ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Для характеристики ефективності протитуберкульозних заходів вивчають параметр заразності — показник можливого інфікування населення одним хворим, який виділяє МБТ, протягом року. Якщо профілактика туберкульозу організована і проводиться добре, то параметр заразності не перевищує 10.Під захворюваністю розуміють кількість вперше виявлених хворих з активною формою туберкульозу на 100 000 жителів даного району протягом року, а хворобливість — це загальна кількість хворих з активною формою туберкульозу на 100 000 жителів даного району на кінець року.Захворювання на туберкульоз можливе також при зараженні первинно стійкими мікобактеріями туберкульозу. Така форма туберкульозу не відрізняється від форм при зараженні чутливими МБТ, але вона гірше піддається антибактеріальному лікуванню.

За критеріями ВООЗ, відповідно до рівня захворюваності на туберкульоз Європа поділена на три категорії: країни з низьким рівнем поширення, де рівень захворюваності нижчий за 10 випадків на 100 тис. населення (Австрія, Німеччина, Греція, Данія, Норвегія, Франція, Швеція, Швейцарія, Чеська Республіка та інші); країни з середнім рівнем поширення, де рівень захворюваності становить від 10 до 30 випадків на 100 тис. населення (Болгарія, Угорщина, Польща, Туреччина, Іспанія, Португалія); країни з високим рівнем поширення, де показник захворюваності вищий за 30 випадків на 100 тис. населення (15 колишніх республік СРСР та Румунія).До третьої категорії належить і Україна, де з 1995 року зареєстровано епідемію туберкульозу. Протягом останніх 10 років рівень захворюваності на туберкульоз зріс у 2 рази і у 2002 дорівнював показнику 75,6 на 100 тис. населення; рівень смертності зріс у 2,2 рази, що становить 20,5 на 100 тис. населення. Зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу, з\'явилися нові проблеми фтизіатричної галузі — розвиток мультирезистентного туберкульозу та наступ епідемії ВІЛ/СНІДу.

За даними 2002 року, в Україні виявлено 36 471 хворих на туберкульоз. Загальна кількість контингентів, що перебувають під наглядом протитуберкульозних закладів, становить 670 тис. осіб, у тому числі кількість хворих на активні форми сягає 139 тисяч.

Найвищі показники захворюваності у 2002 році на всі форми туберкульозу відзначалися у південно-східних регіонах України: у Херсонській області — 153,6 на 100 тис. населення; Миколаївській — 100,3; Харківській — 98,8; Запорізькій — 95,2; Луганській — 93,7; Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Одеській — понад 80 на 100 тис. населення, тобто в тих областях, які мають потужні протитуберкульозні заклади у пенітенціарній системі. Рівень захворюваності в цих регіонах збільшився за 10 років в 2,2-2,9 рази.Серед осіб, що вперше захворіли на туберкульоз, 17 % становлять робітники, 3,6 % — робітники аграрного сектору, 4,3 % — службовці, а майже половина з них (2 %) — медичні працівники (744), 4,1 % — учні та студенти. 40 % усіх хворих — особи працездатного віку, які не працюють, 15,3 % — пенсіонери, 3,5 % — особи, що повернулися з місць позбавлення волі, 1,9 % — особи без постійного місця проживання. В цілому соціально не захищені верстви населення становлять понад 60 %.Смертність — це кількість померлих від туберкульозу протягом року на 100 000 жителів даного регіону.

Смертність від туберкульозу і хворобливість значною мірою залежать від ефективності лікувальних заходів, інфікованість і захворюваність — від профілактичних заходів. Водночас інфікованість, захворюваність, хворобливість і смертність пов\'язані з соціально-побутовими умовами життя людей.В усіх країнах світу захворюваність і смертність від туберкульозу серед чоловіків вища в 2-3 рази, ніж серед жінок. Серед дітей ця різниця нівелюється.У розвинутих країнах Заходу захворюваність на туберкульоз поширена переважно серед робітників, які працюють на шкідливих для здоров\'я виробництвах, а також серед населення, яке живе у несприятливих умовах, і серед мігрантів. У багатьох країнах реєстрація хворих на туберкульоз не є обов\'язковою, тому немає достовірних відомостей про поширення туберкульозу в багатьох країнах Африки і Азії.З 1992 до 2000 року сметрність в Україні щороку зростала, починаючи з 9,5 до 22,2 випадка на 100 тис. населення. Протягом останніх 2-х років відзначалася стабілізація цього показника, а в 2002 році він знизився до рівня 20,5 на 100 тис. населення, тобто на 9,3 %.Найвищі показники смертності від туберкульозу у 2002 році були зареєстровані в Херсонській області — 47,0 на 100 тис. населення, Донецькій — 31,3, Одеській — 29,7, Закарпатській та Луганській — 26,9.У 2002 році від загального числа померлих з активним туберкульозом до 33,6 % хворих померли вдома. Щороку зростає кількість хворих, які не перебувають на обліку в диспансері, тобто тих, у кого діагноз туберкульозу встановлений посмертно (до 8,7 % усіх померлих). Переважно це — соціально дезадаптовані верстви населення (наркомани, мігранти, алкоголіки та інші).Після спаду ендемії в захворюваності на туберкульоз основну роль відіграє не екзогенна, а ендогенна інфекція. Про це свідчить зростання частоти захворювань людей похилого віку в економічно розвинених країнах.