ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Організація виробництва → Підвищення зимостійкості озимої пшениці

Реферат на тему:

Підвищення зимостійкості озимої пшениці

Озимій пшениці великої шкоди завдають несприятливі умови зимівлі. Причини тому найчастіше в незнанні самої культури озимої пшениці та в невмінні застосовувати на практиці агротехнічні заходи, спрямовані на покращання стану її посівів.

Значною перепоною для підвищення врожайності озимої пшениці є несприятливі осінньо-зимово-весняні умови, які часто спричинюють загибель або пошкодження посівів. Умови зимівлі визначають територію районування та ступінь промислової придатності сортів. Навіть стійкі до холоду форми можуть у несприятливі зими сильно зрідіти або загинути. Ушкоджені рослини уповільнюють свій ріст, запізнюються із дозріванням, через що знижується стійкість проти хвороб і, як наслідок, урожайність. В окремі роки посіви гинуть на великих площах (так сталось у 2003 році, коли загинуло майже 70% посівів озимої пшениці).

Витривалість до морозу як головного чинника зимостійкості виникає під час складної, але закономірної зміни певних етапів розвитку рослин. Потреба поступового проходження рослиною цілої низки фізіологічних процесів для появи в неї властивості морозостійкості свідчить, що ця властивість проявляється закономірно, а не випадково. Вона визначається не тільки спадковою природою рослин, а й впливом конкретних зовнішніх умов. За браком потрібних зовнішніх чинників ця властивість може залишитись нерозвинутою.

Озима пшениця не має глибокого періоду спокою, як у дерев\'янистих рослин, але вона здатна за низьких температур різко знижувати темпи росту та інтенсивність фізіологічних процесів. Тому треба розрізняти осінній, зимовий та весняний періоди росту й розвитку рослин, які в тому чи іншому ступені визначають здатність сорту до перезимівлі.

Осінній. Це період формування основних органів озимої рослини та проходження загартування, під час якого рослини нагромаджують речовини, здатні захищати вузол кущіння. Це один із найголовніших періодів, бо саме він визначає ступінь підготовки рослини до зимового періоду і її можливість протистояти дії низьких температур. Тому для одержання гарантовано високих урожаїв потрібні такі умови, які б сприяли не тільки росту, а й розвитку озимої пшениці, пов\'язаному із динамікою нагромадження пластичних речовин. При цьому успіх значною мірою залежатиме від того, наскільки повно ми зможемо задовольнити вимоги рослини та створити сприятливі умови для її росту.

Не можна відмінити морози чи замовити дощ, але наблизитися до оптимальних умов у кожному конкретному випадку ми зобов\'язані.

До таких умов належать:

1. Строки сівби. Посіви з добре розкущеними та укоріненими рослинами менше страждають від несприятливих умов зими. Добре розвинений вузол кущіння сприяє кращій перезимівлі, але надмірний ріст вегетативної маси рослин в осінній період не завжди може бути надійним показником високої стійкості. Рослинам, які висіяли раніше, тобто старшим за віком, властива знижена морозостійкість порівняно з морозостійкістю рослин оптимальних і пізніх посівів. Та рослини озимої пшениці дуже пізніх строків сівби входять у зиму без розвинутого вузла кущіння і, як наслідок, вторинної кореневої системи. Вони в кінці осінньої вегетації не встигають нагромадити потрібну кількість поживних речовин, що негативно впливає на рівень їхньої морозостійкості.

Щоб запобігти зимовому пошкодженню посівів культури в разі вимушених затримок строків сівби, треба використовувати сорти, які мають підвищені темпи пагоноутворення.

Зимостійкість значною мірою залежить від глибини залягання вузла кущіння, яка, своєю чергою, обумовлена багатьма факторами. Важливу роль у розміщенні вузла відіграють: інтенсивність освітлення, температура, тип та якість обробітку грунту, глибина загортання насіння. За мілкого висіву корінці розвиваються в поверхневому шарі, де зазвичай спостерігається дефіцит вологи. Тому вторинні корені розвиваються дуже повільно або зовсім не розвиваються, що є причиною зменшення кущистості.

Глибина загортання насіння залежить від вологості грунту, розміру та вирівняності насіння. Найоптимальнішою є глибина загортання 5–6 см. У зонах з достатньою зволоженістю сіяти можна на глибину 4–5 см, але якщо в поверхневому шарі немає вологи, глибину слід збільшити до 7–8 см, тобто до шару, де вона є. Надто глибоке загортання насіння знижує кущистість та розвиненість рослин.

Насіння перед сівбою треба відкалібрувати. Дрібне насіння набухає за меншої вологості грунту, ніж велике. Тому якщо висіяти погано відкаліброване насіння, то за умов провокаційної вологи та глибокого залягання насіння посіви озимої пшениці будуть зріджені та матимуть строкатий вигляд.

2. Попередники. Водний і поживний режим грунтів суттєво залежить від попередників озимої пшениці, які впливають на польову схожість насіння, інтенсивність росту та розвитку рослин. У різних грунтово-кліматичних зонах найкращі умови для одержання дружних і повних сходів, а загалом і сталих високих урожаїв, гарантує чорний пар. Але в умовах достатнього зволоження цей попередник, сприяючи підвищенню інтенсивності росту, може зумовлювати переростання вегетативної маси озимої пшениці і, як наслідок, — зниження опірності рослин морозам.

Позитивний вплив на рівень морозо- та зимостійкості мають зайняті пари. Кращими з них є пари, зайняті бобовими травами, горохом, кукурудзою на зелений корм.

3. Обробіток грунту. Велике значення мають способи і строки обробітку грунту, які потрібно диференціювати залежно від грунтово-кліматичних умов, попередника озимої пшениці, особливостей його впливу на грунт, агротехніки вирощування попередньої культури, строків її збирання, кількості післяжнивних решток тощо. Головна вимога під час вибору технології обробітку — забезпечити достатню кількість вологи в посівному шарі для дружного проростання насіння та вкорінення сходів. Оптимальна її кількість — 20–30 мм в шарі грунту 0–20 см.

Після непарових попередників кращі результати забезпечує безполицевий обробіток грунту.

Зимовий. Характерна особливість українських зим — щорічні відлиги, які протягом однієї зими можуть бути кілька разів.

Зміна температурного режиму взимку призводить до змін фізіологічних процесів у рослинах, що має негативні наслідки для озимих культур. Додаткові витрати рослинами поживних речовин на підтримку життєздатності під час відлиг спричиняють їх виснаження. Рослини починають інтенсивно дихати, а за тривалих відлиг можуть різко втрачати загартованість та відновлювати вегетацію, що знижує зимостійкість культури і збільшує небезпеку вимерзання в разі значного похолодання в подальші періоди.

Якщо протягом осіннього та весняного періодів з допомогою не тільки сортових особливостей озимої пшениці, а й цілої низки агротехнічних засобів можливо одержати дружні сходи, розвинуті рослини (восени) та підтримати їхню життєздатність (навесні), то зимовий період суцільно залежить від фізіологічних можливостей сорту протистояти негативним чинникам.