ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Медицина без білих халатів (Медицина Запорізької Січі, медицина козаків)

Реферат

на тему:

Медицина без білих халатів (Медицина Запорізької Січі, медицина козаків)

План

Вступ

Козаки і медицина

Козацька люлька і \"тютюн\" із цілющих трав

Джерело козацької сили. Містика чи раціональний підхід?

Медицина у воєнно-польових умовах

Гігієна – запорука здоров\'я

Використані джерела

Медицина без білих халатів (Медицина Запорізької Січі, медицина козаків)

Козак з люлькою. Автопортрет художника М.І. Струнникова. 1920 р.

Вступ

Ми вже багато років звикли довіряти сучасним технологіям і традиційній медицині, надавати перевагу капсулам і мазям, які мають упаковку і сертифікат. І за ці роки наробили багато лиха: тут і забруднення атмосфери, і нафта в морі, і знищення деяких видів тварин тощо. Та все частіше доводиться чути думку компетентних медиків щодо переваги природних і народних засобів лікування. Лікарі наполягають, що багато хвороб виникають на підставі нервового виснаження. А який існує беззаперечний засіб, що здолає стрес? Звичайно – природа! Яскраві, духмяні польові квіти, солоні заспокійливі хвилі моря чи то просто мале кумедне цуценя, яке грається з вашим черевиком. Від багатьох хвороб знайдеться в природному арсеналі потрібна зброя: кропива здатна знижувати рівень цукру, відновлювати гемоглобін; при гастриті доцільно використовувати кору осики; хворі суглоби – допоможе береза... і натуральна їжа, яку вживати правильно і в міру – також набуває лікувальних властивостей. Вочевидь, наші пращури були мудрішими від нас, бо не вживали хімічних препаратів, які зазвичай мають побічні ефекти.

Бути дужим і витривалим – необхідність для козака. Цілком логічно, що корисні звички, рецепти і лікарський досвід займали дуже важливе місце в житті воїна. Тож бездипломна козацька медицина, яка мала в основі предківську мудрість і звичаєве світобачення, здобула статусу медицини виживання.

Сьогодні продукти фармакології впевнено зайняли місце предківської мудрості... Медицина запорізьких козаків базується на українській народній, проте має певні відмінності. Перше - довгий час серед козаків практикувалося самолікування. Поранений не звертався по допомогу до спеціаліста: рани обробляв сумішшю слини і землі або попелом. І друге – основною метою козацької воєнної медицини було не вилікувати, а попередити захворювання. Цілком виправдана позиція для людей, що прагнуть зберігати боєготовність. Згодом наданням медичної допомоги українським воякам займалися цирульники. Вони могли розтинати нариви, перев\'язувати рани, вправляти вивихи, робити кровопускання. Іноді козаки у похід брали знахарів чи навіть знахарок.

Козаки і медицина

Історія України XVI—XVII ст. характеризується запеклою боротьбою українського народу за свою національну самобутність. У цій боротьбі почесну роль відіграли українські козаки. Частина з них за дніпровськими порогами створила свій осередок– Запорізьку Січ.

Життя запорізьких козаків здебільшого минало в походах і бойових сутичках. Допомогу при різних пошкодженнях та захворюваннях вони подавали за правилами та засобами народної медицини тих часів. Козаки вміли пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи в похід, вони разом із запасами зброї і харчами брали й ліки.

Більш-менш докладні відомості про лікувальні звичаї запорізьких козаків знаходимо у рукописах французького інженера Боплана, який прожив на Україні 17 років і свої спостереження виклав у окремій книзі, надрукованій у 1650 р. Він пише: \"Я бачив козаків, які, щоб позбутись гарячки, розбавляли у чарці горілки півзаряду пороху, випивали цю суміш, лягали спати і на ранок просинались в доброму стані. Часто бачив я, як козаки, поранені стрілами, коли не було хірургів, самі засипали свої рани невеликою кількістю землі, яку перед цим розтирали на долоні слиною. Козаки хвороб майже не знають. Більша частина з них помирає в сутичках з ворогом або від старості... Від природи наділені вони силою та ростом високим...\" Боплан зазначає також, що під час зимових походів серед козаків великих втрат від холоду не було, оскільки вони тричі на день їли гарячу юшку з пива, яку заправляли олією та перцем.

Звичайно, що відомості Боплана не завжди вірогідні. Іноді вони грунтувалися на переказах і домислах, не відбиваючи повною мірою дійсного стану лікарської допомоги.

З походів запорізькі козаки поверталися з великою кількістю поранених, частина яких залишалась назавжди інвалідами. З цих причин козаки змушені були мати свої шпиталі.

Перший такий шпиталь було засновано в Дубовому лісі на острові між річками Старою і Новою Самарою. Там були споруджені будинки й церква, оточені захисними ровами. На прохання козаків з Києва в цей шпиталь було запрошено ієромонаха Паїсія, на якого крім духовних обов\'язків покладався Запорізький Спас\"—головний козацький шпиталь в Межигір\'ї коло Києва.

Наприкінці XVI ст. головним шпиталем козаків стає шпиталь в Трахтемирівському монастирі на Дніпрі нижче Канева.

Військові шпиталі були й у монастирях: Лебединському біля Чигирина і Левківському біля Овруча. Монастирі охоче приймали на себе піклування про козаків, оскільки мали від цього матеріальний прибуток. В козацьких шпиталях, на противагу цивільним в містах і селах, знаходили притулок не тільки інваліди, тут також лікували поранених та покалічених. Це були своєрідні перші військові лікувальні заклади на Україні.

В самій Запорізькій Січі були цирульники-професіонали. Так, у 1675 р., коли турецькі війська несподівано напали на Січ, під час боїв було, як про це йдеться в літопису Величка, \"ранено до осмидесяти товариства\", яких кошовий Іван Сірко \"целюрикам сечовим, за награждение им данное лечити приказал\".

Запорізька Січ задовольнялась медичною допомогою своїх цирульників. Медична канцелярія для боротьби з чумою в Запоріжжі командирувала лікарів (1738, 1760). Відомо, що кошовий отаман Г. Федорів звертався через гетьмана К.Розумовського в Петербург з проханням призначити до запорізьких козаків на постійну службу лікаря \"з доволною аптекой й помощниками\". На це клопотання було видано згоду, але медичний пункт з дипломованим лікарем так і не було відкрито.

Шпиталь в Межигір\'ї після 1755 р. передбачалось перетворити на інвалідний громадський будинок. Проте такий будинок було влаштовано в Кирилівському монастирі в Києві, а в Межигір\'ї наказано відкрити військовий шпиталь, який у 1787 р., в день наміченого відвідування Межигір\'я Катериною II згорів. Архів монастиря згорів ще раніше – в 1764 р. Цим і пояснюється брак відомостей про організацію і роботу цього лікувального закладу.

Козацька люлька і \"тютюн\" із цілющих трав