ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Гостре респіраторне захворювання - проблема з багатьма невідомими

Клінічна діагностика ГРЗ та ГРВІ. Вище вже йшлося про складність та необхідність диференціації цих двох груп захворювань, зважаючи на особливості лікування, ускладнень, подальшого поширення. Тому перед сімейним лікарем найчастіше постає саме ця проблема.Зміни, характерні для всіх ГРВІ.1. Скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми (першіння), значно рідше — біль у горлі, нежить, сухий кашель. Симптоми свідчать про ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів на всіх рівнях. Для кожного виду властиве найважче ураження одного-двох відділів верхніх дихальних шляхів. Відтак для кожної вірусної інфекції притаманні своя зона ураження і свої клінічні симптоми.2. Для вірусних інфекцій у переважній більшості випадків характерні симптоми катарального запалення: помірна гіперемія, в основному дужок, м\'якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули — симптом Морозкіна), гіперемія слизової оболонки носових ходів, меншою мірою мигдаликів. Навіть при вірусних діареях виявляють симптоми ураження верхніх дихальних шляхів. Лише зрідка при ГРВІ відзначають появу продуктивних змін на мигдаликах — при аденовірусній інфекції та закономірно при інфекційному мононуклеозі можна виявити гній в лакунах мигдаликів, проте і в цьому випадку такі зміни зумовлені переважно мікст-патологією (поєднання з бактерійним ураженням мигдаликів). На жаль, про такі поєднання при інших інфекціях ми знаємо ще дуже мало. Мокротиння — завжди серозне або серозно-слизове. Поява гною — ознака приєднання бактерійного ускладнення.3. Для багатьох вірусних інфекцій властивий розвиток кон\'юнктивіту, епісклериту, вираженість яких залежить від виду вірусної патології та її тяжкості, а виділення при цьому теж серозне, а не гнійне.4. При загальному аналізі крові ГРВІ притаманні лейкопенія або нормоцитоз з паличкоядерним зрушенням, лімфомоноцитозом, нормальним рівнем ШОЕ. Лише при аденовірусній інфекції іноді спочатку може бути незначний лейкоцитоз, проте з тими самими змінами формули крові.5. Рентгенологічно при неускладненому пневмонією або респіраторним дистрес-синдромом ГРВІ часто виявляють посилення судинного легенового малюнка.

Гостре респіраторне захворювання - проблема з багатьма невідомими

Особливості змін, характерних ГРЗ невірусного походження без ураження мигдаликів.1. При захворюваннях, спричинених переважно звичайною умовнопатогенною коковою мікрофлорою, катаральні симптоми найчастіше пов\'язані з ураженням одного, в крайньому випадку двох відділів верхніх дихальних шляхів за незначним винятком. Зміни найчастіше продуктивні, супроводжуються утворенням гнійного секрету. Гіперемія в ротоглотці (за наявності гнійного назофарингіту) тьмяна, з синюватим відтінком, локалізується на задній стінці глотки. Чітко виражений набряк навколишніх тканин для таких процесів не характерний.2. У загальному аналізі крові — різного рівня лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом та нейтрофільозом, прискорення ШОЕ.3. На рентгенограмі легень — без змін або можливе так зване \"посилення легеневого малюнка за рахунок бронхів різного рівня\".

Виняток становлять ГРЗ, спричинені особливими \"нетиповими\" збудниками — легіонелами, мікоплазмами та хламідіями. Якщо ГРЗ, спричинені коковою мікрофлорою, за багатьма симптомами відрізняються від ГРВІ, то ГРЗ, спричинені \"нетиповими\" невірусними збудниками, за своїми клінічними проявами та лабораторними змінами перебувають між ГРВІ та ГРЗ кокової етіології.Особливості цих ГРЗ такі:n найчастіше виникають в неепідемічний період року — літо, осіньn початок різний — гострий, поступовий, але катаральні симптоми з\'являються з першого дняn поширення ураження верхніх дихальних шляхів нагадує вірусні, виділення серозні, серозно-слизовіn можлива відносна брадикардіяn кон\'юнктивіт, епісклерит зустрічаються рідкоn у крові нейтрофільний лейкоцитоз різного рівня вираженості, прискорення ШОЕn можливий перехід у пневмонію або рецидив.

Ми не розглядаємо захворювання з продуктивним ураженням мигдаликів — гострі тонзиліти вірусного, бактерійного, грибкового походження, тому що це тема окремого великого повідомлення.

Лабораторна діагностика ГРВІ. Труднощі клінічної диференціальної діагностики пов\'язані з тим, що різні за етіологічними чинниками захворювання схожі за своїми клінічними симптомами. Точне знання структури ГРВІ на території країни в окремих осередках є однією з найважливіших умов успішної розробки та застосування нових методів боротьби з ГРВІ, їх профілактики.За швидкістю отримання результатів їх поділено на експрес-методи (тривалість дослідження менше 1 години), методи середньої тривалості (години, менше доби) та методи стандартної діагностики, дослідження при яких триває багато діб [3, 5].Існуючі методи експрес-діагностики ГРВІ дозволяють своєчасно призначати хворим етіотропну терапію, яка найефективніша в перші 2 доби захворювання. Нижче ми наводимо такі методи діагностики ГРВІ, у тому числі й грипу (табл. 1).Методи діагностики середньої тривалості.1. Імуноферментний метод (ІФА): IgM, IgG. Найбільш перспективний і точний спосіб.2. Реакція непрямої гемадсорбції.3. Реакція ланцюгової полімеризації.

Зупиняючись на методах середньої тривалості, що є одними з найдосконаліших, слід зазначити, що реакція ланцюгової полімеризації може ефективно застосовуватися лише у кількісному варіанті. Це пов\'язано з можливим перебуванням на слизових оболонках кількох вірусів одночасно та надзвичайно високою чутливістю реакції.Методи стандартної діагностики.1. Вірусологічне дослідження (курячі ембріони, лабораторні тварини, клітинні культури, реакція нейтралізації).2. За наростанням титру специфічних антитіл у парних сироватках в динаміці (сироватка береться з проміжком в 10-14 днів) — РНГА, РГГА, РЗК тощо.3. Флюороімунологічний метод з моноклональними антитілами.4. Метод молекулярної гібридизації нуклеїнових кислот.Методи стандартної діагностики точні, однак довготривалі, тому найчастіше застосовуються при наукових дослідженнях. Серологічні методи визначення титру антитіл у динаміці можуть використовуватися в клініці, але встановлення етіотропного діагнозу не впливатиме на характер лікування, швидше воно дозволяє виявляти циркуляцію певних вірусів.