ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

Реферат на тему:

Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу

фАктуальність проблеми туберкульозу як хронічного захворювання має хвилеподібний характер. Зараз світ переживає новий, черговий наступ цієї недуги. В Україні ситуація, пов\'язана з поширенням туберкульозу, почала погіршуватися з 1990 року, а з 1995 року зареєстрована прогресуюча епідемія захворювання. Річні медико-економічні збитки від туберкульозу в Україні складають 1,49 млрд. грн. [5].

Щогодини в Україні на туберкульоз захворює 4 людини, з яких один хворий помирає. Так, з 1990 р. до 2002 р. захворюваність збільшилася в 2,36 рази (з 32,0 до 75,6 на 100 тис. населення), смертність зросла в 2,52 рази (з 8,1 до 20,4 на 100 тис. населення). Такий рівень захворюваності та смертності був зафіксований у 1970 році [6].

У 2002 році в Україні зареєстровано 39 564 хворих на вперше в житті діагностований туберкульоз та рецидиви, померло 9865 хворих. У структурі смертності від усіх інфекційних і паразитарних хвороб туберкульоз складає 80 % [5, 6].У майбутньому ситуація з туберкульозу залежить від рівня української економіки й добробуту нашого народу. Отже, туберкульоз ще довго не втрачатиме своєї актуальності і його повинні знати лікарі усіх спеціальностей. На адміністративних територіях різних регіонів України медпрацівники ФАПів допускають помилки діагностики туберкульозу у 96,7-99,5 % випадків, лікарі сільських дільниць — у 80,4-90,3 %, лікарі загального профілю центральних районних лікарень — у 54,2-72,1 %, лікарі міських і обласних лікарень — у 42,2-51,7 %, лікарі-фтизіатри — у 3,2-14,7 % [5].Чому лікарі усіх спеціальностей повинні вміти діагностувати туберкульоз?1. Туберкульоз уражає всі органи і системи організму. Тому з хворим на туберкульоз може зустрітися лікар будь-якої спеціальності.2. Якщо лікар не діагностує туберкульоз, то він хибно і безуспішно лікуватиме хворого від неспецифічної патології.3. Якщо лікар не буде припускати, що кожен його пацієнт потенційно хворий на туберкульоз, то може легко заразитися від нього [7, 9]. Через те, що медичні працівники загальної практики втратили пильність щодо туберкульозу і не дотримуються правил безпеки на своїх робочих місцях, різко зросла захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників. Якщо в 1990 році в Україні захворіло на туберкульоз 30 медичних працівників, то у 2002 р. — 787.Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що спричиняється мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком гранульом в уражених тканинах і поліморфізмом клінічних ознак — інтоксикаційним і/або локальними синдромами. Туберкульоз має важливе соціальне значення — спричиняє значні економічні витрати, вражає насамперед найбідніші верстви населення та осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя.

Етіологія

Збудником туберкульозу у 96 % випадків є Mycobacterium tuberculosis. Деякі інші типи мікобактерій із 250 відомих нині теж патогенні для людини і спричиняють так звані мікобактеріози.

Епідеміологія

Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора на туберкульоз людина, понад 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники [2]. Кожен бактеріовиділювач протягом року заражає 15-20 чоловік [6, 10].Залежно від місця ураження мікобактерії виділяються з мокротинням (у 95 % випадків), з калом, сечею, спермою, молоком, менструальними виділеннями, сльозами, з виразок, нориць хворого. Частіше інфекція поширюється повітряно-краплинним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим (засохлі крапельки мокротиння перетворюються на пил, який є на підлозі, предметах, у повітрі) шляхами, при безпосередньому контакті.

Патогенез

І. Мікобактерії найчастіше потрапляють до здорового організму аерогенним шляхом. Якщо аерозоль чи пил зі збудником вдихається і якщо механізми мукоциліарного захисту з різних причин не евакуюють мікобактерії, то збудники, що потрапили до альвеол чи дрібних бронхів, розмножуються там, виділяючи ендо-, екзотоксини та ензими. У цих ділянках зосереджуються макрофаги, що захоплюють мікобактерії туберкульозу та переварюють їх. Проте якщо макрофаг ослаблений, то всередині нього мікобактерії розмножуються. Переповнений мікобактеріями макрофаг розривається, мікобактерії залишають його. Частину з них захоплюють інші макрофаги, і подальший процес відбуваєтсья за типом \"ланцюгової реакції\".Коли концентрація мікобактерій досягає певного рівня, вони проникають у лімфатичні судини і регіональні лімфатичні вузли (бронхопульмональні, трахеобронхіальні, біфуркаційні, середостінні). Частина мікобактерій потрапляє в кров, розноситься й осідає у найсприйнятливіших до них органах з розвитком позалегеневого туберкульозу.

У воротах інфекції (в альвеолах) макрофаги і поліморфноядерні лейкоцити руйнуються, вивільняються протеолітичні ферменти, що вражають тканину легень та призводять до тромбозу локальних судин. Тобто утворюються мікроінфаркти і некроз легень, що згодом \"розріджуються\" (це добре живильне середовище для розмноження мікобактерій). Наростає специфічне запалення з руйнуванням місцевих тканин, розріджений матеріал проривається у дихальні шляхи, а в легенях утворюються порожнини (деструкції, каверни). Аналогічним є розвиток туберкульозу й тоді, коли воротами інфекції є не дихальні шляхи, а шлунково-кишковий тракт, шкіра, кон\'юнктива тощо.ІІ. З моменту потрапляння мікобактерій до організму людина позитивно реагує на туберкулін в дозі 2 ТО і вважається інфікованою. Після первинного інфікування мікобактеріями туберкульозу можливий такий хід подій:1. Людина все життя (або до певного часу) вважається інфікованою (це латентна туберкульозна інфекція з позитивною пробою Манту, інколи з формуванням щільних або кальцинованих вогнищ Гона), але здоровою, бо у неї виробився нестерильний або клітинний, опосередкований Т-лімфоцитами, імунітет. Такий імунітет розвивається також через 4-8 тижнів після БЦЖ-вакцинації чи інфікування — в організмі з\'являється клон утворених Т-лімфоцитів і формується імунітет [9]. В Україні інфіковано близько 80-90 % дорослого населення і до 30-40 % дітей старшої вікової групи [5].2. Первинне інфікування призводить до первинного туберкульозного комплексу (ураження легень, лімфангіт і збільшені регіональні лімфатичні вузли), який за несприятливих умов може перейти у локальне прогресування первинного туберкульозу або ураження віддалених органів.3. За несприятливих умов (погане харчування, стрес, травма, інфекційні захворювання, особливо ВІЛ/СНІД) у будь-якому віці людини латентна туберкульозна інфекція призводить до ендогенної реактивації старих первинних туберкульозних вогнищ з розвитком вторинного туберкульозу.4. Латентна туберкульозна інфекція при повторному потраплянні мікобактерій до організму (наприклад, контакт з хворим на туберкульоз) теж спричиняє розвиток вторинного туберкульозу (див. підрозділ І + п. 3 підрозділу ІІ). Це є характерною ознакою сучасного туберкульозу в період епідемії в Україні [6].Отже, розрізняють латентну туберкульозну інфекцію (інфікованість мікобактеріями туберкульозу) і захворювання на туберкульоз. У 5-15 % інфікованих у період від 7-8 тижнів і протягом усього життя туберкульоз може розвинутися, у решти інфікованих туберкульозна інфекція залишається у латентній формі на все життя.