ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Клініко-діагностична характеристика та принципи лікування пневмоній у новонароджених

Реферат на тему:

Клініко-діагностична характеристика та принципи лікування пневмоній у новонароджених

Запалення легеневої тканини, основою якого є інфекційний токсикоз, дихальна недостатність, водно-електролітні та інші метаболічні порушення з патологічними розладами в усіх органах і системах дитячого організму. Це група різних за етіологією, патогенезом та морфологічними характеристиками гострих вогнищевих інфекційно-запальних захворювань легень з обов\'язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації.

Пневмонії новонароджених є результатом антенатального (до пологів), інтранатального (під час пологів) та постнатального інфікування.

Факторами ризику розвитку пневмонії у новонароджених є:

  • чоловіча стать,

  • недоношеність,

  • хронічні захворювання (муковісцидоз, бронхолегенева дисплазія, звична аспірація їжі, імунодефіцитні стани),

  • вроджені вади серця, особливо з перевантаженням малого кола кровообігу,

  • низький соціально-економічний рівень сім\'ї, погані побутові умови,

  • наявність старшої дитини, особливо з організованого колективу,

  • промислове забруднення атмосферного повітря.

Етіологія пневмоній новонароджених здебільшого відтворює спектр урогенітальних інфекцій у жінок репродуктивного віку даного регіону. Постнатальні пневмонії частіше спричиняються стрептококами групи В, рідше — E. coli, Klebsiella pneumoniae, St. aureus, St. epidermalis, а антенатальні — стрептококами групи G, D, Ch. trachomatis, Ureaplasma urealiticum, Listeria monocytogenes, Treponema pallidum.

У недоношених дітей та за недостатності гуморальної ланки імунітету спостерігаються також пневмококові, стафілококові, цитомегаловірусні пневмонії. При первинних клітинних імунодефіцитах, у тому числі у ВІЛ-інфікованих, та на фоні тривалої терапії глюкокортикоїдами пневмонії частіше зумовлені P. carinii, M. avium, грибами роду Candida, Aspergilus. Часто зустрічаються вірусно-бактеріальні та бактеріально-грибкові асоціації (65–80 %).

Серед госпітальних штамів провідне місце займає Ps. aeruginosa (5,8–44 %).

Хоча вентилятор-асоційовані пневмонії вилучені з останньої міжнародної класифікації хвороб (МКХ) і розглядаються у групі нозокоміальних, проте вони мають певну етіологічну специфіку. Пневмонія, що розвинулася в перші 72 год штучної вентиляції легень (рання), переважно спричинена аутофлорою (Str. pneumonie, H. influenzae, Ps. aeruginosa, M. pneumonie), а після третьої доби (пізня) — Ps. aeruginosa, Кl. pneumonie, Acinetobacter, Serracia, St. aureus, Candida albicans.Основою систематизації пневмоній новонароджених у МКХ-10 є етіологічний критерій та період, в який розпочалося захворювання:

Р23 — вроджена пневмонія,

J13 — пневмонія, спричинена Str. pneumoniae,

J14 — пневмонія, спричинена Haemophilus influenzae,

J15 — бактеріальна пневмонія, не класифікована в інших рубриках,

J17 — пневмонія при бактеріальних захворюваннях, які класифікуються в інших рубриках (рисунок).

Тригерні механізми неонатальних пневмоній:

  • перинатальне інфікування,

  • аспірація навколоплідних вод,

  • незрілість легеневої тканини, ателектази, порушення кровообігу в легенях,

  • респіраторний дистрес-синдром.

Тяжкість пневмонії у новонароджених визначається наявністю та вираженістю ендотоксикозу, легенево-серцевої недостатності, площею ураження, деструкцією легеневої тканини, тобто наявністю ускладнень.

Клінічні критерії діагнозу пневмонії новонародженої дитини:

  • обтяжений анте- та інтранатальний анамнез (хвороби матері в період вагітності, фетоплацентарна недостатність, гіпоксія плоду);

  • блідість, периоральний та акроціаноз;

  • кряхтіння при диханні (з особливим стогнучим звуком);

  • напруження і роздування крил носа, втягнення податливих ділянок грудної клітки;

  • дихальна аритмія (епізоди тривалого апное та тахіпное — до 80–100 дихань за 1 хв), у зрілих новонароджених — частота дихань понад 60 за 1 хв;

  • швидке наростання легенево-серцевої недостатності та токсикозу;

  • м\'язова гіпотонія, пригнічення рефлексів новонародженої дитини;

  • гепатолієнальний синдром;

  • втрата маси тіла;

  • покашлювання, рідше — виражений кашель;

  • гарячка, проте у незрілих новонароджених температурна реакція може бути відсутня;

  • дані гемограми — нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво;

  • розвиток гіпотермії та відсутні чи мізерні зміни у загальному аналізі крові свідчать про тяжкий перебіг захворювання, зрив адаптаційних механізмів дитини.

Прогностично несприятливі критерії:

  • гіпотермія,

  • землисто-сірий колір шкіри, воскова блідість,

  • склерема,

  • парез кишківника,

  • ослаблені тони серця, перевантаження правого шлуночка.

Вроджені пневмонії дебютують у перші 4 доби життя, інтранатальні — на 5–6-й добі, постнатальні — після 6-ї доби.

У недоношених, особливо у дітей з малим терміном гестації, пневмонія дебютує з проявів дихальної недостатності, що швидко переходять в апное з наростанням ціанозу та гемодинамічних розладів (табл. 1).

Параклінічні дослідження:

  • оглядова рентгенографія органів грудної клітки у вертикальному положенні;

  • гемограма, загальний аналіз сечі;

  • за показаннями — дослідження електролітів у крові, рівнів білірубіну та його фракцій, трансфераз, сечовини, креатиніну; протеїнограма, коагулограма, імунограма, електрокардіограма;

  • дітям у тяжкому стані проводиться моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та дихання, визначається сатурація кисню в крові;

  • по можливості слід верифікувати етіологію захворювання (методами ПЛР, ІФА — специфічні IgA, IgM, IgG, бактеріологічне дослідження матеріалу від хворого — бактеріоскопія, посів).