ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Організація виробництва → Токсини в кормах

Реферат на тему:

Токсини в кормах

Невеликі дози токсинів, що систематично потрапляють в організм тварин із кормом, можуть не викликати гострих проявів отруєння, і все ж вони є досить серйозною загрозою здоров\'ю стада й кишені тваринника.

Мікотоксини виробляють ниткоподібні гриби (цвіль). Це токсичні хімічні речовини із канцерогенними і мутагенними властивостями. Сільськогосподарські культури, особливо зернові й олійні, піддаються зараженню ними не тільки в процесі росту й збирання врожаю, а й під час зберігання та переробки. За оцінкою Управління з Продовольства й Сільського господарства ООН (ФАО), щорічно приблизно 25% світового врожаю зернових уражується мікотоксинами. Деякі продукти їхнього розпаду можуть бути значно токсичніші за вихідні сполуки. Найчастіше мікотоксини попадають в організм тварин із зараженим кормом.

Діагностика й аналіз мікотоксинів у кормах — це досить складна процедура, яка до того ж не гарантує однозначного результату. Правильна експлуатація силососховища мінімізує аеробну нестабільність і появу цвілі. Введення якісних бактеріальних заквасок забезпечує оптимальні умови ферментації і стабільну якість силосу. Однак використання цих заквасок або інших силосних добавок (наприклад, інгібіторів цвілі) не знешкоджує мікотоксини, якщо вони вже є в силосних культурах. Заражений корм найкраще повністю видалити, але на практиці це навряд чи можливо. У такому разі рекомендується його розводити.

У тварин мікотоксини спричинюють токсикоз печінки та нирок, порушують гормональний баланс, руйнують нервову й кровоносну системи, пригнічують імунітет. Мікотоксикози не лікуються, тому особливо важливе значення мають превентивні заходи. Якщо тварини вже заражені, тоді потрібно в їхній раціон увести абсорбенти. Ефективний абсорбент зв\'язує мікотоксини в шлунково-кишковому тракті тварини і видаляє їх із екскрементами. Вибираючи абсорбент, треба керуватися такими основними принципами:

  • висока специфічність і спорідненість до широкого спектру різних мікотоксинів;

  • відсутність абсорбції мікроелементів, вітамінів і лікарських речовин;

  • низька норма введення;

  • контроль якості (немає забруднюючих домішок);

  • стабільність за різних значень рН;

  • випробування в наукових дослідах.

Найбільш поширені мікотоксини та симптоми зараження:

Афлатоксин. Найхарактерніші симптоми: летаргія, атаксія, груба вовна, виразки в ротовій порожнині, збільшена й бліда печінка.

ДОН (діоксиніваленол або вомітоксин). Породжує в телят відмову від корму, зниження приростів ваги. У комбінації із зеараленоном знижує молочну продуктивність у корів.

Фумонізин. Високі концентрації (148 мг/кг) ушкоджують печінку, знижують надої.

Т2-токсин. Гастроентерити, крововилив у кишківник, кров у екскрементах, сичуговий ентерит, виразки в рубці. У телят, які споживали Т2-токсин, знижується концентрація імуноглобулінів у сироватці крові. Концентрація Т2-токсину 350 мкг/кг у кормі молочних корів спричинює діарею і на 15% знижує надої.

Зеараленон. Швидко перетворюється в рубці в a- і b-зеараленол. Обидва метаболіти мають естрогенні властивості, причому перший значно токсичніший, ніж сам зеараленон. Симптоми токсикозу — вагініти, вагінальні виділення, несправжня охота, загальне погіршення відтворних якостей.

Пропонуємо вашій увазі фрагменти доповіді британського консультанта з питань сільського господарства Брюса Вудакра, з якою він виступив на II міжнародній конференції \"Молочні ріки\", що її проводила корпорація \"Агро-Союз\" 1–4 листопада 2006 року в селі Майському Дніпропетровської області.

\"Субклінічні\" мікотоксикози — кошмар тваринника?

Уявіть ситуацію на окремо взятій фермі. Здається, що раціон збалансовано правильно і немає ніяких господарських недоліків (хоча воду слід очищати частіше). Немає й проблем, які впадають в очі, зі збереженням корму (лише небагато сміття в силосі, але його видаляють). Саме сховище силосу не ідеальне, та в кого немає недоліків. Усе, здавалося б, добре, але господар не цілком задоволений результатом; немає нічого, на що можна було б показати пальцем, але

  • корови дояться гірше, ніж торік;

  • якість гною нестабільна;

  • жирність нижча, ніж могла би бути;

  • кількість соматичних клітин збільшилася, а запліднюваність погіршилася.

Багато чого може статися в цій ситуації. Можливо, аналіз силосу не показує реальної цінності корму. Може, сховище корму зовсім не таке, як описується в книжці (ну, звичайно, консультант усе перевірив). А може, корови не їдять ту кількість сухої речовини, яку встановлено комп\'ютером? Звідки ж вони знають, яку кількість сухої речовини запрограмовано? А скільки взагалі важить корова, хіба вона стежить за своєю вагою і підраховує споживання сухої речовини. Зрештою, годівля молочного стада — це не точна наука.

З іншого боку, можливо, щось іще... Тварини можуть страждати від субклінічних або хронічних мікотоксикозів.

Я не кажу, що такі ситуації завжди виникають через мікотоксикоз, просто вони можливі і можуть бути значно поширеніші, ніж думають деякі люди.

Сьогодні більшість силосів із вмістом від 28 до 34% сухої речовини має відносно високий рівень рН. Протягом останніх 10–15 років спостерігався вибух використання злаків як компонентів силосу — кукурудзи і традиційних злаків із вмістом сухої речовини 30% і відносно високим рН. Часто кормові сховища навантажують аж понад норму. І тут починається проблема.

Корми з високою кількістю сухої речовини і високим рН породжують певні труднощі під час зберігання, але цвіль у них не з\'являється. Та тільки-но корми відкривають, у них може з\'явитися цвіль. Усі бачили, як вона росте на кормах, які погано зберігають. Однак не всі цвілі продукують мікотоксини і не всі цвілі, що виділяють мікотоксини, помітні неозброєним оком. Проте видимі цвілі вказують на умови, ідеальні для аеробного псування й виникнення мікотоксинів.

Відкрита поверхня кормової маси, що нагрівається, — ще одна насторожуюча ознака. Усупереч деяким думкам, висловлюваним останнім часом, цвілі не просто виробляють токсини. Токсини — це тільки одна група вторинних метаболітів, вироблених грибками для того, щоб конкурувати з іншими мікроорганізмами за живильне середовище в кормах.

Кормові майданчики для зберігання концентратів — ще одна зона ризику. Комбікорми використовують для постачання корів поживними речовинами, тобто вони теж є живильним середовищем і для цвілі. Цвілеві спори — всюдисущі, і для розвитку їм потрібна волога. Будь-який корм зберігається в умовах, де норма вологості перевищує 14–15%. Усі види корму зберігаються в умовах, які спричинюють конденсацію, що є зоною ризику, але ж будь-який відкритий корм перебуває в аналогічних умовах. Багато видів цвілі виробляють більше одного токсину, і корми можуть бути заражені кількома видами цвілі, які виробляють токсини. Це не тільки ускладнює аналіз, а й збільшує кількість потенційних проблем у корів. Ризиком тут є не тільки зіпсований корм (хоча це джерело втраченого прибутку потребує серйозної уваги на багатьох фермах). Ризик полягає в зниженні рентабельності через показники, що стають нижчими за норму. Зазвичай семінари фокусують увагу на клінічних симптомах у моногастричних. Але тепер ми починаємо розуміти, що навіть низький рівень забруднення кормів може породити проблеми в молочних корів і молодняку.