ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

Табл. 1. Основнi антимiкобактерiальнi препарати (АМБП) та їх дози

Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

VІІ. Наслідки туберкульозу (В90)

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу:а) легень: фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні, кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції) тощо;б) позалегеневої локалізації: рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звапнення, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції).

Виявлення хворих

Чим раніше виявлений хворий на туберкульоз, тим менше здорових людей він встигне заразити і тим вищою буде ефективність лікування. Розрізняють активне і пасивне виявлення хворих.Активне виявлення полягає у цілеспрямованому проведенні закладами загальної лікувальної мережі туберкулінодіагностики серед усіх дітей до 14 років щороку і флюорографії серед населення віком від 15 років один раз у два роки, а серед найбільш схильних контингентів, що входять до групи ризику, — щороку. До активного виявлення хворих відносять випадки, коли хворий звернувся до будь-якого фахівця з іншого приводу, а фахівець активно виявив туберкульоз.Пасивне виявлення полягає в тому, що хворий з симптомами туберкульозу звертається до будь-якого фахівця, який обстежив хворого і діагностував туберкульоз.

Діагностика

Кожен лікар повинен вияснити у свого пацієнта 10 непатогномонічних симптомів туберкульозу легень:1) кашель (понад 3 тижні);2) підвищена втомлюваність;3) втрата апетиту;4) погане самопочуття;5) підвищена пітливість (особливо в нічний час);6) періодичне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр;7) зниження маси тіла;8) нелокалізований біль у грудній клітці;9) задишка при навантаженні;10) кровохаркання.

Об\'єктивно можливі: 1) блідість внаслідок анемії; 2) \"барабанні\" палички при хронічному перебігу процесу (дихальна недостатність); 3) локалізовані хрипи в легенях.

За наявності кашлю (понад 3 тижні) і ще будь-якої з перерахованих ознак кожен лікар зобов\'язаний провести такі дослідження [8]:1. Клінічне обстеження і збір анамнезу. На ризик розвитку туберкульозу може вказувати: 1) перенесений раніше туберкульоз будь-якої локалізації; 2) контакт із туберкульозним хворим у минулому або нещодавно; 3) прибуття з території (відомства), неблагополучної щодо туберкульозу; 4) наявність фонових захворювань (станів), що сприяють зниженню імунітету (цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, ХНЗЛ, ВІЛ-інфікування/СНІД, імуносупресивна, кортикостероїдна, цитостатична терапії).2. Дослідження 3-х порцій мокротиння методом мікроскопії мазків за Ціль-Нільсоном протягом 2-4 днів поспіль. Хворому слід пояснити, як зібрати мокротиння, видати контейнер для збору. Пацієнт збирає мокротиння у присутності досвідченої медсестри, яка заносить наповнений контейнер до клінічної лабораторії.3. Рентгенографія органів грудної клітки в двох проекціях.Ці три дослідження є методами вибору при діагностиці туберкульозу легень. Окрім того, лікар призначає:4. Загальні аналізи крові і сечі (зміни неспецифічні). Гемограма частіше без змін, іноді збільшення числа лейкоцитів до 7-8 тис., зниження кількості лімфоцитів, зростання ШОЕ до 20-30 мм/год. Аналіз сечі змінений при туберкульозі чи амілоїдозі нирок.5. Туберкулінова проба з 2 ТО туберкуліну (малозначима) читається через 72 год і вважається позитивною при інфільтраті (папулі) діаметром 5 мм і більше; при 17 мм і більше, лімфангіті чи регіональному лімфаденіті ймовірність туберкульозу висока.

Симптоматологія позалегеневого туберкульозу залежить від локалізації [1, 4].Туберкульоз нирок і сечовивідних шляхів: часте іноді болюче сечовипускання; тупі поперекові болі, іноді ниркові коліки; піурія; гематурія; припухлість придатків яєчка. Діагностика: якщо посів на неспецифічну мікрофлору негативний, а є часте і болюче сечовипускання з гноєм у сечі, то туберкульоз найбільш імовірний. Зробити мікроскопію і посів сечі на мікобактерії, рентгенографію нирок і грудної клітки.Туберкульоз жіночих статевих органів: безплідність; позаматкова вагітність; біль внизу живота; порушення менструального циклу; загальне нездужання. Пальпаторно — утворення у черевній порожнині (можливий абсцес у маткових трубах). Діагностика: пальпаторно ущільнення в малому тазу; посів менструальної крові на неспецифічну мікрофлору і мікобактерії; рентгенографія статевого тракту і грудної клітки.

Туберкульоз чоловічих статевих органів: дискомфорт в області одного чи обох яєчок (відчуття частіше походять із придатків яєчок); збільшення придатків яєчок, їхнє ущільнення, бугристість; помірна болісність придатків яєчок; абсцес, нориця придатка. Діагностика: ректально простата ущільнена, бугриста, прощупуються сім\'явиносні пухирці; аналіз сечі на неспецифічну мікрофлору і посів на мікобактерії; рентгенографія нирок і грудної клітки.Туберкульоз кісток і суглобів залежно від локалізації ураження: біль і охоронна поза; м\'яка флюктуюча припухлість, інколи нориці; ригідність певних груп м\'язів; лихоманка; зниження маси тіла; незначне підвищення температури шкіри над ураженим місцем; зменшення об\'єму м\'язів на ділянці ураження. Діагностика: рентгенографія місця ураження у двох проекціях; загальний аналіз крові й сечі; мікроскопія і посів виділень із нориць або вмісту, отриманого при пункційній біопсії.

Туберкульоз ока: запалення в оболонці судин у вигляді горбків; туберкульозно-алергічні кератити, кон\'юнктивіти, кератокон\'юнктивіти; на рогівці по лімбу — сіруваті вузлики (фліктени), інколи звиразкування; гіперемія судин і набряк кон\'юнктиви; світлобоязнь, сльозотечі; помутніння зіниці і зниження зору. Діагностика: аналіз зазначених візуальних даних; посів виділень; цитогістологічне дослідження (якщо можна взяти матеріал); рентгенографія грудної клітки; туберкулінові проби.Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів залежно від локалізації: збільшення лімфатичних вузлів, їх болючість; симптоми інтоксикації; можливі нориці з незначними гнійними виділеннями. Діагностика: пункція ураженого лімфатичного вузла або біопсія лімфатичного вузла з гістологічним дослідженням; у пунктаті лімфатичного вузла візуально — казеозні зміни; мікроскопія пунктату, мазків-відбитків зрізу лімфовузла; цитологічне дослідження пунктату на предмет виявлення атипових клітин; посів тканин на живильні середовища.

Туберкульоз шкіри: скарги косметологічного характеру: поява горбків на шкірі, які стають жовтувато-іржавого кольору без будь-яких суб\'єктивних відчуттів; горбки повільно розростаються по периферії, зливаються й утворюють різної величини ділянки ураження. При натисненні скляним шпателем (діаскопія) горбок набуває жовтувато-бурого відтінку (симптом \"яблучного желе\"); при натисненні на поверхню люпоми пуговчатим зондом він провалюється і тривалий час зберігається поглиблення. Горбки залишають атрофію чи звиразковуються, потім рубцюються, іноді з келоїдними рубцями. Діагностика: гістологічне дослідження біоптатів уражених ділянок.

Туберкульозний менінгіт: починається поступово з симптомів-провісників протягом 1-4 тижнів: нездужання, млявість, підвищена стомлюваність, дратівливість, порушення сну, затримка випорожнення, температура тіла субфебрильна, потім підвищена до 38-39 °С; головний біль, блювання; менінгеальні симптоми: напруженість потиличних м\'язів, симптоми Керніга і Брудзинського; при туберкульомах мозку — осередкові неврологічні симптоми; при ураженні оболонок спинного мозку — паралічі; хворі малорухомі, байдужі до оточення, свідомість сплутана, можлива кома. Діагностика: оцінка клінічних даних; люмбальна пункція: спинномозкова рідина витікає під підвищеним тиском (прозора або мутна); кількість лейкоцитів у спинномозковій рідині підвищена (понад 500 клітин у 1 мм3) зі зрушенням у бік поліморфноядерних клітин, вміст білка також збільшений; мікроскопія і посів ліквору.