ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Медична психологія в контексті сучасної лікувальної практики

  • психологiчним особливостям пацiєнта з суміжними формами нервово-психiчних розладiв (найбiльш вразливi i чутливi пацiєнти), які фактично є об\'єктом дiяльностi лiкаря кожної спецiальностi;

  • психічним станам пацiєнтiв на етапах пiдготовки, проведення хiрургiчних втручань i протягом післяопераційного періоду;

  • психологічним особливостям пацiєнтiв з серцево-судинними, iнфекцiйними, онкологiчними, гiнекологiчними, нервовими, шкiрними, психiчними формами патологiї.

Велике значення має також психогiгiєна, зокрема:

  • психогігієна вагiтних, породiль, психогiгiєна дiтей молодшого вiку (3–5 рокiв);

  • психогiгiєна хронiчно хворих, пацiєнтiв з рiзними ступенями iнвалiдностi, з рiзними формами тривалих захворювань у похилому i старечому вiцi, хворих у перiод їх медико-соцiальної реабiлiтацiї;

  • психологiя хворих з дефектами органiв i систем (слiпота, глухота, глуxонiмота);

  • медично-психологiчний аспект трудової, військової i судової експертиз.

Комплекс проблем, що постають перед медичною психологiєю, охоплює багато проявiв i вiдхилень у поведiнцi людини. Найважливiше мiсце серед них посiдає проблема впливу хвороби на психiку людини та її поведiнку. Численнi спостереження i дослiдження свідчать, що порушення психiки у людини виникають не лише при психiчних, а й при соматичних захворюваннях. Вiдомi прояви ейфорiї у поєднаннi з пiдвищеною працездатнiстю у хворих на туберкульоз на пiзнiх стадiях його розвитку. Певні психiчнi змiни супроводжують рiзнi хронiчнi захворювання.

На сучасному етапi розвитку науки необхідними є фундаментальнi теоретико-експериментальнi дослiдження, спрямовані на пошук закономiрностей, що визначають якiснi змiни психiки при рiзних соматичних захворюваннях. Будь-яка тривала тяжка хвороба, ослаблюючи органiзм, призводить до порушень фiзiологiчних систем, що забезпечують психiчнi процеси, створюючи фон, на якому значно частіше виникають невротичнi реакцiї. Тим самим хвороба вiдбивається в переживаннях хворого, формуючи внутрiшню картину хвороби, структура якої залежить вiд iндивiдуальних особливостей особистостi, iнтелектуального та культурного рiвня пацієнта. Усталена система взаємин \"лiкар–пацiєнт\" теж вiдiграє значну роль. Крiм того, iстотний вплив на структуру внутрiшньої картини хвороби справляє соцiальне оточення пацiєнта. Наприклад, гiперопiка, надмiрна увага до хвороби та її симптомiв з боку родичiв у тривожного пацiєнта можуть пiдсилювати його фiксацiю на переживаннях, сприяти \"втечi в хворобу\", погiршуючи його стан, або ж викликати негативне ставлення до лiкування в агресивних осіб. Це пiдтверджує думку про необхiднiсть певної психологiчної корекцiї взаємин родичів з пацієнтом.

Важливим принципом медико-психологiчних дослiджень виступає системний аналiз складного опосередкування психiки людини її дiяльнiстю, спiлкуванням з iншими людьми, способом життя взагалі. Змiни в психiцi людини та її поведiнцi, спровокованi хворобою, в першу чергу, опосередковуються особистiсними якостями, системою взаємин, їх цiлiснiстю, рiвнем розвитку, темпераментом i структурою її мотивацiйної сфери. Важливо зазначити, що хвороба, впливаючи на психiку, виразніше виявляє тi її характеристики, якi при здоровому функцiонуваннi психiки дослiджувати особливо важко.

Взаємна зумовленiсть психологiчних особливостей хворого i характеристик його захворювання виявляється на прикладi формування характерологiчних рис хворих на епiлепсiю. Для бiльшостi з них притаманнi надмiрна педантичнiсть, лицемірство у поєднаннi з жорстокiстю i байдужiстю. Один iз напрямiв медико-психологiчних дослiджень полягає саме у порiвняннi таких груп людей, оскiльки з\'ясування комплексу факторiв, що протистоять патогенному впливу захворювання на поведiнку i психiку людини, визначення особистiсних параметрiв стiйкостi до хвороби можуть вiдiгравати провiдну роль у розвитку комплексу профiлактичних заходiв.

Надзвичайно важливими є дослiдження впливу психiки на виникнення, перебiг i лiкування заxворювання. Значення психiчного фактора в етiологiї захворювання виявляється при дослiдженнi психогенних розладiв, серед яких особливе мiсце посiдають неврози. Вивченням цiєї патології займаються рiзнi фахiвцi: лiкарi, психологи, фiзiологи, бiохiмiки. Запропонована патогенетична концепцiя неврозiв, що ґрунтується на теорiї взаємин особистостi, дає змогу показати, що клiнiчнi форми неврозiв є результатом порушення особливо значущих взаємин людини, якi призводять до виникнення внутрiшньоособистiсного конфлiкту, тип якого вiдповiдає основним формам неврозiв. Неврози розглядаються як одна з моделей хронiчного емоцiйного стресу, що дозволяє усвiдомити характер їх зумовленостi, для яких провiдним етiологiчним фактором є психологiчний.

Значно меншою мірою дослiджено значення психiчного фактора у виникненнi iнших психiчних розладiв. Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що у виникненнi тяжких психiчних захворювань (шизофренiя, манiакально-депресивний псиxоз) психотравмуючi обставини виступають пусковим механiзмом, а соцiально-психологiчне оточення, умови життя та виховання iстотно впливають на перебiг захворювання i його прогноз.

Вивчення психiчних змiн за рiзних соматичних захворювань i дослiдження ролi психiчного фактора у виникненнi психiчних розладiв вiдображенi у психосоматичному напрямі медицини. Дослiдження \"особистих профiлiв\" допомагає виявити схильнiсть до виникнення певного соматичного захворювання. Так, уже створенi профiлi особистостi хворих з бронхiальною астмою, виразковою хворобою, гiпертонiєю.

Комплексне дослiдження складних психосоматичних проблем є одним iз найактуальнiших завдань медичної психологiї, яке вимагає виявлення власне психологiчних аспектiв зв\'язку психiчного i соматичного. Велике значення у дослiдженнi цих взаємозв\'язків мають дослiдження психологiчного стресу. Особливе мiсце серед медично-психологічних проблем посiдає проблема алкогольної, наркотичної, медикаментозної залежності, значну роль у розвитку якої вiдiграють соцiально-психологічнi фактори. Психiка людини — це фактор, який не тiльки сприяє виникненню захворювання, а й забезпечує стiйкiсть до нього, пiдвищує опiрнiсть i посилює боротьбу з хворобою. Такi якості особистості, як критичнiсть, емоцiйно-вольова стiйкiсть, фрустрацiйна толерантнiсть запобігають руйнівному впливу багатьох хворобливих станiв, допомагають людині знайти конструктивний вихiд з психотравмуючих життєвих обставин.

Провiдну роль дослiджень особистостi, системи її взаємин, вивчення механiзмiв психологiчного захисту хворої людини визнають практично усi психологи, якi працюють у цiй галузi. Однак медична практика сьогоднi ще не завжди готова прийняти i використати данi психологiчних дослiджень у постановцi клiнiчного дiагнозу. Iнодi психологiчнi показники дають змогу оцiнити стан людини ранiше, нiж за допомогою фiзiологiчних проб.

Слiд зазначити, що змiни у перебiгу психiчних процесiв часто передують появi клiнiчних симптомiв захворювання. Дуже важливо навчитися їх виявляти та iдентифiкувати. Вивчення ролi психологiчних факторiв у виникненнi хвороби, її перебiгу та лiкуваннi, оволодiння спецiальними методами аналiзу особистостi хворої людини допомагають глибше зрозумiти джерела i причини захворювання, точнiше поставити дiагноз i допомогти у виборi методiв лiкування.

Особлива складнiсть i водночас важливiсть проблеми розмежування норми i патології психiки виявляється у раннiй дiагностицi психiчних захворювань, в її суміжних станах. Значення середнiх психологічних величин, аналогічно з тими, які у соматичнiй медицинi характеризують норму показниками температури, частоти пульсу та дихання, висоти кров\'яного тиску, дозволяють відстежувати показники психомоторних реакцiй, кiлькiснi та якiснi характеристики розумового розвитку. Ці динамiчнi величини змiнюються залежно вiд обставин у рiзнi моменти життя людини, а їх коливання дозволяють своєчасно виявити патологію розвитку.