ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Високович Володимир Костянтинович (1854–1912)

Наприкінці 1896 року в Індії, у м. Бомбей спалахнула велика епідемія чуми (зі смертністю 350 хворих щодня); ця епідемія становила загрозу і для Європи. Уряди передових європейських держав почали надсилати до Бомбею наукові експедиції лікарів з метою вивчення чуми і ліквідації епідемії. Були споряджені німецька, австрійська, італійська, єгипетська, французька експедиції; академічною окрасою експедиційного корпусу були: Georg Gaffky, Richard Pfeiffer, Robert Koch, Alexander Jersin. У січні 1897 року у С.-Петербурзі вирішили: в Індії мусить бути і експедиція з Росії, з метою вивчення чуми на місці виникнення епідемії. Експедицію очолив київський професор Високович Володимир Костянтинович, помічниками були лікарі Заболотний Данило Кирилович і Редров Євген Олександрович.8 лютого В. К. Високович і Д. К. Заболотний у засіданні Київського товариства лікарів розповіли про мету і завдання \"чумної експедиції\", присутні \"встретили докладчиков овацией и искренне желали им успехов\" [1]. 10 лютого експедиція виїжджала з Києва, \"...занятый членами экспедиции вагон был завален цветами; везде (в толпе врачей, студентов, горожан) слышны были пламенные речи ораторов и теплые пожелания членам экспедиции успехов и просьбы \"беречь себя и возвратиться живыми и здоровыми\". Поезд двинулся, в толпе грянуло дружное \"ура!\" и победный марш духового оркестра Бендерского 132-го пехотного полка, в котором служил военный врач Заболотный\" [8].

Після експедиції в Індію професор Високович у 1899–1910 роках виїздив досліджувати чуму в станицю Колобовку (Астраханська губ.), посьолок Владимировку (Киргизький степ), в Інкоу (Далекий Схід), у м. Одесу (1901, 1902 і 1910 рр.) та задля організації протиепідемічних заходів у вогнища холери: у містах Ляоляні (1904 р.), Самарі, Ростові-на-Дону, містах Південного берега Криму (1908 р.). Плани боротьби із заразними хворобами в усіх відрядженнях професора Високовича основувались на ретельному вивченні \"местных условий\"; на епідеміях професор був перший \"чорнороб\" і рішучий противник всіляких \"крутых мер\" стосовно людей, котрих спіткало лихо. Обережність і прозорливість, знання і тверда воля В. К. Високовича вносили урівноваження і порядок, сприяли успіхові заходів.

Київська міська Дума, як тільки місту загрожувала якась епідемія, негайно зверталися до професора Високовича. В епідемію холери 1907 р. в м. Києві професор Високович перший діагностував холеру в померлого хворого, і перший висловився про водне походження київської епідемії; населення почало вживати артезіанську воду і епідемія зникла. А брошуру \"О холере\" (1905) професора городяни називали \"Катехізисом Високовича\".

Дослідженнями патологоморфологічними чуми в Індії сформовано доктрину про чумну пневмонію як бронхопневмонію, і визначено ознаки первинного бубона. Уневдовзі В. К. Високович набув репутації одного з кращих знавців бубонної чуми. 1901 р. професор Високович оголосив концепцію \"Борьба с чумой легче, чем с холерой и дифтерией; бациллы чумы весьма неустойчивы и быстро погибают в окружающей среде\".1908 р. В. К. Високович створив Кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту, \"Собача Тропа\" (територія Олександрівської лікарні) й очолював кафедру (за сумісництвом) до 1911 р.; у 1910 р. — директор (за сумісництвом) Бактеріологічного інституту, Батиєва гора, вул. Протасів Яр, 4.Громадська діяльність В. К. Високовича зосереджувалась у Київському товаристві лікарів (голова), Фізико-медичному товаристві (університет), у Товаристві швидкої медичної допомоги (голова).Принцип діяльності В. К. Високовича — \"наука для життя\", девіз — \"все науці і нічого без науки\", заповідь — \"вивчати причини хвороб, вишукувати засоби задля полегшення страждання хворого\".

Світогляд, методологію, метод професора В. К. Високовича перейняли і понесли у Світ науки, у лікарювання його учні: В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов.За клопотанням Медичного факультету і Ради професорів Університету св. Володимира, Міністерство народної освіти Російської імперії — на відзнаку пам\'яті про видатного вченого з європейським ім\'ям і невтомного борця з епідемією холери і чуми в Росії, дозволило 22 березня 1913 року (на основании Высочайшего повеления 5-го декабря 1881 года) \"поместить портрет покойного заслуженного ординарного профессора Императорского университета св. Владимира Высоковича в аудитории Патологического института названного университета\" [12]. А товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту (з горел\'єфним портретом небіжчика у ніші медальйонної форми), надгробок — вишуканий і простий.Чесність і блиск мислі, стоїчне благородство характеру В. К. Високовича, — назавжди залишились гідними пильної уваги і пошанування.В академічній галереї вчених-лікарів, мислителів ХІХ і ХХ століть, які своєю натхненною, подвижницькою працею створили інтелектуальну, духовну славу Україні і з тріумфом увійшли в Історію медицини, Високовичу належить почесне місце.

Література:

[1] Васильєв К. Г. Д. К. Заболотный. – М., 1986. – С. 25.

[2] Высокович Вл. О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе. Диссертация. – Харьков, 1882. – С. 72.

[3] Клейн Б. И. В. К. Высокович, крупнейший русский микробиолог. (К сорокалетию со дня смерти)// Журн. Микробиолог., эпидемиол. и инфекцион. болезней. – 1950. – В. 1. – С.7.

[4] Константинович В. Н. В. К. Высокович. Некролог. – Киевская мысль. – 1912. – 16 мая.

[5] Линдеман В. В. К. Высокович. Некролог. – Киевлянин. – 1912. – 15 мая.

[6] Мельников-Розведенков Н. Ф. Проф. В. К. Высокович как патологоанатом. – Харьков, 1913. – С. 6.