ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Лікування гострих вірусних гепатитів

Реферат на тему:

Лікування гострих вірусних гепатитів

Гострий вірусний гепатит (ГВГ) — системна інфекція, що вражає переважно печінку. ГВГ часто викликається гепатотропними вірусами (віруси гепатиту А, B, C, D, E), однак ураження печінки можуть спричиняти й інші вірусні інфекції (цитомегаловірус, вірус простого герпесу, Коксакі вірус, аденовірус). В той час як гепатити А і Е здебільшого є самолімітуючими, інфекція гепатиту С і дещо меншою мірою — гепатиту В досить виражено схильні до хронізації.

При викладенні основних положень даного керівництва слід відзначити, насамперед, його основну відмінність від інших керівництв з лікування гострих вірусних гепатитів — усвідомлення того, що в багатьох випадках ГВГ погано піддається лікуванню. Крім того, важливим моментом щодо лікування ГВГ є те, що терапія переважної більшості випадків має бути підтримуючою і не потребує госпіталізації або призначення специфічних препаратів. Хірургічне лікування протягом гострого періоду у випадку помилково встановленого діагнозу може бути небезпечним. Нераціональне лікування даного захворювання спостерігається досить часто, особливо в погано обладнаних закладах. У більшості гострих випадків перебіг вірусного гепатиту є безсимптомним. Якщо ж симптоми присутні, вони досить подібні при всіх п\'яти різновидах ГВГ. Однак при цьому важливо пам\'ятати, що віруси, втягнуті в прогресування захворювання, відрізняються, як і наслідки та можливість переходу захворювання в хронічну форму.

  • Гепатит А — самолімітуючий. Рівень фульмінантної печінкової недостатності дуже низький, ризик смертності у віці після 40 років становить 1 %.

  • - Гепатит В — самолімітуючий у 95 % випадків (тільки у дорослих), відрізняється у дітей до 5 років.

  • - Гепатит С — самолімітуючий в 20–50 % випадків (> 90 % при лікуванні монотерапією альфа-інтерфероном).

  • - Гепатит D — самолімітуючий, подібно до гепатиту В.

  • - Гепатит Е — самолімітуючий. Загальна фатальність всіх випадків фульмінантної печінкової недостатності 1–3 %, у вагітних жінок — 15–25 %.

В більшості випадків ГВГ необхідне лише підтримуюче лікування.

Інше важливе зауваження полягає в ідентифікації груп ризику. Наприклад, у вагітних дуже важливо виключити HEV. Крім того, ГВГ більш небезпечний у дорослих, ніж у дітей, особливо після 40 років, а також якщо перебігає на фоні хронічних захворювань печінки. Отже, найбільш вразливими є люди похилого віку й особи з хронічними захворюваннями печінки.

В цілому, щодо визначення підходів лікування ГВГ ключовими є такі положення:

  • гострий гепатит може бути викликаний вірусом, токсином або бути першим проявом хронічного захворювання печінки;

  • гострий вірусний гепатит здебільшого є самолімітуючим;

  • у більшості випадків гострих проявів гепатиту найкраще не вживати заходів, за винятком припинення прийому гепатотропних медикаментів, зокрема — оральних контрацептивів;

  • вітаміни не відіграють ніякої ролі в лікуванні ГВГ (особливо велика кількість внутрішньовенних вітамінів призначається в країнах, що розвиваються);

  • обмеження білка в раціоні не відіграє ніякої ролі у випадку неускладненого гострого гепатиту (особливо це поширено в країнах, що розвиваються, де пацієнти необррунтовано позбавляються білка, що призводить до білкової недостатності з усіма наслідками, що випливають з цього);

  • розпочинати фізичні вправи необхідно, щойно пацієнт відчуває себе спроможним їх виконувати, немає необхідності тримати хворого в ліжку;

  • підвищений рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) в плазмі крові є кращим індикатором пошкодження при гострому гепатиті, але він не відбиває тяжкість захворювання (для цього потрібно визначати рівень білірубіну);

  • всі форми гострих вірусних гепатитів представлені однаковими симптомами;

  • необхідно враховувати ендемічність (наприклад, гепатит А вражає переважно дітей в ендемічних районах, оскільки після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет);

  • обов\'язково переконайтеся, що є випадок гострої інфекції, а не загострення хронічного латентного захворювання;

  • слід пам\'ятати, що гострий перебіг можуть мати й інші захворювання печінки (наприклад, аутоімунний гепатит);

  • важливо ідентифікувати шляхи передачі, профілактику і вакцинацію захворювання;

  • новонародженого від вагітної з HBV необхідно захищати анти-НВ вакциною і анти-НВ антитілами одразу після

Гострий гепатит А

Патогенез і перебіг

Вірус гепатиту А (HАV) — це РНК-вмісний вірус типу Рicornaviridae. Головною його особливістю є здатність до самолімітування. Середня тривалість інкубаційного періоду HАV становить 28 днів, однак може коливатися від 15 до 45 днів.

HАV інфекція здебільшого є самолімітуючою і не вимагає лікування, однак необхідно вакцинувати контактних осіб, особливо в районах з низькою поширеністю.

Хронічної інфекції при гепатиті А не існує, інфекція HАV дає довічний імунітет. Дуже рідко можливі рецидиви захворювання протягом 6–9 місяців.

Ризик печінкової недостатності при блискавичному перебігу дуже низький і становить 0,01–0,1 %, збільшуючись із віком і за наявності хронічних захворювань печінки. У осіб після 40 років рівень смертності становить 1 %.

Епідеміологія та поширеність

Щорічно у світі реєструється 1,5 млн випадків гострого гепатиту А, або, в залежності від ендемічності району, 150 випадків на 100 000 населення — здебільшого в районах з низьким рівнем гігієни та слабкою санітарною інфраструктурою. Поширеність інфекції гепатиту А прямо залежить від соціально-економічних умов. Інфекція зустрічається переважно в дитячому віці; у країнах, що розвиваються, 90 % дітей заражені вірусом гепатиту А.

Фактори ризику

Вірус HАV знаходять у випорожненнях осіб з гострим HАV в безсимптомний період і на ранніх стадіях захворювання. HАV поширюється переважно фекально-оральним шляхом (предмет, контамінований вірусом із випорожнень інфікованого, попадає до рота неінфікованого). Найбільша кількість епізодів передачі вірусу спостерігається при контакті з членами сім\'ї, туристами, що прибули з ендемічних районів, від статевого партнера, через їжу, приготовану інфікованою людиною, а також через дітей у дитячих садках.

Групами ризику та умовами для інфікування HАV є:

  • діти, що проживають у незадовільних санітарних умовах у районах з низьким рівнем гігієни;

  • діти, що проживають у районах з високою поширеністю HАV;

  • бездомні особи;

  • особи, що займаються анальним сексом;

  • особи, що нелегально використовують ін\'єкції;

  • погані санітарні умови;

  • особи, що вживають в їжу продукти високого ризику (наприклад, сирих морських тварин);

  • денні працівники дитячих садків та сім\'ї дітей, які відвідують ці заклади;

  • особи, що подорожують в ендемічних регіонах.

Діагноз та диференційний діагноз

Усі форми гострого вірусного гепатиту початково перебігають однаково. Вірус HАV достовірно діагностується за допомогою анти-HАV IgM (наявність анти-HАV IgG свідчить про перенесену інфекцію в минулому). Персистування анти-HАV IgM інколи визначається також при аутоімунному гепатиті. У дітей перебіг захворювання здебільшого безсимптомний, а у дорослих інфекція HАV, як правило, супроводжується симптомами.

Основними симптомами захворювання на гепатит А є:

  • жовтяниця (жовтушність шкіри та склер);

  • швидка втомлюваність;

  • біль у животі;

  • втрата апетиту;

  • нудота;

  • діарея;

  • лихоманка;

  • темний колір сечі;

  • рецидив, що супроводжується холестазом або сироватковою хворобою.