ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Реферат на тему:

Епідеміологія туберкульозу

У 2001 році в Україні прийнята перша Національна програма боротьби із захворюванням на туберкульоз. Для раціонального використання сучасних методів боротьби з цією тяжкою недугою важливо мати чітку уяву про епідеміологічний фактор туберкульозу, його патогенез, клінічні ознаки з метою доцільного проведення тих чи інших заходів.

Виділяють декілька основних етапів патогенезу туберкульозу: зараження (контакт з мікобактеріями туберкульозу — МБТ), початок і перебіг інфекційного процесу, розвиток захворювання, смерть хворого.

Інфікованість зумовлена контактом із потенційно заразним хворим на туберкульоз. Після контакту людини з МБТ в дію вступають фактори, які визначають ризик інфікування, потім — фактори ризику, що визначають імовірність розвитку захворювання в даної людини, і далі — фактори ризику, що визначають імовірність смерті від туберкульозу.Головними факторами, що визначають ризик контакту з МБТ, є: а) кількість заразних хворих у суспільстві; б) тривалість контагіозного періоду; в) кількість і характер контактів між заразним хворим і сприйнятливими особами за одиницю часу контагіозності.Ризик контакту більший при тривалому, ніж при короткому контактному періоді. На момент виявлення МБТ у мокротинні хворого частка інфікованих контактних осіб становить лише 30-40 %. Тому залишається велика кількість людей, сприйнятливих до нової інфекції, які ризикують бути інфікованими, якщо не встановити діагноз і не призначити адекватну хіміотерапію. Під неадекватною хіміотерапією розуміють неправильне призначення протитуберкульозних препаратів або недостатні їх дози; розвиток стійкості МБТ до антимікобактеріальних препаратів, нерегулярний прийом пацієнтами призначених ліків.

Кількість і характер контактів між хворим і оточуючими може коливатися залежно від особливості поведінки і можливостей його взаємодії в суспільстві. Очевидними факторами при цьому є щільність населення, чисельність сім\'ї, різниця в кліматичних умовах, вік та стать джерел інфекції.

Щільність населення значно відрізняється в різних країнах і на території кожної країни. Умови проживання і кількість людей, які спільно мешкають, істотно впливають на ризик контактів із МБТ, якщо в цьому самому будинку або квартирі проживає хворий на туберкульоз. Кількість можливих контактів хворого за одиницю часу в сільській місцевості може бути значно меншою, ніж в умовах міста.Чисельність родини. Протягом минулого століття чисельність родини в промислово розвинутих країнах і в Україні значно зменшилася. Так, у 1980 р. в середній сім\'ї в Україні було двоє дітей, а в 2000 р. — менше однієї.

Великого значення набуває сімейний побут, а саме — умови розміщення членів родини для сну і розподіл обов\'язків по догляду за дітьми, різниця в кліматичних умовах. У теплому кліматі спілкування між людьми відбувається на відкритому повітрі частіше, ніж у холодному. Мікобактерії туберкульозу, які виділяють хворі не в приміщенні, швидко розсіюються в навколишньому середовищі і під впливом ультрафіолетових променів сонячного світла досить швидко гинуть. А мікобактерії, що знаходяться в закритому, погано провітрюваному приміщенні, можуть тривалий час зберігати життєздатність і сприяти ініціюванню інфекційного процесу. Холодний клімат примушує групи людей збиратись у приміщеннях, збільшуючи вірогідність контакту з МБТ, коли в групі є хворий на туберкульоз. Тривалість перебування людей у закритих приміщеннях зменшується в країнах та регіонах із помірним тропічним кліматом, а вентиляція приміщень покращується, так як вікна можна тримати відкритими більш тривалий час, ніж у країнах із холодним кліматом.Вік джерел інфекції. Інтенсивний контакт із МБТ є більш вірогідним у випадках, коли люди живуть разом або проводять багато часу в одному приміщенні з джерелом інфекції. Батьки піддають своїх дітей впливу МБТ частіше, ніж їх дідусі і бабусі, які рідше живуть з ними разом. Останні роки середній вік хворих на туберкульоз в Україні зменшується, в той час як у розвинутих країнах він постійно збільшується. З віком ризик інфікування підвищується.

Стать. Ступінь соціальних взаємовідносин у різних суспільствах може значно коливатися залежно від статі людини. У деяких країнах чоловіки і жінки майже однаково беруть участь у подіях громадського життя, в той час як в інших країнах жінки ведуть ізольований спосіб життя. Тому вірогідність контакту з хворим на туберкульоз як вдома, так і поза ним, у чоловіків і жінок буде різною.Ризик інфікування МБТ за своєю природою є, в основному, екзогенним. Імовірність інфікування залежить від кількості інфікованих краплин, які виділяють хворі на туберкульоз з органів дихання в одиниці об\'єму повітря. Іншими словами — від щільності інфекційних частинок у повітрі та від тривалості контакту сприйнятливого організму з цими контагіозними частинками.

Ці краплини виділяються у навколишнє середовище під час голосної розмови, кашлю, чихання та співу. R. Loudon і R. Roberts показали, що за кількістю виділених із секретом ядер з МБТ один приступ кашлю еквівалентний 5 хвилинам голосної розмови, і близько половини виділених крапель через 30 хвилин після кашлю все ще будуть знаходитись у повітрі [4].Необхідною умовою для завершення процесу передачі інфекції є наявність у повітрі інфекційних ядер, маленьких настільки, щоб досягти альвеол. Розмір їх становить від 1 до 5 мкм. Такі частинки можуть залишатись у повітрі у зваженому стані протягом кількох годин. Більші за розміром частинки швидше осідають на землю, а при вдиханні — на епітелії бронхіального дерева і без шкоди для організму відхаркуються і виводяться з дихальних шляхів, або заковтуються і виділяються із організму через шлунково-кишковий тракт. L. Sonkin показав, що більшість частинок діаметром понад 5 мкм затримуються в порожнині носа, тоді як частинки розміром менше 0,1 мкм залишаються у зваженому стані і можуть сягати альвеол [10]. R. Riley та співавтори провели низку досліджень експериментального туберкульозу, що передається повітряно-крапельним шляхом [6]. Відділення туберкульозу із одномісними палатами, в яких перебували хворі на туберкульоз, були з\'єднані за допомогою контрольованої і каліброваної вентиляційної системи із закритим контуром і великою камерою, в якій знаходилися лабораторні тварини — здорові морські свинки. Спостереження за цими тваринами і вивчення їх внутрішніх органів після умертвіння дозволило кількісно оцінити число інфекційних крапель, які мали знаходитись у повітрі для того, щоб відбулося зараження. У середньому в 340 м3 було одне інфекційне ядро. Був оцінений час, протягом якого медична сестра відділення вдихне цю кількість повітря (і одну інфекційну частинку). За оцінками дослідників, для зараження (тим самим для переходу туберкулінового тесту із негативного в позитивний) необхідно в середньому від одного до півтора років.