ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Йоган Гердер і Вільгем Гегель як представники німецької соціологічної думки

Тема: Йоган Гердер і Вільгем Гегель як представники німецької соціологічної думки.

План

  • Вступ.

  • Георг Вільгем Гегель (1770-1831 рр.).

  • Йоган Готфрід Герде (1744-1803 рр.).

  • Висновок.

    1. На початку ХІХ ст. філософія історії втрачає своє домінуюче становище в розвитку суспільного знання.

    Історія – вища сфера порівняно з природою де абсолютний розум (дух) само пізнає себе.

    2. Ще один яскравий представник філософії історії – німецький філософ Георг Вільгем Гегель (1770-1831 рр.).

    Основні принципи філософії історії він виклав в однойменній праці „Філософія історії (1837 р.)\" Гегель розглядає історію як „прогрес духу і усвідомленні свободи\" де свобода є свободою духу мислення й інтелектуальною свободою особистості.

    Люди вважають, що в їх житті та діяльності існує випадковість, насправді, абсолютний дух детермінує. У цілому ж філософія історії Гегеля на відміну від вищерозглянутих концепцій не містить соціологічного аналізу історії суспільних явищ стоїть осторонь теорій суспільного прогресу. Віко Кондорсе, Гердера, які предметом дослідження брали суспільство і людину, а не абсолют, а в своїх узагальненнях виходили із соціально-культурних факторів.

    У ХVІІ ст. з\'являється нова наука, названа класичною політичною економією.

    За Гегелем всесвітня історія – це прогрес в усвідомленні свободи, тому лише історія тих народів, які у свій час виступали ступенями усвідомлення духу свободи становить епоху всесвітньої історії.

    3. Свою концепцію всесвітньої історії як закономірного, єдиного, взаємопов\'язаного, цілісного процесу, Герде викладає у праці „Ідеї до філософії історії людства\" (1784-1792 рр.). Він розглядає історію суспільства як закономірне продовження розвитку природи.

    Земля – це частина космічної системи, органічного світу.

    Людина само породжується природою, є вершиною, вінцем природи.

    Людство – біологічний вид, а закони його розвитку такі ж природні, які закони природи. Тому основними елементами соціального прогресу є зовнішні і внутрішні фактори.

    Розвиток здібностей людини залежить від інших людей від суспільства в цілому та його культури.

    Як зазначають спеціалісти, за своїм змістом, структурою, принципами наведена праця Гердера наближається до соціологічних творів О.Конта, Г.Спенсера та інших і займає „серединне\" місце між філософією історії та соціологією, перші обробки якої містили в собі елементи філософсько-історичного аналізу.


  •