ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску у хворих з есенціальною гіпертензією на фоні застосування Кандесару

У ході дослідження спостерігалася тенденція до зниження варіабельності АТс з 17,8 +- 4,6 до 15,7 +- 3,0 і 15,8 +- 3,4 мм рт. ст. і АТд — з 11,9 +- 3,4 до 10,5 +- 2,1 і 10,9 ё 3,0 мм рт. ст. Заслуговує на увагу тенденція до підвищення добового індексу для АТс з 8,8 +- 6,7 до 10,6 +- 6,1 і 12,8 +- 6,6 %, а також АТд — з 14,1 +- 8,9 до 17,7 +- 6,2 і 22,7 +- 6,4 % (в останньому випадку p < 0,01, порівняно з вихідним показником). Крім того, спостерігали зменшення індексу часу для АТс з 66,5 +- 18,2 до 52,0 +- 29,0 і 39,0 +- 19,5 % (в останньому випадку p < 0,05), для АТд — з 33,8 +- 22,3 до 26,2 +- 13,9 і 25,8 +- 15,9 % (рис. 2). Ймовірно, отримані дані відображають тривале збереження антигіпертензивної дії препарату, у тому числі протягом пасивного періоду доби.

Зниження рівня АТ на фоні застосування Кандесару або його поєднання з гідрохлоротіазидом у більшості випадків супроводжувалося зменшенням вираженості наявних клінічних симптомів, таких як головний біль, втома, задишка. У жодному випадку лікування Кандесаром не було припинене через небажані події. У двох випадках, відповідно через 3 і 5 днів після початку застосування препарату, виникли гіпотензія і виражена слабкість, скориговані після зниження дози до 4 мг. Були зареєстровані також такі небажані події: головний біль — 1, петехіальні висипки на шкірі лівого плеча і передпліччя під час здійснення ДМАТ — 1. На фоні лікування були відсутні негативні зміни показників загального аналізу крові, загального аналізу сечі, рівнів електролітів (у тому числі випадків гіпо-чи гіперкаліємії), креатиніну та сечовини в крові, а також параметрів ЕКГ. Не зафіксовані будь-які несприятливі прояви взаємодії з фоновими антигіпертензивними засобами, зокрема, антагоністами кальцію, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту, бета-адреноблокаторами, а також діуретиками. Втім, один з випадків гіпотензії був зареєстрований після призначення кандесартану на фоні тривалого прийому еналаприлу.

Кандесартан цилексетил — один з найкраще вивчених препаратів з групи АРА-ІІ. Особливості фармакологічної дії цього препарату — надзвичайно потужна та тривала cелективна блокада рецепторів ангіотензину-ІІ типу 1, наближене до 100 % співвідношення Т/Р, відносно швидкий початок антигіпертензивної дії, дозозалежні ефекти на рівень артеріального тиску (АТ) [16]. Під час абсорбції у кишківнику кандесартан цилексетил майже повністю перетворюється на активну речовину — кандесартан. Фармакокінетичні властивості цього препарату: високе зв\'язування з протеїнами (> 99 %), тривалий період півжиття у плазмі (близько 9 годин), відсутність накопичення при тривалому застосуванні, досягнення пікової концентрації через 3–4 години, незалежність концентрації від прийому їжі, збалансоване виділення в незміненому вигляді (60 % з сечею і 40 % з фекаліями), відсутність клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій [12, 16]. У дослідженні SCOPE з позицій доказової медицини довели відмінну переносимість кандесартану у хворих з АГ похилого і старечого віку, його здатність сповільнювати погіршення мозкових функцій [11]. У 2003 році завершилося велике дослідження CHARM, в якому оцінювали ефективність кандесартану у хворих з хронічною серцевою недостатністю, зокрема при непереносимості інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, в доповнення до цих препаратів, а також у категорії хворих зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка [14].

Проведене нами дослідження довело адекватний виражений антигіпертензивний ефект Кандесару. Насамперед, у переважної більшості пацієнтів спостерігали \"відповідь\" на призначення препарату або його поєднання з діуретичним засобом, яка проявлялася за \"м\'якої\" АГ досягненням цільових показників АТ. Наголосимо, що обстежена група пацієнтів характеризувалася деякими відмінностями, порівняно з раніше здійсненими великими клінічними дослідженнями ефективності АРА-ІІ [8, 11], зокрема — більш молодим віком і домінуванням ізольованої систолічної гіпертензії. Проте, досягнуте зниження АТ, верифіковане методом ДМАТ, свідчить про \"універсальність\" Кандесару як антигіпертензивного засобу, можливість його застосування в широкого діапазону пацієнтів з АГ і різноманітними супутніми захворюваннями. Виявлене зниження пульсового АТ узгоджується з результатами нещодавно завершеного дослідження CHAMP [4]. Як і очікувалося, Кандесар характеризується відмінною переносимістю та високою \"прихильністю\" хворих до лікування протягом періоду спостереження. Очевидно, виявлене прогресивне підвищення добового індексу на фоні прийому Кандесару можна пояснити тривалою антигіпертензивною дією препарату.

Висновки

Таким чином, Кандесар можна рекомендувати як ефективний та добре переносимий засіб моно- або комбінованої терапії у хворих з ЕГ і супутніми захворюваннями. Препарат доцільно призначати у вигляді монотерапії в дозі 4–16 мг, а у випадку недостатнього антигіпертензивного ефекту через 4 тижні додавати гідрохлоротіазид. Застосування Кандесару та вибір його оптимальних комбінацій з іншими антигіпертензивними засобами має здійснюватися з урахуванням супутніх захворювань, уражень органів-мішеней та індивідуальних особливостей добового профілю АТ.

Література

[1] Свищенко Е. П., Коваленко В. Н. Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии/ Под ред. В. Н. Коваленко. – К.: Либідь, 2002.

[2] Сіренко Ю. М. Артеріальна гіпертензія 2002 (посібник для лікарів). – К.: Моріон, 2002.

[3] American Diabetes Association. Diabetic nephropathy// Diabetes Care. – 2002. – Vol. 25 (Suppl. 1). – P. 85–89.

[4] Asmar R., Lacourciere Y. A new approach to assessing antihypertensive therapy: effect of treatment on pulse pressure. Candesartan cilexetil in Hypertension Ambulatory Measurement of Blood Pressure (CHAMP) Study Investigators// J. Hypertension. – 2000. – Vol. 18. – P. 1683–1690.

[5] Bloom B. S. Continuation of initial antihypertensive medication after 1 year of therapy// Clin. Ther. – 1998. – Vol. 20. – P. 671–681.

[6] Brenner B. M., Cooper M. E., de Zeeuw D. et al. Effects of losartan on renal and cardiovascular outcomes in patients with type 2 diabetes and nephropathy// New Engl. J. Med. – 2001. – Vol. 345. – P. 861–869.