ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Філософія. Історія філософії → Розвиток категорії простору

Будуючи текст, мовець вибирає слова, словосполучення, граматичні форми і розміщує їх в реченнях так, щоб повідомлення, яке є кінцевою метою мовленнєвого акту, було б сприйняте слухачем і опрацьовано його свідомістю в уявленнях, які б відповідали комунікативній меті того, хто говорить.

Проблема художнього простору є досить складною і суперечливою. Ці вирішенням займалося чимало науковців, драматургів та літературознавців.

Мистецтво – це відображення дійсності. А в дійсності існують тіла і дії. Тіла існують в просторі, а дії – в часі. Але оскільки простір і час тісно пов\'язані між собою, то неможливо поділяти мистецтво на просторове і часове. Прикладом цього може бути живопис, який відображає не лише просторові, але й часові процеси дій, але й люди. Твори живопису, скульптури, архітектури, сприймаються в часі так само, як музичні чи літературні твори.

Таким чином, проблема художнього простору і часу зводиться до вирішення питання про можливість поділу мистецтва на \"просторове\" і \"часове\". Чи можна вважати, що живопис, скульптура і архітектура існують лише в просторі, а музика і література – лише в часі? Суперечки навколо цієї проблеми пов\'язані з відокремленням таких термінів як \"твір мистецтва\" і \"художній образ\".

Твір мистецтва (картина, симфонія, фільм, роман) – це матеріальний об\'єкт, в якому втілені ідеальні образи.

Художній образ являє собою естетичне, художнє і духовно-практичне відображення дійсності.

Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і просторо-часові форми її існування.

Таким чином, художній простір і час є відтворенням, ідеальним простором і часом дійсності. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу.

Специфіка художнього простору полягає втому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом з тим формує певний художній простір, в якому відбуваються події. Цей простір може бути великим і охоплювати кілька країн (наприклад, в романі породжений), або навіть виходити за межі земної планети (у романах фантастичних і романтичних), або ж навіть звужуватися до тісних меж однієї кімнати.

Трансформація реального простору у творі і формування художнього простору зумовлені низкою об\'єктивних факторів: особливостями суспільних відносин епохи, характером зображуваних подій, світоглядом письменника і його відношення до подій, специфікою матеріалу, який використовується у різних напрямках мистецтва.

Важливу роль у формування художнього простору відіграє ставлення письменника до зображуваних об\'єктів і подій, внаслідок чого художній простір набуває гостро-соціального, класового характеру. Формування художнього простору пов\'язане також зі специфікою матеріалу, який використовується у різних видах мистецтва. Матеріал, який використовується для створення художнього образу, не визначає його, а сам вибір матеріалу залежить від ідейно-художнього змісту образу. Існує точка зору, згідно якої просторова характеристика твору мистецтва обмежена внаслідок особливостей матеріалу, який використовується. У поезії предметні образи створюються в уявному просторі. Будь-який художній твір існує в реальному тривимірному просторі.

Що до художнього образу, то він існує в особливому ідеальному просторі, властивості якого значною мірою відрізняються від властивостей реального простору. Ідеальний простір, на відміну від реального, суб\'єктивний, ілюзорний, умовний, дискретний. Ідеальний простір у мистецтві – це не лише художнє відображення реального простору, але й засіб художнього відтворення різноманітних соціальних стосунків. Ідеальний простір художнього образу тісно пов\'язаний з реальним простором твору. В літературі просторова характеристика переходить в часову. Нерухомі предмети, переводяться у динамічний процес (опис), а потім у такий самий спосіб актуалізації читачем.

У формування художнього простору важливу роль відіграє процес сприймання втору читачем. Цей процес не є прости, а являє собою живий, творчий процес відтворення і осмислення ідеального художнього образу, який створив письменник.

Художній простір історично змішається і розвивається. Основними факторами, які спричиняють ці зміни, є: соціально-економічний і політичний розвиток суспільства, розширення знань про простір, розвиток мистецтва. Просторові уявлення первісної людини знайшли своє художнє відображення у вторах мистецтва того часу. Для них характерна відсутність руху, як у просторі, так і в часі.

У Середньовіччі просторові уявлення значною мірою визначалися натуральною Фомою ведення господарства, залежністю людини від ритмів природи, поширенням християнської ідеології, яка намагалася підкорити собі науку і мистецтво. Все це знайшло своє відображення у мистецтві, зокрема, в літературі. Так, поема не обмежувалася єдністю часу і місця, у ній змальовувалося велика кількість подій і місць, які були пов\'язані часом розповіді, а не внутрішньою логікою.

Культура епохи відродження носила світський характер. Формуються нові просторові уявлення, пов\'язані з крахом феодальних соціально-економічних структур, із зростанням самосвідомості особистості.

У драматургії пізнього відродження, і перш за все у трагедіях Шекспіра, розвиток уже не однолінійний, як в літературі Середньовіччя, а являє собою художнє відображення діалектичного протиріччя.

В епоху відродження був розроблений один з основних принципів класичної драми – принцип трьох єдинств: дії, часу і місця. Проте найбільш послідовно віг був сформульований в естетиці класицизму.

Процес розвитку капіталістичних відносин у ХVІІІ-ХІХ ст. зруйнував цілісне, поетичне сприйняття світу, характерне для Відродження. У сфері розвитку просторових уявлень людини Нового часу важливу роль відігравала ньютонівська концепція простору.

Простір сприймається як географічно-конкретна і обмежена ділянка місцевості, де відбуваються події. При чому топографічний опис цієї ділянки робиться з усіма подробицями. В той ж час загальний просторовий зв\'язок між цими \"мікропросторами\" дуже часто відсутній. Спробуємо скласти карту \"острова Робінзона Крузо\" за допомогою описів, які наявні у романі. Конкретні місця, де діє Робінзон, своєрідні \"мікро простори\" описані дуже точно, з вказівкою сторін світу, рослинності, ґрунту і т.д. В той же час \"макропростір\", загальний опис острова, який подається під час прогулянок Робінзона і огляду острова з вершини гори вступає в протиріччя з \"мікропростром\": не співпадають сторони світу, відстані між окремими об\'єктами і т.д.

1[1 Слєпохов Г.М.Художній простір і час як об\'єкт філософсько-естетичного аналізу. – М., 1979, с. 21]

1 [Гальперин И.Р. О понятии текст. – ВЯ, 1974, №6]