ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Закрепи та принципи їх лікування

Клінічна картина закрепів досить різноманітна і значною мірою, особливо в разі симптоматичних закрепів, залежить від етіологічного фактору і особливостей патогенезу основного захворювання, що слід враховувати при диференційній діагностиці. Тому при появі закрепів потрібно провести діагностичний пошук за представленою нижче схемою.І етап: а) оцінка клінічних даних; б) рентгенологічне дослідження кишківника (дозволяє оцінити анатомічний стан товстої кишки: подразнення або нормальна її будова при функціональних розладах, пухлині, аномалії або мегаколон, характерні для обструкції; гіпогангліоза, ідіопатичного розширення);ІІ етап: колоноскопія, гістологічне і гістохімічне дослідження біоптатів слизової оболонки кишки;ІІІ етап: спеціальні методи обстеження, які дозволяють оцінити моторно-евакуаторну функцію товстої кишки, мікробний спектр, вміст летучих жирних кислот (інтегральний показник мікробного ценоза), стан запирального апарата прямої кишки, функцію інших органів і відділів шлунково-кишкового тракту, ендокринного апарату, вегетативної нервової системи (для жінок обов\'язковим є огляд гінекологом з метою визначення положення матки). Виконання програми обстеження дозволяє відповісти на основне питання: закреп викликаний органічним захворюванням чи є функціональним розладом [7].

Лікування закрепу залежить від його типу та факторів, якими він спричинений. Так, нормалізація стільця при органічних закрепах насамперед залежить від ефективності лікувальних заходів щодо основного захворювання. Терапевтична тактика при функціональних закрепах включає наступні напрями.

Важливе значення надається режиму фізичної активності та психотерапії. Пацієнту слід пояснити, що треба добиватися випорожнення кишківника вранці після достатньо об\'ємного сніданку (щоб використати шлунково-кишковий рефлекс) і не подавляти позив до дефекації через поспіх, соромливість, огиду до громадського туалету тощо. За 30 хвилин до сніданку слід випити склянку холодної води (краще газованої). У туалеті хворий повинен прийняти позу, найбільш сприятливу для акту дефекації.Якщо дозволяє стан серцево-судинної системи, то хворому слід дотримуватись активного рухового режиму, займатися плаванням, гімнастикою, ходінням на лижах, спортивними іграми тощо.Призначаючи дієтотерапію, треба враховувати дані анамнезу про несприйняття пацієнтом деяких харчових продуктів. При цьому слід уникати значних обмежень харчового раціону. В разі гіпокінетичного закрепу до раціону має входити щонайменше 1,5-2 л рідини та продукти, що сприяють випорожненню кишок: кисле молоко, чорний хліб або хліб, випечений із пшеничного борошна грубого помелу, кислі фрукти та овочеві соки (капустяний, буряковий, моркв\'яний, сливовий), овочі, фрукти, крупи, олія. Обмежується вживання овочів, які зумовлюють метеоризм (бобові, капуста, шпинат, щавель тощо), продуктів, багатих на ефірні олії (редька, цибуля, часник), і тих, що гальмують випорожнення (міцний гарячий чай, какао, червоне вино, чорниця, манна та рисова каші, слизисті супи, киселі). За відсутності протипоказань перед їжею доцільно рекомендувати \"дієту з зеленню\", яка складається зі 100 г салату з сирих овочів 3 рази на день.При закрепах гіперкінетичного типу застовують малошлакову дієту (одноденний кефір, протерта клітковина тощо) з домішком жирів, поступово додаючи до їжі спочатку відварені овочі, а потім і сухі. Для покращення кишкового транзиту використовуються висівки, які значно збільшують добову кількість калу (1 г клітковини дає приріст 20 г дефекалій). Рекомендується починати з трьох чайних ложок пшеничних висівок на день, а далі, за показами, дозу можна збільшити до 3-6 столових ложок на добу.

Фізіотерапевтичні методи лікування призначаються при закрепах з урахуванням типу порушень моторної функції товстої кишки [4, 5, 9].При закрепах з гіпомоторною дискінезією рекомендуються фізіотерапевтичні процедури, які сприяють підвищенню тонусу черевної стінки і нормалізації моторики кишок: сидячі ванни (температура 28-30 оС) з одночасним самомасажем живота по 3-5 хвилин через день, висхідний душ, підводний душ-масаж, електрофорез з кальцієм, прозерином, ультразвук за лабільною методикою по ходу несхідної і сигмоподібної кишок тривалістю 3-5 хвилин через день, діадинамотерапія, ультрафіолетове опромінення передньої стінки живота.При переважно спастичному характері закрепу показані грязьові, парафінові, озокеритові аплікації на нижню частину живота. Крім того, призначають настойку валеріани, собачої кропиви, шишок та залозок хмелю, броміди, вегетативні гармонізатори. Іноді на короткий час доводиться призначати транквілізатори. Вибір психотропного препарату залежить від невротичних розладів; при цьому перевага надається транквілізаторам з ноотропною дією (адаптол по 0,3-0,6 г 2-3 рази на день, ноофен по 0,25-0,5 г 2-3 рази на день).У випадках, коли зазначені лікувальні заходи, застосовувані систематично протягом 3-4 місяців, не усунули закрепу, призначають препарати проносної дії, які за механізмом впливу на випорожнення кишківника поділяють на 4 групи [8]: 1) засоби, що викликають хімічне подразнення рецепторного апарату кишки: похідні антрахінонів (препарати сени, крушини, ревеню), похідні дифенілметану (бісакодил, лаксанедин, дульколакс, гутталакс), агоністи 5-НТ4-рецепторів кишківника, касторова олія;2) засоби з осмотичними властивостями (натрію сульфат, магнію сульфат, сіль карлаварська, лактулоза, форлакс, фортранс, норгалакс);3) засоби, що збільшують об\'єм вмісту кишківника (висівки, метилцелюлоза, морська капуста);4) засоби, які сприяють пом\'якшенню калових мас і їх ковзанню (вазелінова та мигдалева олія, свічки з гліцерином).Починають з вазелінової олії по 1-2 столові ложки на добу протягом 1-12 днів, оскільки більш тривале його застосування може порушувати всмоктування жиророзчинних вітамінів (ретинолу, кальциферолу, нафтохінонів). У людей старечого віку масло може просмоктуватися через слабкий зовнішній відхідниковий стискач і викликати у цій зоні сверблячку. В осіб похилого віку, а також у лежачих, дуже ослаблених хворих і тих, що страждають на шлунково-стравохідний рефлюкс, може виникнути аспіраційна масляна пневмонія.З метою змазування слизової оболонки кишківника і розм\'якшення калових мас використовують також мигдалеве масло по 1 чайній ложці 2 рази на день.Серед проносних засобів, які стимулюють функцію кишківника шляхом пригнічення процесів всмоктування іонів натрію і води в кишківнику і підвищення кишкової секреції, найчастіше використовують препарати, що містять антраглікозиди; їх проносний ефект виявляється за 8-12 годин після вживання. Природні антраглікозиди входять до складу наступних препаратів: корінь ревеню в порошках і таблетках по 0,5 г (призначають по 0,5-1 г на ніч або 2 рази на день), кора крушини у вигляді узвару (20 г на 200 мл — по 1-2 столові ложки вранці і ввечері), екстракт крушини (по 20-40 крапель вранці і ввечері) і таблетки крушини по 0,2 г (1-2 таблетки на ніч), рамніл (стандартизований препарат кори крушини) в таблетках по 0,05 г (по 1-2 таблетки на ніч), плоди жостера у вигляді узвару (20 г на 200 мл — на 1/2 склянки на ніч), препарати з сени (сенодектин, сенаде, глаксена, тисасен — по 1-3 таблетки на ніч), стеркулії платанолистної у вигляді настоянки (по 20-40 крапель 3 рази на день) і гранул препарату нормакол (по 10 г, попередньо розчинити гранули в 100 мл теплої води, 3 рази на день). Випускаються також комбіновані препарати (агіолакс, регулакс, кафіол), проносні збори.