ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску у хворих з есенціальною гіпертензією на фоні застосування Кандесару

Реферат на тему:

Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску у хворих з есенціальною гіпертензією на фоні застосування Кандесару

Впровадження антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ (АРА-ІІ) стало найбільш значним досягненням 90-х рр. ХХ ст. у клінічній фармакотерапії артеріальної гіпертензії (АГ). Перевагами цієї групи препаратів є поступове досягнення та стійке збереження антигіпертензивного ефекту, можливість застосування один раз на добу, простий підбір дози, здатність забезпечувати потужну блокаду тканинних ефектів ангіотензину-ІІ та наближена до плацебо переносимість [1, 2]. Згідно з базою даних Merck-Medco, в якій узагальнена інформація про застосування антигіпертензивних препаратів у США, тривалий прийом АРА-ІІ характеризується найвищою \"прихильністю\" хворих до лікування порівняно з іншими медикаментозними засобами терапії АГ [5]. Препаратам цієї групи притаманні органопротекторні властивості, зумовлені модуляцією активності ренін-ангіотензинової системи [7]. Водночас, АРА-ІІ не викликають сухий кашель, що зумовлено відсутністю \"брадикінінового\" шляху реалізації вазодилатуючого ефекту цих препаратів, на відміну від інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту [15]. З огляду на ці властивості, а також згідно з критеріями доказової медицини, вже через кілька років після початку клінічного застосування АРА-ІІ були визнані засобами \"першої лінії\" у лікуванні АГ [9, 13]. У ряді великих клінічних досліджень була доведена здатність АРА-ІІ покращувати прогноз виживання та запобігати ускладненням АГ [8, 11]. Переконливі докази можливості АРА-ІІ сповільнювати прогресування ураження нирок при діабетичній нефропатії [6, 10] дозволили вважати препарати цієї групи переважними засобами вибору у хворих з цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією [3].

Мета дослідження — оцінити переносимість АРА-ІІ Кандесару (кандесартан) та його вплив на показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на есенціальну гіпертензію (ЕГ).

Матеріали та методи

У відкритому неконтрольованому дослідженні взяли участь 30 амбулаторних хворих з ЕГ (стійке підвищення офісного АТ Ћ 140/90 мм рт. ст.), у тому числі 10 чоловіків і 20 жінок віком від 41 до 65 років, середній вік 56,1 ё 6,7 років. У 26 хворих діагностували ЕГ І ступеня, у 4 — ЕГ ІІ ступеня за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров\'я та Міжнародного товариства з вивчення гіпертензії (1999). Тривалість захворювання становила від 2 до 15 років, в середньому 6,2 ё 3,8 років. Здійснювали комплексне загальноклінічне обстеження. У 7 пацієнтів була виявлена супутня хронічна ІХС зі стабільною стенокардією напруги, у 4 — постінфарктний кардіосклероз, у 6 — компенсований цукровий діабет ІІ типу, у 5 — гіперхолестеринемія, у 5 — хронічні обструктивні захворювання легень, у 13 — ожиріння І ступеня, у 4 — ожиріння ІІ ступеня за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров\'я (1995). У середньому індекс маси тіла в обстежених становив 29,0 ё 4,0 кг/м2. У 16 пацієнтів були наявні електро- або ехокардіографічні ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, у 13 — ознаки гіпертензивного ураження судин очного дна. У переважної більшості пацієнтів до включення в дослідженні спостерігалася рефрактерність до одного або кількох антигіпертензивних засобів.

Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску у хворих з есенціальною гіпертензією на фоні застосування Кандесару

У дослідження не включали пацієнтів з симптоматичними АГ, застійною серцевою недостатністю, стенокардією низьких навантажень, нестабільною стенокардією, гострими вогнищевими змінами міокарда при ІХС, після перенесеного інфаркту міокарда, а також тих, які раніше отримували АРА-ІІ або тіазидові діуретики, мають специфічні показання чи протипоказання до терапії цими препаратами.

Кандесар (кандесартан виробництва компанії Ranbaxy) призначали як засіб моно- (n = 16) або комбінованої (n = 14) антигіпертензивної терапії. До призначення Кандесару протягом принаймні 7 днів учасники дослідження не отримували або не змінювали режим прийому антигіпертензивних засобів, дотримуючись рекомендацій із корекції способу життя. Добова доза препарату становила 8 мг один раз на добу протягом перших двох тижнів і за необхідності підвищувалася до 16 мг один раз на добу протягом наступних двох тижнів. У випадку недосягнення цільових показників АТ після цього додавали гідрохлоротіазид у добовій дозі 12,5 мг. Оцінювали динаміку показників ДМАТ, клінічних симптомів та небажані події, що виникали під час лікування.

У всіх учасників дослідження ДМАТ здійснювали за допомогою приладу АВРМ-04 (Meditech, Угорщина) до, через 4 і 8 тижнів після початку антигіпертензивної терапії Кандесаром. Вимірювання АТ здійснювали один раз на 10 хвилин у ранкові години, один раз на 15 хвилин у денні години, один раз на 30 хвилин у нічні години.

Аналізували такі показники:

  • середній рівень систолічного АТ (АТс), мм рт. ст.;

  • середній рівень діастолічного АТ (АТд), мм рт. ст.;

  • середній рівень пульсового АТ за добу (АТп), мм рт. ст.;

  • середню частоту серцевих скорочень (ЧСС), на хвилину;

  • середні рівні АТc i АТд під час активного (з 7 до 23 години) і пасивного (з 23 до 7 години) періодів доби, мм рт. ст.;

  • варіабельність АТс, АТд і ЧСС.

Статистичний аналіз отриманих параметрів здійснювали за допомогою парного t-тесту. Для оцінки достовірності відмінностей між показниками до і під час лікування використовували тест Стьюдента. Усі розрахунки здійснювали на персональному комп\'ютері за допомогою системи управління базами даних Fox-Pro v. 2.5 і статистичної програми Statistica for Windows v. 4.3 (StatSoft, США). Усі результати подані як (M ё SD).

Результати та їх обговорення

Вихідний середній рівень АТ за 24 години за даними ДМАТ становив 142,4 +- 10,1 / 80,9 +- 8,8 мм рт. ст. На фоні терапії кандесартаном цільові показники АТ досягнуті у 17, у поєднанні з діуретиком — у 9 пацієнтів. Через 4 тижні середній рівень АТ становив 135,7 +- 12,8 / 78,5 +- 9,2 мм рт. ст. (p < 0,001 порівняно з вихідним для АТс), через 8 тижнів — 130,8 +- 13,6 / 76,0 +- 8,0 мм рт. ст. (p < 0,001 для АТс). Лікування Кандесаром дозволило зменшити рівень АТп з 61,8 +- 15,9 до 52,6 +- 8,0 мм рт. ст. (p < 0,05) і 50,5 +- 8,4 мм рт. ст. (p < 0,01) (рис. 1). Таким чином, продовження застосування Кандесару (у частини хворих — у поєднанні з діуретичним засобом), а також збільшення його дози супроводжувалося посиленням антигіпертензивного ефекту терапії.

На фоні застосування кандесартану максимальний рівень АТ протягом доби достовірно зменшився через 4 тижні з 187,8 +- 18,0 / 117,7 +- 17,1 до 175,6 +- 20,4 / 111,1 +- 16,4, а через 8 тижнів становив 167,5 +- 23,4 / 108,7 +- 14,8 мм рт. ст. Отже, застосування кандесартану супроводжувалося більш стійким ефектом зниження АТс. Частота серцевих скорочень спочатку підвищилася з 64,8 ё 13,2 до 71,4 ё 11,2 ударів на хвилину (p < 0,05), а потім зменшилася до 63,5 +- 7,7 ударів на хвилину (p > 0,05). Отримані дані свідчать про відсутність виражених змін активності вегетативної нервової системи при лікуванні кандесартаном.