ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Клінічний досвід застосування Мікосисту та Гропринозину® у хворих з хронічними кандидозними вульвовагінітами

Зважаючи на отримані дані, ми призначали Гропринозин при 1-му та 2-му варіантах дії по 50 мг/кг маси тіла, при 3-му — по 100 мг/ кг протягом 7–10 днів. При 4-му варіанті, тобто у разі відсутності індивідуальної чутливості лімфоцитів до препарату in vitro, Гропринозин в комплексну терапію не включали [1].

Хворі основної групи були розподілені на 2 підгрупи:

І підгрупа (27 осіб) — була призначена комплексна терапія Мікосистом (за схемою: по 150 мг двічі з інтервалом 72 год, потім, починаючи з 7-го дня від початку лікування, — по 50 мг кожен день протягом тижня) та Гропринозином — 50 мг/кг (у середньому 1000 мг 4 рази на добу) протягом 7–10 днів;

ІІ підгрупа (25 пацієнток) — отримували Мікосист за тією самою схемою — 150 мг.

Клінічний досвід застосування Мікосисту та Гропринозину® у хворих з хронічними кандидозними вульвовагінітами

Результати та їх обговорення

У таблицях 1 і 2 наведені дані, що характеризують динаміку імунологічних показників у хворих на кандидозний вульвовагініт, до комплексної терапії яких був включений Гропринозин, і у пацієнток, які одержували традиційну терапію Мікосистом.

Аналіз змін клітинного імунітету обстежених хворих показав, що до лікування кількість Т-лімфоцитів як у І, так і в ІІ підгрупах була достовірно меншою, ніж у здорових осіб. Під впливом лікування із застосуванням Гропринозину достовірно збільшилася кількість Т-лімфоцитів, і після закінчення терапії ці показники вже не відрізнялися від норми. У хворих ІІ підгрупи вміст Т-лімфоцитів теж підвищувався, але до завершення курсу норми не досяг. Такі самі зміни відбувалися і в динаміці функціонального стану Т-лімфоцитів (в реакції РБТЛ з ЛМ) (табл. 1). У хворих обох підгруп основної групи до лікування була достовірно знижена кількість CD4+ і CD8+ у порівнянні з показниками пацієнтів контрольної групи (р < 0,05).

Відзначалися також зміни в субпопуляційному складі Т-лімфоцитів. У всіх хворих основної групи до лікування була достовірно зменшена кількість CD4+ і CD8+, причому пригнічення Т-лімфоцитів, які виконують хелперну функцію, було більш значущим, що позначилося на зменшенні імунорегуляторного індексу (співвідношення CD4+/CD8+). Після лікування у пацієнток, які одержували в комплексній терапії Гропринозин, відновлювалися кількісні значення субпопуляцій Т-лімфоцитів і був усунутий їх дисбаланс (нормалізувався імунорегуляторний індекс). А у хворих, які отримували традиційну терапію, відновлювалися тільки значення CD8+, імунорегуляторний індекс залишався зниженим. Така сама динаміка спостерігалася і щодо кількості натуральних кіллерів.

Зміни деяких показників гуморальної ланки імунітету представлені в таблиці 2. Так, кількість В-лімфоцитів (CD19) у обстежених хворих на початку і в кінці лікування достовірно не відрізнялася від відповідного показника у здорових осіб.

Кількість циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) до лікування у всіх пацієнтів була значно вищою за норму. Після лікування нормалізація показників відмічалася лише у хворих, в комплексну терапію яких був включений Гропринозин.

Ефективність лікування оцінювали за результатами клініко-лабораторних тестів на 10–12-й день та через 6–8 тижнів від початку лікування. У таблиці 3 наведені дані про результати клінічного одужання та наявність рецидивів у хворих на хронічний кандидозний вульвовагініт.Слід зазначити, що симптоми захворювання (кількість виділень, відчуття печії та подразнення статевих органів) зменшувалися в обох підгрупах хворих вже на 2–3-й день. У всіх пацієнток І підгрупи, які приймали Мікосист та Гропринозин, вже після першого курсу лікування відзначалася санація мазків, а пацієнткам ІІ підгрупи, які одержували лише Мікосист, був призначений повторний курс терапії. Через 6–8 тижнів у жодної хворої І групи рецидивів не було, а у ІІ групі рецидиви захворювання виникли у 4 (16 %) пацієнток.

Висновки

1. Запропоновані схеми лікування хворих на хронічний вагінальний кандидоз є ефективними, але схема із застосуванням імуномодулятора Гропринозину в комплексній терапії є більш раціональною, сприяє усуненню вторинного імунодефіциту, що значно поліпшує клінічний перебіг захворювання та попереджає рецидиви інфекції.

2. Враховуючи високу ефективність запропонованих схем, можна рекомендувати застосування Мікосисту та Гропринозину для лікування невагітних жінок, хворих на вагінальний кандидоз.

Література

[1] Дифференцированные методы иммунокоррекции при туберкулезе и неспецифических заболеваниях легких: Метод. рекомендации/ Чернушенко Е. Ф., Когосова Л. С., Панасюкова О. Р. и др.

[2] Земсков В. М. Иммуномодулирующие свойства препаратов инозина и их аналогов// Успехи современной биологии. – 1989. – Т. 107. – Вып. 1. – С. 69–78.

[3] Кашкин П. Н., Лисин В. В. Практическое руководство по медицинской микологии. – Л., 1983.

[4] Хаитов Р. М., Пинегин Б. В. Иммуномодуляторы и некоторые аспекты их клинического применения// Клин. медицина. – 1996. – № 8. – С. 7–13.

[5] Deborah M., Campoli R., Eugene M. et al. A Preliminary Review of its Pharmacodinamic and Pharmacokinetic Properties, and Therapeutic Efficacy// Drugs. – V. 32, № 5. – P. 382–424.

[6] Corey L., Chiang W. T., Stamm W. E. et al. Effect of isoprinosine on cellular immune responce in initial genital herpes virus infection// Abstract. Clinical Research. – 1989. – V. 27. – P. 41A.