ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Гостре респіраторне захворювання - проблема з багатьма невідомими

Існує ще низка препаратів неспецифічної дії, які є імуномодуляторами клітинного імунітету (препарати ехінацеї, ІРС-19), стимулятори інтерфероноутворення — дибазол, дипіридамол та деякі інші, однак їх ефективність не визначена.Подальшими кроками лікування ГРВІ є:- ліжковий або домашній режим;- повноцінне харчування;- за наявності інтоксикації — рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода), за необхідності — внутрішньовенна дезінтоксикація кристалоїдними розчинами;- аскорбінова кислота, рутин у звичайних дозах;- протигістамінні засоби у звичайних дозуваннях за середньотяжкого та тяжкого перебігу;- протикашльові засоби перші 2-3 дні (кодтерпін, діонін, лібексин тощо) слід з обережністю застосовувати у хворих з сильним кашлем та супутньою гіпертонічною хворобою ІІІ ст.;- лужні інгаляції, інгаляції з бронхо-секретолітиками;- бронхосекретолітики з 3-го дня хвороби;- особам з ХНЗЛ, цукровим діабетом, наявністю хронічних вогнищ інфекції показані антибіотики для профілактики ускладнень — макроліди, фторхінолони, цефалоспорини, пеніциліни, доксициклін.

Останнім часом у друкованих джерелах з\'являються зауваження щодо відсутності протективної дії антибіотиків по відношенню до бактерійних ускладнень ГРВІ (зокрема у дітей), проте у дорослих пацієнтів їх застосування залишається загальноприйнятим. Важливо визначити, препарати яких саме груп необхідно призначати. Насамперед, слід пам\'ятати про досить виражену гепатотоксичність макролідів (для еритроміцину протипоказанням є навіть \"жовтяниця в анамнезі\" [4]); доксицикліну, меншу — цефалоспоринів; фторхінолони можуть підвищувати активність трансаміназ при хронічних захворюваннях печінки, а пеніциліни не варто застосовувати в осіб, хворих на ХНЗЛ з алергійними компонентами. Під час застосування макролідів необхідно контролювати рівень глюкози у хворих на цукровий діабет, переривати грудне вигодовування немовлят матерями, що приймають дані препарати. Вагітність та лактація є протипоказаннями для застосування фторхінолонів. Крім того, вони протипоказані в дитячому віці, хворим на епілепсію, пацієнтам з судомним синдромом іншого походження, з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки. Тобто, антибактерійні засоби повинні призначатися суворо індивідуально з урахуванням супутньої патології, можливої побічної дії [4].

Лікування ГРЗ. Окрім патогенетичної терапії, яка мало чим відрізняється від такої при ГРВІ, обов\'язково застосовуються антибактерійні засоби: пеніциліни, цефалоспорини, макроліди, фторхінолони, тетрацикліни (існують у формах для перорального застосування). Ми не згадуємо про сульфаніламіди, тому що, на наш погляд, їх застосування при ГРЗ має певні обмеження. Тривалість антибактерійного лікування становить не менше 5-6 діб, критерієм його припинення є стійка нормалізація температури тіла. Важливого значення набуває також фізіотерапевтичне лікування — інгаляції з муколітиками, бронходилататорами.Дещо складнішим є лікування ГРЗ, спричинених іншими невірусними збудниками, що пов\'язано з їх чутливістю до антибактерійних засобів (табл. 3).Таким чином, підозра на невірусну етіологію ГРЗ вимагає диференційованого застосування антибактерійних засобів. Якщо захворювання викликане умовнопатогенною мікрофлорою, можливе застосування будь-яких антибактерійних засобів — від пеніцилінів та цефалоспоринів до макролідів. У випадку ГРЗ, спричиненого \"нетиповими\" бактерійними збудниками, диференціальна діагностика між ними складна і часто неможлива в умовах амбулаторного захворювання, однак застосування макролідів або фторхінолонів дозволяє уникнути ускладнень, рецидивів та хронізації [4].

Грамотна та раціональна терапія може бути застосована при визначенні не лише зони та характеру ураження, а й ушкоджувального чинника (при інфекційній патології — вида збудника). Навряд чи варто зазначати, яку величезну шкоду приносить неконтрольована реклама антибактерійних та противірусних засобів, які \"лікують усе та не мають протипоказань\". Звідси — їх несприятливий вплив на людину (алергії, токсичні реакції), на мікроорганізм (мутації, зміна чутливості до медикаментів) та відповідно — несприятливі наслідки хвороби. На жаль, далеко не завжди та не для всіх досяжними є надійні методи специфічної лабораторної діагностики. Тим більшого значення набуває прискіпливе вивчення клінічних проявів, яке допомагає уточнити діагноз та обрати вірне рішення щодо вибору методу лікування. Завжди слід пам\'ятати, що лікування не повинне бути небезпечнішим за саму хворобу.

Література

[1] Возианова Ж. И. Инфекционные и паразитарные болезни. Том 1. —К.: Здоров\'я, 2000. — 904 с.

[2] Медицинская микробиология/ Под ред. В. И. Покровского. — К.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. — 1184 с.

[3] Карпухин Г. И. Острые негриппозные респираторные инфекции. — К.: Гиппократ, 1996. — 320 с.

[4] Справочник Видаль 2002. — К.: АстраФармСервис, 2002.

[5] Demmler G. J. Diagnosing influenza: Just how accurate are the new rapid tests?// J Respiratory Dis. — 2000. — Vol. 21, № 11. — P. 661-665.

[6] Preparing for this year\'s influenza season// J Respiratory Dis. — 2000. — Vol. 21, № 9. — P. 551-557.