ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Мікроекономіка → Моделі поведінки виробників

Реферат на тему:

Моделі поведінки виробників

План

Вступ

1. Модель фірми............................................................................5-13

2. Поведінка фірми на конкурентному ринку.................................... .13-22

2.1 Фірма на конкурентному ринку (економічний опис)................ 13-20

2.2 Модель фірми на конкурентному ринку.............................. 20-22

3. Рівновага за Курно.................................................................. 22-24

3.1 Рівновага за Курно......................................................... 22-23

3.2 Модель Курно................................................................23-24

4. Рівновага та нерівновага за Стакельбергом.................................... 24-26

Висновок.

Використана література.

Вступ

Максимізація прибутку – основний критерій, на якій орієнтуються виробники. Але це не єдиний критерій. Максимізація поточного прибутку повинна співвідноситися зі стратегічними прогнозом розвитку фірми.

Підприємницька фірма — це самостійно діючий суб\'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного або більше товарів для продажу на ринку.

Фірма представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в процесі виробництва та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг.

Основними організаційно-правовими формами фірм є: індивідуальна підприємницька фірма, партнерство та корпорація. Кожна з них має свої переваги і недоліки. В мікроекономіці не приймають до уваги різноманітність форм, розмірів і функцій фірм. Узагальненим поняттям фірма об\'єднують всі підприємства і організації.

Модель поведінки фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Мета фірми – одержання максимальної величини прибутку за даний період. Обмеженнями виступають продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма.

Модель фірми ґрунтується на припущенні раціональності її поведінки. Головна мета власника – максимізація вигоди у вигляді суми прибутку за певний період – визначає всі рішення фірми відносно того, що, як і для кого виробляти.

В загальному виразі сума прибутку за даний період визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (сукупним виторгом) і витратами її виробництва. Обчислення сукупного виторгу не викликає труднощів, – треба помножити ціну одиниці продукції на кількість проданої продукції. Але визначення сукупних витрат пов\'язане зі значними теоретичними і практичними проблемами. В залежності від того, що відносять до витрат виробництва теоретики і практики, величина їх буде значно відрізнятись, отже, різною буде і величина прибутку фірми.

1. Модель фірми

Нехай виробнича фірма випускає один продукт (чи багато продуктів, але з постійною структурою). Річний випуск у натурально-речовій формі

Х – це кількість одиниць продукту одного виду (чи кількість багато номенклатурних агрегатів).

Використанні ресурси : L – жива праця (у вигляді середньої чисельності зайнятих за рік чи відпрацьованих за рік людино-годин); К – засоби праці (основні виробничі фонди); М – предмети праці (витрачене за рік паливо, енергія, сировина, матеріали, комплектувальні вироби тощо).

Кожен з агрегованих видів ресурсів (праця, фонди, матеріали) має певну кількість різновидів.

Позначимо вектор-стовпчик можливих обсягів витрат різних видів ресурсів через Моделі поведінки виробників . Тоді технологія фірми визначатиметься її виробничою функцією, яка виражає зв\'язок між витратами ресурсів і випуском.:

Моделі поведінки виробників . (1.1)

Припускається гіпотеза, що F(x) двічі неперервно диференційована і неокласична, до того матриця її других похідних є від\'ємно визначеною.

Якщо Моделі поведінки виробників - вектор-рядок цін ресурсів, а р – ціна продукції, то кожному вектору витрат х відповідає прибуток: Моделі поведінки виробників (1.2)

У (2) Моделі поведінки виробників - вартість річного випуску фірми або її річний дохід, С=wx – витрати виробництва чи вартість витрат ресурсів за рік.

Якщо не вводити інших обмежень, окрім невід\'ємних витрат ресурсів, то задача на максимум прибутку набере вигляду: Моделі поведінки виробників (1.3)

Це задача нелінійного програмування з n умовами невід\'ємності , необхідними умовами її розв\'язування є умови Куна-Таккера:

Моделі поведінки виробників Моделі поведінки виробників (1.4)

Якщо в оптимальному розв\'язку використовуються всі види ресурсів, тобто , то умови (1.4) матимуть вигляд: Моделі поведінки виробників (1.5)

Або

Моделі поведінки виробників

Тобто в оптимальній точці вартість граничного продукту даного ресурсу повинна дорівнювати його ціні.

Такий самий (за формулою) розв\'язок має задача на максимум випуску за заданого обсягу витрат Моделі поведінки виробників (1.6)

Це задача нелінійного програмування з одним лінійним обмеженням і умовою невід\'ємності змінних.

Побудуємо функцію Лагранжа:

Моделі поведінки виробників

Тепер максимізуємо її за умови невід\'ємності змінних .

Для цього необхідно, щоб виконувались умови Куна-Таккера:

Моделі поведінки виробників (1.7)

Як бачимо умови (1.7) цілком збігаються з (1.4), якщо покласти .

Приклад 1: випуск продукції фірми задається виробничою функцією Кобба-Дугласа:

Моделі поведінки виробників

Визначимо максимальний випуск, якщо на оренду фондів і оплату праці виділено 150 грош. од., вартість оренди одиниці фондів грошових одиниць, ставка зарплати грошових од./люд.

Якою буде гранична норма заміни одного зайнятого фондами в оптимальній точці?

Розв\'язання: оскільки F(0,L)=L(K,0)=0, то в оптимальному розв\'язку , тому умови (1.7) наберуть вигляду: Моделі поведінки виробників (1.8)

або у нашому випадку:

Моделі поведінки виробників

поділивши перше рівняння на друге, маємо:

підставивши цей вираз в умову:

Моделі поведінки виробників

знайдемо

Моделі поведінки виробників

Розв\'язання можна проілюструвати геометрично. На рис 1.1 зображені ізокости (лінії постійних витрат для С=50, 100, 150) та ізокванти (лінії постійних випусків для Х=25,2;37,8).

5К+10L=C=const.

Ізокванти –

В оптимальній точці ізокванта та ізокоста С=150, що проходять через цю точку, дотикаються, бо згідно з (1.8) нормі до цих кривих, задані градієнтами Моделі поведінки виробників колінеарні.

Норма заміщення праці фондами в оптимальній точці:

Моделі поведінки виробників

тобто один працюючий може бути замінений двома одиницями фондів.

Розв\'язуючи задачу моделі фірми (1.3) на максимум прибутку, знаходимо єдиний оптимальний набір ресурсів (розглядається випадок, коли всі ресурси входять до набору). Цьому набору відповідає єдине значення витрат: .

Розв\'язуємо задачу моделі фірми (1.6) на максимум прибутку за заданих витрат . Якщо F(x) – неокласична, то в оптимальному розв\'язку причому цей розв\'язок єдиний.

Таким чином, з одного боку,