ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Короткий філософський словник

79. ПІЗНАННЯ, процес відбивання і відтворення дійсності в мисленні суб\'єкту, результатом якого є нове знання про світ.

80. ІСТИНА, відповідність знання дійсності; об\'єктивний зміст емпірич. досвіду і теоретич. пізнання. В історії філософії І. розумілася як відповідність знання речам (Аристотель), як вічне і незмінне абс. властивість ідеальних об\'єктів (Платон, Августин), як відповідність мислення відчуттям суб\'єкту (Д. Юм), як згода мислення з самим собою, з його апріорними формами (І. Кант). В сучас. логіці і методології науки класич. тлумачення І. як відповідності знання дійсності доповнюється поняттям правдоподібності - міри істинності і відповідно ложності гіпотез і теорій.

81. ЗАКОН, необхідне, істотне, тривке, відношення ,що повторюється між явищами в природі ісусп-ві. Поняття З. споріднено поняттю суттєвість. Існують три осн. групи З.: специфічні, або приватні (напр., З. додавання швидкостей в механіці); загальні для більших груп явищ (напр., З. збереження і перетворення енергії, З. прир. відбору); загальні, або універсальні, З. пізнання. З. складає задачу науки.

82. ПЕРЕХІД КІЛЬКІСНИХ ЗМІН В ЯКІСНІ, один з законів діалектики, викриваючий найбільш загальний механізм розвитку. Досягнувши певн. порогової величини (т. зв. кордони міри), кількості. Зміни об\'єкту призводять до перебудови його структури, в результаті чого утвориться якіс. нова система. Сформульований Гегелем і розвинутий в марксизмі.

83. ЄДНІСТЬ І БОРОТЬБА ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ, один з осн.законів діалектики, що розкриває джерело саморуху і розвитку об\'єктивного світу і пізнання. Виходить з положення, що основу всякого розвитку складає протиріччя - боротьба (взаємодія) протилежних сторін і тенденцій, що знаходяться разом з тим в внутр. єдності і взаємопроникненні.

84. ЗАКОН ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ - один з основних законів діалектики. Вперше сформульований в ідеалістичній системі Гегеля. З З. З. виражає зв\'язок нового зі старим, півторюваність ні вищій стадії розвитку деяких якостей нижчої стадії, пояснює прогресивний характер розвитку. У діалектиці категорія заперечення має на увазі перетворення одного предмету на інш. при одночасній \"ліквідації\" першого. Але це така \"ліквідація\", яка відкриває простір для подальшого розвитку і виступає як момент зв\'язку з утриманням всього позитивного змісту сходинок, що пройдені. Діалектичне заперечення породжується внутрішніми закономірними явищами, виступає як самозаперечення. Із сутності діалектичного заперечення витікає і особливость розвитку, що виражається подвійним запереченням або запереченням заперечення.

85. ОДИНИЧНЕ І ЗАГАЛЬНЕ - філософські категорії, що виражають різноманітні об\'єктивні зв\'язки світу, а також сиупені пізнання цих зв\'язків. Об\'єкти дійсності своєрідні, от чому вони відрізняються одне від одного. Тому кожний об\'єкт сприймається як щось О. О. виявляється таким, що має і спільні риси. Коли спільні риси притаманні тільки вузькій групі об\'єтів, то вони виступають як О. Коли ж усім предметам і явищам, то як З. О. і З. знаходяться у нерозривному зв\'язку, єдності, різиця між ними відносна, вони взаємно переходять одне в одне.

86. ЗМІСТ І ФОРМА, філос. категорії; зміст - визначальна сторона цілого, сукупність його частин; форма - засіб існування і вирази змісту. Відтворювані свідомістю загальні зв\'язки і відношення дійсності при певн. умовах набувають специфіч. логіч. функцій, виступають в якості форм мислення (поняття, судження, умовиводи). В похід. мистецтва зміст (художньо відбиті явища життя в їхньому оціночному осмисленні; синоніми: ідейно-тематич. основа, худ. сенс, ідея) і форма (комплекс

вислов. засобів) складають нероз\'єднану єдність.

87. СУТНІСТЬ І ЯВИЩЕ, філос.категорії. Сутність - це внутр. зміст предмету, що висловлюється в єдності всіх його різноманітних властивостей і відношень; явище - те або інше відкриття предмету, зовніш. форми його існування.

88. МОЖЛИВІСТЬ І ДІЙСНІСТЬ, філос. категорії, що висловлюють осн. східці розвитку предметів і явищ; можливість - тенденція розвитку предмету; дійсність - об\'єктивно існуючий предмет як результат реалізації деякої можливості. Розрізняють абстрактну, або формальну (для здійснення якої немає всіх необхідних умов), і реальну (що володіє для своєї реалізації всіма необхідними умовами) можливості.

89.ЛЮДИНА, суспільна суть, що володіє свідомістю, розумом, суб\'єкт сусп.-іст. діяльності і культури. Л. виникла на Землі в ході тривалого і нерівномірного еволюц. процесу - антропогенезу, мн. етапи якого до кінця не ясні. Вважають, що 8-5 млн років назад афр. мавпи поділилися на 2 гілки: одна призвела до людиноподібних мавп (шимпанзе і ін.), інша - до першимх гоминид (австралопітекі, що володіли двуногою ходою). Певно, біля 2 млн років назад австралопітекі дали початок роду \"людина\" (Homo), першим представником якого мн. учені вважають Л. вмілу\" (Homo habilis) - його копалини залишки знаходять разом з найдавнішими кам\'яними знаряддями (т. зв. Олдувайська культура). Біля 1.6-1.5 млн років назад цей вигляд змінився в Схід. Африці \"Л. прямоходяча\" (Homo erectus). Різноманітніза особливостям морфології і міри розвитку представники цього вигляду (архантропи, палеоантропи) почали разселятися з Тропіч. Африки по всьому континенту, а також в Європі і Азії. З приводу часу, місця виникнення і прямих предків Л. сучас. вигляду - Л. розумна (Homo sapiens) - наука немає єдиної думки. Згідно одній гіпотезі, він виник в Африці біля 200 тис. років назад і після цього повсюди витіснив більш давніх людей; згідно другої - формування \"Л. розумної\" (т. зв. Сапієнтація) відбувалося поступово в різних частинах планети. Біля 40 тис. років назад, на рубежі верх. палеолиту, \"Л. розумна\" стає єдин. представником сімейства гоминид і заселяє практично всю Землю.

Як біол. вид Л. має безліч загальних признаків з ссавцями, передусім приматами. Специфіч. особливості Л., що різко виділяють її зі світу тварин: прямоходіння, високий розвиток головного мозку, мислення і членороздільна промова. Л. пізнає і змінює світ і саму себе, творить культуру і влас. історію. Сутність Л., її походження і призначення, місце Л. в світі були і залишаються центр. проблемами філософії, релігії, науки і мистецтва.

90. СУСПІЛЬСТВО, в широкому сенсі - сукупність історичних форм ,що склалися під впливом сучас. діяльності людей; в вузькому сенсі - історично конкретний тип соціальної системи, певна форма соціальних відносин (напр., С., протиставлене державі, у Гегеля).