ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Краснуха → Реферат


Висип на шкірі з\'являється одночасно по всьому тілу. Характер висипу в типових випадках розеольозний та дрібно-плямисто-папульозний. Елементи його між собою не зливаються. Найбільша концентрація висипу — на розгинальній поверхні кінцівок, спині, сідницях, зовнішній поверхні стегон. На другий день чи навіть в кінці першого дня елементів висипу стає значно менше, вони стають дрібноплямистими і зовні схожі на скарлатинозні. Висип зникає швидко, за 1–3 дні, без уворення пігметації чи лущення.

Поліаденіт — постійна ознака краснухи. Характеризується помірним збільшенням лімфовузлів, частіше задньошийних та потиличних. Лімфовузли еластичної консистенції, не спаяні з суміжними тканинами, відзначається незначна їх болючість. Збільшені лімфовузли можна виявити за 5–10 днів до появи висипу і протягом 1–2 тижнів після його зникнення. У деяких людей лімфаденіт після перенесеної краснухи може лишатися протягом багатьох років.

- Катаральні прояви з боку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і кон\'юнктиви спостерігаються непостійно, виражені слабко, тривають протягом 2–3 днів.

- У підлітків та дорослих краснуха має тяжчий перебіг, з більш вираженими ознаками інтоксикації (головний біль, фебрильна температура, озноб, міалгії), та катаральними проявами (сухий кашель, першіння в горлі, виражений кон\'юнктивіт зі сльозотечею, світлобоязню, нежить). Висип, як правило, більш рясний, плямисто-папульозний, з тенденцією до зливання. У дівчат нерідко мають місце артралгії, артрити, що можуть переходити у хронічні форми. Клінічно це проявляється болем, почервонінням, припухлістю суглобів. Вражаються частіше п\'ястно-фалангові суглоби пальців рук, потім колінні та ліктьові суглоби. Симптоми ураження суглобів, як правило, з\'являються через тиждень після появи висипу і зникають протягом наступного тижня. У хлопчиків шкільного віку може виникати тесталгія. Рідко розвивається тромбоцитопенія, яка в 56 % випадків може набувати хронічний перебіг [8].

Найсерйознішим ускладненням краснухи є аутоімунний енцефаліт, який зустрічається в одному на 5–10 тис. випадків інфекції. Він виникає найчастіше у дітей шкільного віку та у дорослих, як правило, наприкінці екзантематозного періоду, але іноді — за декілька днів до появи висипу. Енцефаліт починається гостро: на фоні нормальної чи субфебрильної температури тіла з\'являються ознаки порушення свідомості, генералізовані клоніко-тонічні судоми, потім приєднуються вогнищеві симптоми. Найбільш загрозливими є центральні порушення серцевої діяльності та дихання. Часто в процес залучаються і мозкові оболонки — розвивається менінгоенцефаліт. Прогноз уражень центральної нервової системи при краснусі серйозний — летальність становить 20–35 %, у 30 % випадків мають місце залишкові явища.

У 1975 р. вперше було повідомлено про випадок прогресуючого краснушного паненцефаліту, що зустрічається в молодому віці (10–20 років) і проявляється зниженням координації рухів та інтелекту. Хвороба має прогресуючий характер і закінчується летально протягом 1–10 років. У головному мозку виявляються розширення бічних шлуночків, зміни білої речовини, яка стає сірою, м\'якою, демієлінізація та втрата глії клітинами, ураження судин. Вважається, що процес має імунопатологічну природу. Описаний також у хворих на краснуху синдром Гієна–Барре [10].- Зміни периферичної крові в період висипу при краснусі характеризуються лейкопенією, лімфоцитозом і підвищенням вмісту плазматичних клітин (клітин Тюрка) до 10–15 %.

Діагноз набутої краснухи базується на клініко-епідеміологічних даних. Специфічні методи діагностики:

  • вірусологічний — полягає у виділенні вірусу з носоглоткових змивів, крові, калу, сечі та інших середовищ організму;

  • серологічний — обстеження шляхом визначення РПГА проводиться два рази: на 1–3-й день хвороби та через 7–10 днів. Доказом гострої краснушної інфекції є наростання титру антитіл у 4 рази і більше. Методом імуноферментного аналізу визначають специфічні антитіла класу IgM та низькоавідні IgG, що утворюються на початку імунної відповіді і свідчать про гостру інфекцію. Високоавідні IgG залишаються на все життя і є свідченням перенесеної інфекції. Також діагноз краснухи може бути підтверджений при наростанні титру специфічних IgG в динаміці захворювання.

Лікування

На сьогодні специфічні методи лікування як вродженої, так і набутої краснухи відсутні, але деякі автори рекомендують у дітей з ВК застосовувати препарати рекомбінантного альфа-інтерферону [5].

Хворі на неускладнену набуту краснуху лікуються в домашніх умовах. Ліжковий режим протягом гострого періоду — симптоматична терапія. Хворих з ВК на першому етапі лікують у профільному стаціонарі — залежно від характеру провідних клінічних синдромів.

При краснушному енцефаліті призначають кортикостероїдні гормони в дозі 5–10 мг/кг маси тіла по преднізолону парентерально протягом 3–5 днів з подальшим переходом на пероральний прийом препарату в дозі 2 мг/кг протягом 2–3 тижнів із поступовим зниженням дози.

Патогенетична терапія спрямована на запобігання розвитку набряку головного мозку, гіпертермії, судом тощо.

Профілактика

Специфічна профілактика краснухи здійснюється живою краснушною вакциною у віці 12–15 місяців з подальшою ревакцинацією в 6 років, а дівчатам — ще і в 15 років. Щеплення проводять моновакциною чи комбінованою вакциною, до якої входять вакцини проти краснухи, кору та паротитної інфекції. Імунітет формується у 95 % вакцинованих.

Д. Клоерті та Е. Старк (2002) рекомендують серонегативних жінок, які не інфікувалися під час вагітності, імунізувати проти краснухи відразу після пологів. Не слід проводити вакцинацію під час вагітності у зв\'язку з ризиком для плода. Слід уникати запліднення яйцеклітини протягом 3 місяців після імунізації. Жінкам, які отримали вакцинацію проти краснухи, не рекомендується грудне вигодовування новонародженого.

Діти з ВК повинні розцінюватися як потенційно небезпечне джерело інфекції для оточуючих, і по відношенню до них необхідно застосовувати відповідні протиепідемічні заходи. З метою своєчасної діагностики ВК та попередження поширення краснухи серед населення доцільно всіх новонароджених з вродженими вадами обстежувати на маркери захворювання.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, діти з підозрою на ВК чи клінічним проявом ВК повинні госпіталізуватися у спеціально організовані в регіонах медичні установи, створені на базі стаціонарів, в яких надається допомога дітям з вродженими вадами (серцево-судинна хірургія, офтальмологія, неврологія, інтенсивна терапія новонароджених) [9].

Література

[1] Анджапаридзе О. Г., Червонский Г. И. Краснуха. – М.: Медицина, 1975.

[2] Бережной В. В., Моисеенко Р. А., Педан В. Б. Cостояние и перспективы снижения смертности детей в возрасте от 1 года до 17 лет в Украине// Соврем. педиатрия. – 2003. – № 1. – С. 26–28.

[3] Клоерті Д., Старк Е. Посібник з неонаталогії. – К.: Фонд допомоги дітям Чорнобиля, 2002.

[4] Краснуха. Синдром врожденной краснухи: Информ. сб. – М.: Пастер Мерье Коннот, 1998.

[5] Малкова Е. М., Терещенко И. П., Гришаева О. Н. Изучение роли вируса краснухи в формировании врожденных пороков развития методом РТ-ПЦР// Дет. инфекции. – 2004. – № 3. – С. 5–8.

[6] Нисевич Л. Л. Современные проблемы врожденной краснухи// Дет. доктор. – 2000. – № 5. – С. 26–30.