ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Остеоартроз → Реферат


механічні болі, що виникають внаслідок денного навантаження й зменшуються під час нічного відпочинку. Обумовлені зниженням амортизаційних можливостей хрящової тканини та субхондральної кістки;

постійні тупі нічні болі пов\'язані з венозним стазом у субхондральній кістковій тканині та підвищенням внутрішньокісткового тиску;

стартові болі виникають за наявності реактивного синовіїту на початку руху, швидко зникають і відновлюються при продовженні рухової активності;

постійні болі обумовлені розвитком реактивного синовіїту та рефлекторним спазмом м\'язів, що оточують суглоб.

Характерною ознакою є також утворення вузликів в області проксимальних (вузлики Бушара) і дистальних (вузлики Гебердена) міжфалангових суглобів. Виражена припухлість і локальне підвищення температури над суглобами не характерні, проте можуть виникати при розвитку вторинного синовіїту.

Остеоартроз

Рис. 2 Рентгенологічні прояви остеоартрозу колінного суглоба: A — ОА стегно-великогомілкового відділу: звуження суглобової щілини в медіальному (стегно-великогомілковому) відділі, формування остеофітів, субхондральний склероз;

B — ОА стегново-надколінкового відділу: звуження суглобової щілини

Діагностика

Рентгенографічне дослідження. Рентгенографія суглобів — доступний, досить дешевий метод, що забезпечує постійний звіт про перебіг захворювання. Використання даного методу для оцінки прогресування хвороби становить певні труднощі, оскільки він базується на вимірі звуження суглобової щілини, що складає < 0,1 мм на рік.

На традиційних рентгенограмах можуть бути відзначені такі ознаки захворювання (рис. 2)

  • звуження суглобової щілини,

  • остеофіти,

  • субхондральний склероз,

  • кісти в кістковій тканині.

При рентгенологічній оцінці ОА колінного суглоба виділяють три форми: медіальний, латеральний стегново-великогомілковий та стегново-надколінковий ОА; при оцінці ОА кульшового суглоба — ексцентричний (латеральний), концентричний (медіальний або аксіальний) та дифузний (сенільний) варіанти.

Існують протиріччя щодо зв\'язку клінічних та рентгенологічних проявів захворювання, можливо, внаслідок особливості популяцій та використаних рентгенологічних і клінічних критеріїв. Наявність остеофітів має сильний зв\'язок з больовим синдромом у колінному суглобі, тоді як відсутність або наявність звуження суглобової щілини не пов\'язані з ним. Вираженість больового синдрому в КС являється більш важливою детермінантою функціонального погіршення, ніж рентгенологічна тяжкість ОА.Магнітно-резонансне дослідження. Даний метод є важливим для оцінки пошкоджень зв\'язок та менісків у колінному суглобі. Він не відіграє ніякої ролі в стандартній клінічній оцінці остеоартрозу, але може бути специфічним і чутливим засобом оцінки втрати хрящової тканини. На сьогодні магнітно-резонансна томографія є недостатньо чутливим методом у виявленні доклінічного остеоартрозу. Можуть бути виявлені морфологічні зміни та повні дефекти в товщині хрящової тканини, але фібриляція волокнистої структури не може оцінюватися.

Комп\'ютерна томографія має мінімальні переваги над звичайною рентгенографією в тих випадках, коли не потрібен аксіальний вид суглоба. Радіоізотопна візуалізація вважається неадекватною в оцінці прогресування хвороби, оскільки вона не оцінює адекватно анатомічні деталі. Проте проведені дослідження продемонстрували, що затримка технецію у колінному суглобі передбачає подальшу втрату хрящової тканини у пацієнтів з вираженим остеоартрозом. Ультразвуковий метод адекватний для оцінки цілісності хряща і його деградації, але в більшості несучих суглобів хрящ є важкодоступним.

Профілактика та лікування

Відомий фахівець John Kent Spender (1829–1916) понад сто років тому писав: \"Мало тем можуть викликати таку сонливість і відчай, як конференція, присвячена проблемі обговорення остеоартриту. Область настільки безплідна? Результат — мінімальний...\" В останні роки ситуація різко змінилася. З\'явився новий клас лікарських засобів, що модифікують структуру суглобового хряща. У червні 2003 року в Лісабоні відбувся черговий конгрес EULAR (Європейської антиревматичної ліги), на якому були запропоновані нові рекомендації щодо лікування остеоартрозу колінних суглобів:

1. Оптимальне лікування ОА колінних суглобів вимагає комбінації немедикаментозних і медикаментозних методів.

2. При лікуванні OA колінних суглобів необхідно враховувати:

  • чинники ризику ОА (надмірну масу тіла, біомеханічні чинники, фізичну активність);

  • загальні чинники ризику (вік, коморбідність, поліпрагмазія);

  • рівень інтенсивності больового синдрому та функціональних порушень;

  • наявність запального процесу;

  • локалізацію та ступінь структурного пошкодження.

3. Немедикаментозна терапія OA повинна включати навчання пацієнта, фізичні вправи, використання допоміжних засобів (супінатори, фіксатори колінного суглоба тощо) і зниження маси тіла.

4. Ацетамінофен для перорального прийому є препаратом першої лінії; за наявності ефекту — засіб вибору для довготривалого використання.

5. Лікувальні засоби для місцевої терапії (НПЗП, капсаїцин) є клінічно ефективними та безпечними.

6. НПЗП необхідно застосовувати у пацієнтів, які не реагують на ацетамінофен. При підвищеному ризику шлунково-кишкових захворювань необхідно використовувати неселективні НПЗП у комбінації з гастропротекторами або селективні інгібітори ЦОГ-2.

7. Опіоїдні анальгетики з або без ацетамінофену — корисна альтернатива в лікуванні пацієнтів, що мають протипоказання для призначення НПЗП, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, а також за відсутності клінічного ефекту або непереносимості при їх застосуванні.

8. Модифікуючі засоби сповільненої дії при OA, які мають у складі глюкозамін та хондроїтин, гіалуронову кислоту, мають симптоматичні ефекти й можуть змінювати структуру хрящової тканини.

9. Внутрішньосуглобові ін\'єкції кортикостероїдів показані при запальному процесі в колінному суглобі, особливо якщо він супроводжується випотом.

10. Ендопротезування необхідно застосовувати у пацієнтів з вираженими рентгенологічними проявами ОА, різко вираженим або нестерпним больовим синдромом, вираженими функціональними порушеннями.