадянському просторі відбувається більш ніж через сторіччя після відкриття) було створено незалежно один від одного трьома вказаними вченими в одному й тому ж 1871 р. Цього ж року (він був наступний за максимальним за сонячною активністю у ХІХ ст. роком франко-пруської війни) пруський канцлер Бісмарк на переможній воєнній хвилі проголосив Німецьку імперію, а у Франції після падіння Другої імперії не стало й Паризької комуни. Наприкінці ХІХ ст. німець Мовес та француз Делоне також підтвердили підпорядкованість соціальної динаміки на Землі ритмічності в 11 років – що й відповідає сонячним циклам.

У першій чверті ХХ ст. дослідження впливу сонячної активності на біосферу та соціум провів російський вчений Олександр Чижевський (на це ще в часи революції 1917 р. звернув увагу і російський астроном Дмитро Святський). У 1924 р. Чижевський видав у Калузі книгу \"Фізичні фактори історичного розвитку: вплив космічних факторів на поведінку організованих людських мас і на хід всесвітньо-історичного процесу, починаючи з V століття до Р.Х. і до нашого часу. Стислий виклад досліджень і теорій\". Саме цією роботою започатковано системні дослідження суспільних та природних процесів з оцінкою впливу на них космофізичних факторів. Однак головну працю О. Чижевського \"Земля в обіймах Сонця\" повністю було надруковано лише у 1995 р. – до сторіччя з дня народження вченого.

Отже, було загалом доведено синхронність максимумів сонячної активності з періодами виникнення революцій та війн. Знайдено, що злам у розвитку соціуму відбувається в реперних точках динамічного екстремуму (найвищого приросту по модулю сонячної активності). На синхронність \"пасіонарних поштовхів\" з екстремумами сонячної активності вказував у своїй теорії етногенезу і Лев Гумильов.

На геліофактори дедалі частіше робляться посилання у наукових та публіцистичних працях. Так, ще у січні 1935 р. видатний російський та індійський культуролог і широко відомий громадський діяч Микола Реріх в есе \"Зорі смерті\" писав: \"Абат Море, французький астроном, звертає увагу всіх дипломатів на 1936 та 1937 роки. У ці роки, каже він, спостерігатиметься сильне зростання діяльності сонячних плям. Астроном нагадує, що періоди посиленої діяльності сонячних плям часто збігаються з війнами та усілякими суспільними смутами. \"В періоди найменшої діяльності сонячних плям на Землі зазвичай помічались мирні часи, тоді як максимальна діяльність цих плям, певно, викликає нервову напругу, яка зваблює народи до зла та дикої боротьби,\" – каже абат. – Якщо сонячна діяльність збільшує усякі магнетичні відхилення, то серед наслідків її розвивається також й дивний гарячковий стан, який епідемічно опановує людством. Іноді такий гарячковий стан починається трохи раніше максимуму, як це відбулось у першу світову війну в 1914 році. Чи наближається друга війна – це невідомо, але я нагадую, що згідно зі статистикою, яка покриває багато століть, роки 1936-й та 1937-й повинні вважатися особливо небезпечними... Але важко сказати, чи буде вже цей рік показовим у грубо земному значенні, чи він започаткує наслідки для найближчого часу\". Цей прогноз новітня історія невдовзі підтвердила. Вже у 1936 р. розпочалася війна в Іспанії, на наступні два роки припав пік репресій в СРСР, а у 1939 р. було розв\'язано другу світову війну.