ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Аристотель - великий філософ і вчений древності

Реферат

на тему:

Аристотель – великий філософ

і вчений древності

Аристотель народився в 384 р. до н.е. у грецькому місті Стагір. Глибоке провінційне походження Аристотеля компенсувалося тим, що він був сином відомого лікаря Нікомаха. Бути лікарем означало в Древній Греції займати велике суспільне становище, і Нікомах був відомий усій Македонії.

Аристотель, за словами очевидців, з молодості був непоказного виду. Худорлявий, мав худі ноги, маленькі вічка і шепелявив. Але зате любив одягтися, носив по кілька дорогих перснів і робив незвичайну зачіску. Виховуючись в родині лікаря, і самостійно займаючись медициною, Аристотель, однак, не став професійним лікарем. Але медицина залишилася для нього на все життя настільки рідною і зрозумілою областю, що згодом у своїх складних філософських трактатах він дає пояснення на прикладах з медичної практики. Приїхавши з півночі Греції, Аристотель у самому ранньому віці (у 17років) ввійшов у школу Платона. Він був спершу принциповим платоніком, а згодом відійшов від строгого платонізму.

Перші твори Аристотеля в стінах Платонівської Академії, куди він приходить, відрізняються схильністю його до риторики, якою він згодом прозаймався все життя. У 364 року до н.е. Аристотель зустрічається з Платоном, і вони спілкувалися до самої смерті Платона, тобто протягом 17 років.

Аристотель представлявся Платонові людиною, яку потрібно було постійно стримувати. Деякі античні джерела прямо говорять не тільки про розбіжність, але і навіть про ворожість між двома філософами. Платон сильно не схвалював властивої Аристотелю манери тримати себе і вдягатися.

Аристотель додавав велику увагу своєму зовнішньому вигляду, а Платон вважав, що це неприйнятно щирому філософу. Але Аристотель ще і зухвало нападав на Платона, що в подальшому привело до створення Аристотелем власної школи. У Платонівській школі Аристотель одержує найважливіші основи знань, володіючи якими, згодом, він відкриває навпроти Платонової свою власну школу, і стає завзятим супротивником свого вчителя.

Ім\'я Аристотеля у світовій літературі безпосередньо зв\'язане з ім\'ям Платона. Спробуємо розглянути філософію Аристотеля і співвіднести її з філософією Платона. Центральна ідея філософії Платона – ейдос – перейшла до Аристотеля майже цілком. Ні Платон, ні Аристотель не мислить речей без їхніх ідей, чи ейдосів. Уся філософія Сократа, а потім і Платона виникала з практики і життєвої необхідності, виходячи в чисто теоретичну область лише у вищому своєму прояві – у навчанні про ідеї. По Платонові, світ речей, сприйманий за допомогою почуттів, не є світ істинно існуючого: речі безупинно народжуються і гинуть, змінюються і рухаються, у них немає нічого постійного, міцного, зробленого і щирого. І все-таки речі не цілком відділені від істинно існуючого, вони всі якимсь чином причетні до нього. А саме: усім, що в них є істинно сущого, стверджує Платон, речі зобов\'язані своїм причинам. Ці причини – форми речей, не сприймані почуттями, що осягаються тільки розумом, безтілесні і без почуттів. Платон називає їх \"видами\" чи набагато рідше \"ідеями\". \"Види\", \"ідеї\" зримі розумом форми речей. Кожному класу предметів почуттєвого світу, наприклад, класу \"коней\" відповідає в безтілесному світі деякий \"вид\", чи \"ідея\" – \"вид\" коня,\" ідея\" коня. Цей \"вид\" уже не може бути досяжним почуттями, як звичайний кінь, але може бути лише зрозумілий розумом, до того ж розумом, добре підготовленим до такого збагнення. Ці \"ідеї\" чи, \"ейдоси\" не народжуються, не вмирають, не переходять не в який інший стан. Існує \"царство ідей\"

1.Ідеї вищих по цінності категорій буття. Сюди входять такі поняття, як краса, справедливість, істина.

2.Рух фізичних явищ – ідеї руху, спокою, світла, звуку і т.п.

3.Ідеї розрядів істот – ідеї тварини, людини.

4.Ідеї для предметів вироблених людськими зусиллями – ідеї столу, ліжка і т.п.

5.Ідеї науки – ідеї чисел, рівності, відносини.

Принципи існування ідей:

а)ідею робить ідея;

б)ідея є зразком, дивлячись на який, Деміур створив світ речей;

в) ідея є метою, до якої, як до вищого блага, прагне все існуюче. Світ речей і світ ідей поєднує душу Космосу. Вона змушує ідеї бути присутнім у речах і навпаки.

Між світом речей і світом ідей – божество – Деміур.

Аристотель рішуче критикує принциповий відрив ідеї речі від самої речі. Ідея речі, по Аристотелю знаходиться усередині самої ж речі. Теза про перебування ідеї речі усередині самої ж речі є те основне і принципове, у чому полягає основне розходження між Платонівською і Аристотелівською школами. Ідея речі, по Аристотелю, обов\'язково є деякого роду спільність, тобто ейдос у всіх змістах. Але ейдос речі є не тільки узагальненість її окремих елементів. Він представляє собою ще і щось одиничне. Цією одиничністю даний ейдос речі відрізняється від інших ейдосів, і, отже, від всяких інших речей. Ейдос речі, будучи деякою спільністю і деякою одиничністю, у той же самий час є і визначеного роду цілісністю. Зовсім неможливо відривати загальне від одиничного і одиничне від загального. Тобто видаливши якийсь один момент цілісності, тим самим ми ліквідуємо саму цілісність. Знявши, до приклада дах з будинку, будинок перестає бути цільним, і власне кажучи перестає бути будинком.

Своє навчання про річ як організм Аристотель викладав багато разів і різними способами. Він виділяє чотири причини, чи чотири принципи будь-якої речі, що розуміється як організм.

Перший принцип – про те, що ейдос речі зовсім не є її занебесною сутністю, але такою її сутністю, що знаходиться в ній же самій і без якої взагалі не можна зрозуміти, що таке дана річ.

Другий принцип торкається матерії і форми. Здається, що матерія і форма – загальне й усім зрозуміле протиставлення, і здається тут навіть ні про що говорити. До прикладу матерії цього столу є дерево. А форма цього столу є той вид, які прийняли дерев\'яні матеріали, оброблені для визначеної мети. Здається, що все тут дуже просто і зрозуміло. Проте ця проблема була однією з найглибших філософських проблем Аристотеля. Адже в Аристотеля матеріал зовсім не просто тільки матеріал. Матеріал у Аристотеля вже має власну форму. Усі, навіть саме сумбурне, безладне, безформне і хаотичне вже має свою власну форму. Хмари і хмари під час грози виглядають абсолютно безформно. Однак якщо хмара не володіла в самій справі ніякою формою, те як би вона могла бути для нас якоюсь пізнаваною річчю. Звідси Аристотель робить висновок, що матерія речі є тільки ще сама можливість її оформлення, і можливість ця – нескінченно різноманітна. І проте без матерії ейдос залишався б тільки її відверненим змістом, без усякого втілення цієї думки в дійсності. Тільки повне ототожнення матерії речі з її ейдосом робить річ саме річчю. Ейдос і матерію вмів розрізняти і Платон, і зовсім непогано їх ототожнював, але те, що зробив Аристотель у цій області, є майже, можна сказати революцією у відношенні платонізму. З тих філософів античності, хто розрізняв форму і матерію, Аристотель був найглибшим і самим тонким їх ототожнювачем. Матерія не є ейдос, ні ейдос узагалі, ні який-небудь ейдос у частковості. По Аристотелю, тільки космічні сфери вище Місяця є ейдетично повноцінними. А те, що відбувається всередині місячної сфери, у підмісячній, це завжди частково і не зовсім, а інший раз і зовсім потворно. Якщо де Аристотель і виступає, як принциповий матеріаліст, тобто проповідує матерію як принцип живої реальності існуючого навколо нас світу, то лише у своєму навчанні про матерії у виді царства випадковості. По Аристотелю, рух – це цілком специфічна категорія. Таким чином, по Аристотелю, рух є такою же основною категорією, як і матерія і як форма. Аристотель порушує питання про можливість самої категорії руху. Він виділив чотири принципи існування всякої речі як організму: матерія, форма, що діє, причина. Останнім принципом існування всякої речі по Аристотелю є мета.