ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Гостре респіраторне захворювання - проблема з багатьма невідомими

ГРЗ у дорослих найчастіше спричиняють такі мікроорганізми:1. Переважно умовнопатогенна кокова мікрофлора (гострі фарингіти, бронхіти, тонзиліти). Як особливо небезпечні та висококонтагіозні виокремлюють менінгококову інфекцію, дифтерію.2. Легіонели.3. Мікоплазми.4. Рикетсії.Слід зазначити, що і ГРВІ, і тим більше ГРЗ — дуже розпливчасті діагнози. Ці формулювання надто зручні, оскільки дають можливість уникати конкретизації і водночас бути \"на рівні\". При цьому достатньо навіть слабко вираженого респіраторного синдрому (а він, як уже зазначалося, не завжди має інфекційну природу), щоб поставити клеймо — \"ГРЗ\". Недарма ці групи інфекцій називають \"братськими могилами\" — вони приховують усі лікарські помилки, спричинені незнанням, неуважністю, легковажністю, які неприпустимі в професії лікаря.Дуже часто в наукових публікаціях і навіть офіційних звітах зустрічається \"витончене\" формулювання — \"грип та ГРВІ\". Як уже зазначалося, це невірне і навіть шкідливе формулювання, оскільки не дає щонайменшої уяви про справжнє співвідношення грипу та інших ГРВІ (адже грип теж ГРВІ, але така, щодо якої існують засоби планової специфічної профілактики). За неможливості етіологічного уточнення респіраторної патології логічніше користуватися формулюванням \"грип та інші ГРВІ\", але дуже обмежено. Тому ми будемо говорити про ГРВІ без грипу.

При ГРВІ особа з клінічними проявами захворювання завжди стає джерелом інфекції. Виділення збудника відбувається уже в період інкубації, однак найбільша небезпека виникає саме в гострий період. Тривалість виділення віруса може становити 1-2 місяці й довше.

Повітряний шлях передавання збудника, висока сприйнятливість населення практично до всіх вірусів — збудників ГРВІ зумовлює основну епідеміологічну особливість — швидкість та широту їх розповсюдження. Можливість розповсюдження в повітряному середовищі, рівно як і масове ураження людей в приміщеннях, практично необмежені. Вони суттєво зростають в умовах епідемічних спалахів ГРВІ, особливо за високої щільності населення, що особливо характерно в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди. Неодноразові випадки ГРВІ навіть під час сезонного підвищення захворюваності зумовлені відсутністю перехресного імунітету не лише між представниками окремих груп, а й між окремими сероварами в межах однієї групи збудників. Суттєвим є також те, що ці збудники досить стійкі в зовнішньому середовищі — від 1-8 год до 7 діб і довше [1, 3].Для багатьох вірусів групи ГРВІ характерним є хронічне носійство — персистенція, однак значення його (крім аденовірусів) для розповсюдження інфекції не доведене. Однак саме персистенція та латенція вірусів у поєднанні з величезною кількістю сероварів практично унеможливлює їх ліквідацію [2, 3].Крім повітряно-крапельного механізму передавання, при деяких ГРВІ можливі й інші шляхи поширення. Для аденовірусної інфекції може реалізовуватися фекально-оральний механізм, для РС-інфекції — контактно-побутовий. Виявлені й незвичні шляхи передавання — за допомогою різноманітних трансплантатів. Особливо значимим останній шлях передавання виявився для групи герпесвірусів [1, 2, 3].ГРВІ властиві 2 форми епідемічного процесу — спорадичні захворювання та епідемічні спалахи. Крім того, деякі види ГРВІ набувають характеру нозокоміальної інфекції. Насамперед це стосується РС-інфекції. За деякими даними, до 20-40 % немовлят, які потрапляють до стаціонару з інших причин, набувають там внутрішньолікарняну РС-інфекцію. Цим спалахам притаманна велика контагіозність [3].Для більшості ГРВІ характерна сезонність, максимальний рівень захворюваності реєструється в осінньо-зимову, а ентеровірусної — у весняно-літню пори року. Однак можуть існувати поодинокі спалахи, наприклад, парагрипу, аденовірусної інфекції літньої пори. Ці спалахи можуть спричиняти появу не лише епідемічних, а й латентних штамів, активація яких відбувається при зниженні захисних сил під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників (надмірна сонячна інсоляція, фізичні перевантаження). У таких випадках інфекційний процес при ГРВІ частіше має не клінічно виражений, а безсимптомний (інапарантний) перебіг, коли відсутні симптоми захворювання, а в сироватці крові виявляють чотириразове наростання титру антитіл до даного збудника. Найчастіше інапарантні форми реєструються у дорослих — до 55-73 % випадків інфекцій [2].На епідемічний процес ГРВІ впливають біологічні, соціальні, природні фактори, що на цей час вивчені ще погано. Ландшафтні, біоценотичні, кліматичні та інші умови впливають на нього, сприяють або протидіють життєдіяльності збудників ГРВІ. Так, аденовірусна інфекція частіше зустрічається на півночі, рідше — на півдні. Для парагрипу така закономірність не виявлена [3].Епідемічний процес при ГРЗ, спричинених невірусними збудниками, значно складніший внаслідок великого етіологічного розмаїття, різного рівня контагіозності, можливості збереження збудників не лише в людській популяції, а й серед тварин.

Спорадичні випадки менінгококової інфекції реєструються найчастіше з лютого по квітень і викликаються серотипами В, С, Y, однак епідемічні спалахи серед дорослого населення, особливо в організованих армійських колективах, спричиняє серотип А [2].Епідемічні спалахи мікоплазмових ГРЗ виникають з періодичністю у 4-8 років, пік захворюваності припадає на кінець літа — осінь. Найчастіше це внутрішньородинні спалахи, а також спалахи в організованих, насамперед військових, колективах [2].Для ГРЗ, спричинених легіонелами, характерним є переважання субклінічного та безсимптомного перебігу, епідемічні спалахи пов\'язані насамперед з централізованими водяними системами кондиціонування повітря в багатоповерхових будівлях — готелях, лікарнях, промислових підприємствах тощо [2].Певні особливості спалахів мають і захворювання, спричинені іншими збудниками, однак для ГРЗ, спричинених умовнопатогенною коковою мікрофлорою, їх виділити важко.

Зважаючи на високу контагіозність ГРВІ та деяких ГРЗ (менінгококова інфекція) та низьку заразність інших (стрептококова ангіна, стафілококовий гострий бронхіт), надзвичайно важливою є їх клінічна диференціальна діагностика, наслідком якої має бути ізоляція найбільш заразних хворих з дотриманням певних термінів ізоляції, правильне розміщення хворих у стаціонарі. Саме ці заходи є провідними у припиненні поширення інфекції.Якщо клінічна диференціальна діагностика між респіраторними вірусними інфекціями мало впливає на характер лікування (переважно патогенетичне, симптоматичне), відокремлення бактерійних та інших невірусного походження інфекцій від вірусних має суттєве значення: вони вимагають не лише активного етіотропного лікування, а в деяких випадках й специфічної серотерапії.