ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Шпаргалка → Реферат


Шпаргалка

1. Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова частина.

Економічна теорія вивчає проблеми економії, які включають 2 моменти:

  • матеріальні потреби людини безмежні (суспільні);

  • засоби для їх задоволення обмежені.

Проблеми економії вивчають: політекономія (фундаментальні питання про природу і причину багатства, а також виробничі відносини суспільства), функціональна екон. теорія або економікс ― вивчає потреби індивіда і суспільства, а також можливості використання обмежених ресурсів для задоволення цих потреб (тобто більш господарські проблеми); вона вивчає екон. явища на двох рівнях: 1) макрорівні; 2) мікрорівні. Обидва рівня забезпечують більш грунтовне вивчення явищ. Відповідно відокремлюють 2 розділи у функціональній екон. теорії: макро- та мікроекономіку ― теорії функціонального аналізу.

Екон. наука вивчає питання управління обмеженими ресурсами, поведінку і відносини між людьми у цих умовах, які намагаються задовольнити свої численні й необмежені потреби. Основна екон. проблема ― проблема вибору. Вирішенням цієї проблеми займається мікроекономіка, яка є складовою екон. теорії.

Рідкісність або об\'єктивна обмеженість ресурсів суспільства, а з іншого боку ― безмежність бажань і потреб людей є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, що вивчає обгрунтування вибору самостійними екон. одиницями. Основною її гіпотезою є раціональність намірів, рішень і дій мікросистем. Це є концептуальні основи сучасної екон. теорії.

В макроек. розглядаються проблеми економіки в цілому: держави, економічних груп; такі проблеми як: спосіб визначення ВВП, НД, зайнятість, безробіття тощо. Мікроек. вивчає поведінку людей і механізм прийняття рішень окремими екон. суб\'єктами, тобто раціоналізація покупок і максимізація прибутку й задоволення потреб людини. Ці дві науки доповнюють теоретичну базу всіх інших економічних наук, оскільки вони є базовими.

2. Макро- та мікроекономіка як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки, як методологічна, термінологічна, інструментальна база конкретних економічних дисциплін.

Економічна теорія вивчає проблеми економії, які включають 2 моменти:

  • матеріальні потреби людини безмежні (суспільні);

  • засоби для їх задоволення обмежені.

Проблеми економії вивчають: політекономія (фундаментальні питання про природу і причину багатства, а також виробничі відносини суспільства), функціональна екон. теорія або економікс ― вивчає потреби індивіда і суспільства, а також можливості використання обмежених ресурсів для задоволення цих потреб (тобто більш господарські проблеми); вона вивчає екон. явища на двох рівнях: 1) макрорівні; 2) мікрорівні. Обидва рівня забезпечують більш грунтовне вивчення явищ. Відповідно відокремлюють 2 розділи у функціональній екон. теорії: макро- та мікроекономіку ― теорії функціонального аналізу.

В макроек. розглядаються проблеми економіки в цілому: держави, економічних груп; такі проблеми як: спосіб визначення ВВП, НД, зайнятість, безробіття тощо. Мікроек. вивчає поведінку людей і механізм прийняття рішень окремими екон. суб\'єктами, тобто раціоналізація покупок і максимізація прибутку й задоволення потреб людини. Ці дві науки доповнюють теоретичну базу всіх інших економічних наук, оскільки вони є базовими.

3. Предмет, об\'єкт і методологія мікроекономіки.

Мікроекономіка вивчаєповедінку та механізм прийняття рішень окремими суб\'єктами ― мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання, що і є предметом її вивчення. У центрі уваги мікроекономіки знаходиться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.

Об\'єктом є поведінка індивіда, домогосподарства, п/п в ринкових умовах.

Методологія мікроекономіки включає:

  • діалектичний метод;

  • системний підхід до вивчення економічних явищ;

  • методи індукції та дедукції;

  • моделювання;

  • графоаналітичні методи;

  • економіко – математичні методи пізнання і вивчення.

Понятійний аппарат мікроекономіки формулюють такі поняття: товар, ціна, попит, пропозиція, раціональна поведінка. Граничний метод вивчення економічних явищ відіграє дуже важливу роль, наприклад, такі поняття як граничний продукт, гр. витрати, гр. виручка тощо є надзвичайно значимими.

5. Поняття корисності блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності.

Економісти вважають, що конкретні потреби споживачів можуть задовольнятися наступними одиницями продуктів, згідно із законом спадної граничної корисності. Товар має корисність, якщо він може задовольнити потребу.

Корисність – це спроможність товару задовольнити потребу.

Корисність товару або послуги – це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання.

Характерні риси:

  1. \"корисність\" і \"користь\", або \"функціональна придатність\" не є синонімами. Картина Пікасо може не приносити користі з практичної точки зору, але мати величезну користь для знавців мистецтва;

  2. корисність є суб\'єктивним поняттям, корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб;

  3. оскільки корисність суб\'єктивна, її важко виміряти кількісно. Проте з метою наочності, ступінь задоволення потреб вимірюється \"ютилями\".

Загальна корисність – це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту.

Гранична корисність – це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього продукту. Точніше, гранична корисність – це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці продукту.

Принцип граничної корисності був відкритий німецьким економістом і математиком Госеном в 1854 році. Перший закон Госена говорить: при послідовному зростанні споживання блага корисність кожної наступної одиниці зменшується. Це закон отримав назву закону спадної граничної корисності.

Функція корисності – це функція, яка показує зменшення корисності блага з зростанням його кількості:

U = f (Q),

де U – корисність блага; Q – послідовна кількість блага.

Отже, чим більшою кількістю блага володіє індивід, тим меншу цінність має для нього кожна наступна одиниця цього блага. Це значить , що ціна визначається не загальною, а граничною його корисністю для споживача.