ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Організація виробництва → Дефіцит яловичини

Реферат на тему:

Дефіцит яловичини

Існує думка, що м\'ясне скотарство — це екстенсивна галузь. Так, коефіцієнт корисної дії корму під час виробництва яловичини значно нижчий, ніж у разі виробництва свинини або птиці. Крім цього, у м\'ясному скотарстві близько 50% енергії кормів, потрібної для виробництва яловичини, витрачають на утримання корів маточного стада. Але тільки м\'ясна худоба може споживати велику кількість дешевих грубих кормів (соломи) і пасовищних кормів протягом 300 днів пасовищного періоду.

Інститут розведення і генетики тварин УААН розробив технологічну модель інтенсивного виробництва яловичини в Лісостеповій зоні за використання в годівлі тварин помірної кількості концентратів та відходів переробної промисловості (жому, меляси, дробини, браги), а також систему виробництва яловичини в умовах Полісся за умови нестачі високоенергетичних кормів (зерна) і без відходів переробної промисловості.

Особливість цієї технології — використання дешевих грубих і соковитих кормів двох літніх пасовищних періодів. При цьому молодняк у 20-місячному віці досягає маси 415 кг, з якої 305–310 кг (75%) — за рахунок дешевих пасовищних кормів. Витрати концентратів на вирощування й відгодівлю тварин — від народження до забою — не перевищують 10% загальної поживності кормів, а їхня вартість у структурі собівартості не вища 30%, середньодобові прирости за весь період становлять 700 г за витрати 8,15 к. о. на 1 кг приросту.

Крім цього, в інституті розроблено модельні інвестиційні проекти створення ферм для розведення спеціалізованої м\'ясної худоби на 50, 100, 150 і 200 корів зі шлейфом для Полісся, Лісостепу й Степу України, які передбачають формування ферми, капітальні вкладення, потребу в кормах та структуру посівних площ, розрахунок обороту стада й вихід продукції, економічне обгрунтування проекту та його окупність.

В Україні створено племінну базу розвитку галузі м\'ясного скотарства. Сформовано племзаводи й племрепродуктори із розведення вітчизняних та зарубіжних порід і типів м\'ясної худоби — 230 господарств. На їхній основі триває породотворчий процес виведення високопродуктивних порід, які пристосовані до різних природно-кліматичних і кормових умов та промислових технологій.

Розроблено також схему прискореного створення товарних стад у спеціалізованому м\'ясному скотарстві за рахунок використання помісних теличок, одержаних від промислового схрещування молочних і м\'ясних порід та за рахунок закупівлі теличок у населення. Обидві позиції держава суттєво дотує: 5 грн за 1 кг молодняку, закупленого в населення, та 450 грн за кожну помісну м\'ясну корову.

Для створення потужної галузі м\'ясного скотарства Україна має відповідні умови, насамперед, це 5196 тис. га сіножатей і пасовищ, які становлять 13,9% сільськогосподарських угідь. На жаль, під пасовища виділяють найгірші землі (не угіддя), часто на схилах, які потребують поліпшення. Ефективніше потрібно використовувати й природні пасовища, забруднені радіоцезієм, понад 1 Кі/км2 (близько 300 тис. га), які в процесі природного самоочищення змінюватимуть свій радіологічний статус.

Установлено, що найнижчу собівартість (1 ц к. о. кормів) в Україні має зелена маса поліпшених сінокосів і пасовищ за використання їх на випас, яка дорівнює 3,95 грн, у тому числі в Поліській, Лісостеповій і Степовій зонах, відповідно: 3,15; 3,56; 5,32 грн. В окремих господарствах Чернігівської області (п/з \"Головенківський\", СТОВ ім. Шевченка) собівартість кормової одиниці не перевищує 1 к. Собівартість же 1 ц к. о. зеленої маси сіяних багаторічних та однорічних трав на випас становить, відповідно, 8,17 і 6,75 грн. Собівартість кормової одиниці решти кормів у кілька разів вища й збільшується в такій послідовності: кукурудзи на випас і зелений корм — у 2,9 раза; силосу й сінажу — у 3,8; сіна — в 4,6; кукурудзи на зерно — в 4,6; зернових і зернобобових — у 5,3; коренеплодів — у 15,8 раза. Відтак, заслуговує на увагу питання збереження та ефективного раціонального використання природних угідь, а максимальне використання дешевих зелених кормів за пасовищного утримання худоби має бути переважаючим і головним технологічним чинником виробництва рентабельної яловичини.

Технологія ведення м\'ясного скотарства

М\'ясне скотарство України розвивається за класичною технологією, основними елементами якої є:

- безприв\'язне утримання всіх статево-вікових груп тварин протягом року;

- довгострокове раціональне використання пасовищ у літній період;

- метод підсисання на вирощуванні телят до шести- восьмимісячного віку;

- сезонні отелення корів у січні-березні, що дає можливість утримувати підсисних телят протягом літнього періоду на пасовищах;

- заключна відгодівля ремонтного молодняку до високих вагових кондицій;

- упровадження прогресивних технологій вирощування молодняку на дешевих кормах власного виробництва за мінімальних витрат дефіцитних і дороговартісних зернових та інших кормів.

Зниження собівартості кормів, їхня висока якість і раціональне використання є одним із головних факторів інтенсивного ведення м\'ясного скотарства. М\'ясна худоба спроможна використовувати кормові угіддя, починаючи з ранньої весни й до пізньої осені. За цей період тварини споживають близько 42 ц к. о., або 63% річної потреби кормів за поживністю.

Відповідно до сезонних особливостей пасовищного утримання м\'ясної худоби, використання пасовищ умовно можна поділити на такі періоди:

- літні пасовища (травень-жовтень), які повністю забезпечують потребу тварин у зеленій масі (50–70 кг за добу), всього до 30 ц к. о., або 45% річного раціону за поживністю;

- пізньоосінні пасовища (листопад-грудень), коли годівля забезпечується зеленими кормами й підгодівлею грубими кормами із годівниць на вигульних майданчиках;

- ранньовесняні пасовища (січень-квітень), годівля худоби забезпечується на кормових майданчиках традиційними зимовими кормами, а за сприятливих умов — на пасовищах, отавах багаторічних трав, посівах озимого ріпаку, жита, суріпиці та їхніх сумішок.